24 жовтня 2019 року
Київ
справа №607/3712/19
адміністративне провадження №К/9901/28497/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі № 607/3712/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 607/3712/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що що апелянт є єдиним годувальником сім'ї, без юридичної освіти, тому йому необхідні додаткові зусилля і вільний від роботи час для підготовки апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції не прийнято зазначені доводи в якості підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Враховуючи викладене, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених частиною 1 статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку шляхом надіслання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що у квітні 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні та йому необхідні додаткові зусилля і вільний час від роботи для підготовки апеляційної скарги.
Як зазначено самим скаржником в касаційній скарзі, доказів про перебування на стаціонарному лікуванні в квітні 2019 року та подальшого проходження у травні-червні 2019 року протирецидивного лікування до зазначеної заяви не надавались, оскільки позивач готовий був їх надати суду під час розгляду справи.
Отже, суд апеляційної інстанції при розгляді заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження виходив з наведених апелянтом в заяві доводів пропущення такого строку.
Суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта, зазначені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 607/3712/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.
Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на оскарження та відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення частини 3 статті 298 та пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі № 607/3712/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду