15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/18029/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт»,
представник боржника - Пісна Д.В., адвокат (довіреність №15 від 27.12.2018),
розпорядник майна - арбітражний керуючий Матущак Віктор Іванович, не з'явився,
кредитор - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
представники кредитора - Арбузов О.О., адвокат (довіреність від 07.10.2019),
розглянув у відкритому судовому засідання касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016
у складі судді: Чеберяка П.П.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019
у складі колегії суддів: Отрюх Б.В. (головуючий), Грек Б.М., Доманська М.Л.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт»
про визнання банкрутом
Короткий зміст вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» (далі - ТОВ «Іллічівський зерновий порт», боржник) звернулося до Господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство
2. Заява мотивована тим, що ТОВ «Іллічівський зерновий порт» має кредиторську заборгованість на загальну суму 1 912 613 198, 71 грн., у тому числі розмір безспірної кредиторської заборгованості боржника за вирахуванням штрафних санкцій становить 1 141 000, 00 грн., яка підтверджена рішеннями Господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/1909/16, від 27.07.2016 у справі № 916/1553/16, від 23.05.2016 у справі № 916/1957/15 та постановами відділу державної виконавчої служби Іллічівського районного управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчих проваджень ВП № 52073091 від 01.09.2016, ВП № 52073240 від 01.09.2016, яку неспроможне її погасити.
3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2016 заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 19.10.2016, зобов'язано арбітражного керуючого арбітражного керуючого Хорошевську Тетяну Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 373 від 26.02.2013), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 17.10.2016 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. 24.10.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/18029/16 про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт» в порядку загальної процедури банкрутства за заявою боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, вирішено інші процедурні питання.
5. Судом встановлено, що задоволення вимог зазначених заявником (боржником) кредиторів, призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника перед іншими кредиторами, у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника, які складають дебіторську заборгованість, а також балансову вартість основних засобів ТОВ «Іллічівський зерновий порт».
6. Рішення суду мотивовано встановленою неспроможністю Боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений законом строк. В частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Матущака В.І. суд виходив з показників професійного досвіду, страхування відповідальності арбітражного керуючого.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 справі № 910/18029/16 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 - без змін.
8. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт», апеляційний суд, зокрема, вказав на те, що:
- ТОВ «Іллічівський зерновий порт» подано достатньо доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/1909/16, від 27.07.2016 у справі № 916/1553/16, від 23.05.2016 у справі № 916/1957/15, постанови відділу державної виконавчої служби Іллічівського районного управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчих проваджень ВП № 52073091 від 01.09.2016 та ВП № 52073240 від 01.09.2016, баланс товариства станом на 30.06.2016, звіт про фінансові результати станом на 30.06.2016;
- баланс боржника та звіт про фінансові результати станом на 30.06.2016 (що поданий до органів Державної фіскальної служби України та прийнятий ним, а отже відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є належними та допустимими доказами у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у цій справі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18029/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019, прийнято справу № 910/18029/16 Господарського суду м. Києва до провадження; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019; судове засідання призначено на 15.10.2019 о 11 год. 45 хв.
12. 03.10.2019 до Верховного Суду від ТОВ «Іллічівський зерновий порт» надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/18029/16 залишити без змін.
13. Представник ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав зазначених у ній, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/18029/16.
14. Представник боржника в засіданні суду проти вимог та доводів касаційної скарги заперечив, просив суд оскаржені судові рішення залишити без змін.
15. Арбітражний керуючий Матущак В.І. у судове засідання не з'явився, повноважних представників не направив. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника арбітражного керуючого.
Доводи скаржника (ПАТ «Дельта Банк»)
16. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що оскаржені судові рішення є такими, що прийняті без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на порушення ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Доводи боржника (ТОВ «Іллічівський зерновий порт»)
17. Боржник доводить, що:
- до заяви боржника надано всі передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» документи для підтвердження загрози неплатоспроможності ТОВ «Іллічівський зерновий порт»;
- баланс боржника та звіт про фінансові результати станом на 30.06.2016 (що поданий до органів Державної фіскальної служби України та прийнятий ним, отже відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є належними та допустимими доказами у даній справі;
- поданий суду баланс боржника і звіт про фінансові результати, що подавалися станом на 30.06.2016 (останній звітний період), не можуть містити відомості про наслідки вчинення Договору , укладеного 08.07.2016, оскільки останній не увійшов у звітний період, але станом на день подачі заяви про порушення провадження у цій справі, заборгованість за вказаним договором була наявна у сумі 1 000 000 000, 00грн.
18. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
19. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
Частинами 2 та 3 ст. 16 Закону про банкрутство визначено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону про банкрутство за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
ТОВ «Іллічівський зерновий порт» звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство саме з підстав, які передбачені абз. 2 ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство (встановлення обставин того, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
При цьому, до заяви про порушення справи боржником було додано, зокрема:
- Протокол загальних зборів № 23/09 від 23.09.2016 (копія);
- Рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2016 у справі № 916/1909/16 (копія);
- Рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2016 у справі № 916/1553/16 (копія);
- Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 у справі № 916/1957/15 (копія);
- Постанова ВДВС від 01.09.2016 ВП 52073091 (копія);
- Постанова ВДВС від 01.09.2016 ВП 52073240 (копія);
- Баланс ТОВ «Іллічівський зерновий порт» станом на 30.06.2016 (копія);
- Форма 2 станом на 30.06.2016 (копія);
- Розшифровка до балансу станом на 30.06.2016;
- Довідка про відкриті рахунки;
- Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності, реєстру іпотеки та заборон;
- Перелік майна боржника з визначеною балансовою вартістю станом на 01.09.2016;
- Перелік дебіторів ТОВ «Іллічівський зерновий порт»;
- Перелік кредиторів ТОВ «Іллічівський зерновий порт».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту абз. 14 ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство вбачається, що перелік документів, які додаються до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство з ініціативи боржника, не є вичерпним, так як неплатоспроможність боржника (загроза неплатоспроможності), який ініціює власне банкрутство, може підтверджуватися й іншими документами, які мають доказову силу при доведенні боржником перед господарським судом наявності підстав для порушення (відкриття) щодо нього провадження у справі про банкрутство.
Вирішення питання щодо достатності наданих боржником доказів на підтвердження його неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності) як підстави для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, на розгляд якого надійшла заява боржника про порушення (відкриття) щодо нього справи про банкрутство.
При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) при з'ясуванні наявності підстав для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, ініційованого самим боржником, повинна реалізовуватися судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство саме з підстав, які передбачені абз. 2 ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство (встановлення обставин того, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності)).
Зважаючи на вказані норми законодавства, Верховний Суд вважає, що подані боржником докази свідчать про виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів, а отже про існування загрози його неплатоспроможності (задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), що у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство є безумовною підставою для звернення боржника до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
При цьому, слід зауважити, що Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство саме з неможливості виконання грошових зобов'язань.
За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Разом з тим, слід зауважити, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 910/6880/18.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що на стадії порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство суд виходить виключно з відомостей наданих боржником та не може визначати реальну вартість майна, його рентабельність або неможливість реалізації. Питання про те, чи знаходиться боржник у стані неплатоспроможності, чи ні, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство.
Така правова позиція наведене Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 у справі № 904/6950/17.
Верховний Суд вважає, що в цій справі суди попередніх інстанцій реалізували свої дискреційні повноваження при наданні оцінки долученим боржником до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство документам на предмет їх належності та достатності для підтвердження існування загрози його неплатоспроможності та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Іллічівський зерновий порт».
20. Щодо доводів касаційної скарги
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України). Таким чином, Суд надає оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходячи з встановлених обставин.
Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на місцевий та апеляційний суди обов'язку щодо мотивації прийнятих ними рішень, оскільки суди приділили достатньо уваги обґрунтуванням доводів учасників судової справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушення принципів господарського судочинства при застосуванні норм процесуального права, продемонструвавши справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів учасників справи, прийняли рішення з дотриманням справедливого балансу інтересів боржника та кредиторів у даній справі.
Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не доводять порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами ст. 300 ГПК України.
21. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
22. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/18029/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
Л.Й. Катеринчук