15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/2189/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Металінвестбуд»,
ліквідатор боржника - Острик Сергій Юрійович (арбітражний керуючий), особисто в режимі відеоконференції,
кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «АРМЕТ - 2008»,
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «КИЇВ» Кічук О.І.,
представник кредитора - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу (в режимі відеоконференції)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвестбуд» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю.,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019
у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуючий), Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «АРМЕТ-2008»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвестбуд»
про визнання банкрутом,
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017, за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство "АРМЕТ-2008» (далі - ТОВ «ВП «АРМЕТ-2008», кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвестбуд» (далі - ТОВ «Металінвестбуд», боржник), визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 1 602 348,69 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шонія М.В., попереднє судове засідання призначене на 23.01.2018.
2. До Господарського суду Запорізької області 15.01.2018 розпорядником майна поданий для затвердження реєстр вимог кредиторів.
3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 у справі № 908/2189/17 визнано конкурсним кредитором ТОВ «ВП «АРМЕТ-2008» з вимогами до боржника в розмірі 1 602 348,69 грн. з четвертою чергою задоволення;
вимоги інших осіб, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано такими, що підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
затверджено реєстр вимог кредиторів;
зобов'язано розпорядника майна боржника протягом десяти днів після винесення цієї ухвали організувати проведення перших загальних зборів кредиторів відповідно до ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів після їх проведення невідкладно подати господарському суду Запорізької області.
Ухвала мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «ВП «АРМЕТ-2008», у розмірі 1 602 348,69 грн. визнані господарським судом у підготовчому засіданні; заборгованість із заробітної плати працівникам підприємства-боржника відсутня; до господарського суду після публікації оголошення інші особи з кредиторськими вимогами до боржника не звертались.
4. Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2018 у справі №908/2189/17 затверджено звіт арбітражного керуючого Шонії М.В. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі - 23 638,66 грн. за період виконання повноважень розпорядника майна боржника - з 20.11.2017 по 28.02.2018; клопотання комітету кредиторів задоволено; припинено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Металінвестбуд" і повноваження розпорядника майна боржника - Шонії М.В.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Металінвестбуд" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 у справі № 908/2189/17 - задоволено частково; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 у справі № 908/2189/17 - змінено, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту:
«Включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» на підставі іпотечного договору від 23.07.2007 року № 2483у з наступними змінами».
6. Постанова мотивована тим, що розпорядником майна боржника не були досліджені дані обліку боржника щодо кредиторської заборгованості перед ПАТ «АКБ «КИЇВ», яка згідно з витягу про реєстрацію у державному реєстрі іпотек, була забезпечена іпотекою майна боржника, розпорядником майна не було отримано відповідні відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру іпотек, що призвело до неправильного затвердження реєстру вимог кредиторів.
7. Під час апеляційного провадження, судом встановлено:
7.1. між ПАТ «АКБ «КИЇВ» (Кредитодавець) та ТОВ «Металінвестбуд» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 52/07 від 06.07.2007;
7.2. за умовами п. 2. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності в т.ч. для придбання нерухомого майна на наступних умовах:
- сума кредиту 48 926 630,00 гривень (Сорок вісім мільйонів дев'ятсот двадцять шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок);
- строк користування кредитом з "06" липня 2007 року по "04" липня 2008 року (включно); розмір плати за користування кредитом 17% річних.
Позичальник повертає кредит не пізніше "4" липня 2008 року;
7.3. згідно п. 3.1. Договору виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується заставою нерухомості;
7.4. додатковими угодами № 4 від 22.01.2008 та №7 від 29.12.2008 до Кредитного договору №52/07 від 06.07.2007 сторони домовились збільшити суму кредиту зазначену у п.2.1. Договору до 53 352 000,00 грн. та встановили строк користування кредитом з 06.07.2007 по 28.12.2009;
7.5. згідно Договору від 30.09.2008 (реєстровий № 5851) про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. 23.07.2007, ТОВ «Металінвестбуд» (Іпотекодавець) передав в іпотеку ПАТ «АКБ «КИЇВ» (Іпотекодержатель) в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 52/07 від 06.07.2007 об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, буд. № 327 , а саме:
- будівля збірно-розбірного складу літ-Ж загальною площею 3265,3 кв. м.;
- будівля компресорної літ- Л-2 загальною площею 1852,9 кв. м. та очисні споруди літ - П-2 загальною площею 5126,8 кв. м.;
- приміщення блоку допоміжних цехів від 1 по 4 літ Р-1 загальною площею 3621,0 кв. м., приміщення блоку допоміжних цехів від 5 по 67 та від 69 по 179 літ P-З загальною площею 12796,9 кв.м.;
- очисні споруди та пункт рудуювання літ Ш-1, Ш-1, Ш»-1, Щ-1 заг. площею 2371,9 кв.м.;
- будівля ПС 110/10 КВТ літ Ю-1 загальною площею 69,8 кв.м.;
- вузол пожежегасіння літ. О-I площею 48,8 кв.м.;
- розподільчий пункт літ. Ц.-1 площею 104,9 кв.м., градирня літ. Н-1 площею 190,9 кв.м. та Н»-1 площею 31,7 кв.м.;
- трансформаторна ДУ-10 КВТ літ. У-1 площею 269,4 кв.м.;
- склади під літ Н заг. площею 11890,90 кв.м.
Вказане майно належить ТОВ «Металінвестбуд» на підставі Договору купівлі- продажу об'єктів нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. 23.07.2007 за реєстровим № 2476у (п.1.2. Іпотечного договору);
7.6. відповідний реєстраційний запис було внесено до Державного реєстру іпотек;
7.7. за згодою сторін та з врахуванням висновку експерта вищевказане майно було оцінено в сумі 24 517 649,78 грн. (п.1.3. Іпотечного договору);
7.8. доказів розірвання іпотечного договору матеріали справи не містять; наявність заборгованості Боржника перед ПАТ «АКБ «КИЇВ» за Кредитним договором № 52/07 від 06.07.2007 підтверджується рішенням господарського суду від 10.06.2010 у справі №2/74.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у цій справі ТОВ «Металінвестбуд», в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю., звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2189/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 908/2189/17 за касаційною скаргою ТОВ «Металінвестбуд», датою проведення судового засідання визначено 15.10.2019.
11. 01.10.2019 до Верховного Суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) Острика С.Ю. надійшло (електронною поштою) клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12. Ухвалою Суду від 03.10.2019 клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Острика С.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Запорізькому окружному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції 15.10.2019, інше.
13. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2189/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019, у визначеному складі колегії суддів, справу № 908/2189/17 Господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою ТОВ «Металінвестбуд» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 прийнято до провадження, ухвалено розглянути касаційну скаргу у раніше призначену дату (15.10.2019).
15. Арбітражний керуючий (ліквідатор) Острик С.Ю., в засіданні суду касаційної інстанції (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Касаційний господарський суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі №908/2189/17, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
16. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
Доводи скаржника
(ТОВ «Металінвестбуд» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю.)
17. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 269, 281 ГПК України.
18. Скаржник доводить:
- суд апеляційної інстанції безпідставно не закрив апеляційне провадження за клопотанням ліквідатора та не прийняв належним чином оформленого судового рішення за результатами розгляду такого клопотання;
- ТОВ «Металінвестбуд» не виступає іпотекодавцем АКБ «КИЇВ», відтак вимоги останнього слід розглядати як конкурсні кредиторські вимоги.
19. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи ст. 300 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне дослідити як оскаржену постанову апеляційного господарського суду, так і ухвалу господарського суду першої інстанції, з огляду на те, що предметом розгляду суду касаційної інстанції є дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині прийняття рішень щодо кредиторських вимог ПАТ «АКБ «КИЇВ».
20. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
У цій справі спірним є питання включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ» на підставі Іпотечного договору від 23.07.2007 №2483у з наступними змінами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
За приписами ч. 3 названої статті Закону, розпорядник майна зобов'язаний:
розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку;
вести реєстр вимог кредиторів;
повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
вживати заходів для захисту майна боржника;
аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках;
виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;
скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;
надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість;
брати участь у розробці плану санації у випадках, передбачених цим Законом, та за можливості проведення санації боржника розробити разом з боржником не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство план санації боржника та подати його на розгляд комітету кредиторів;
виконувати інші повноваження, що передбачені цим Законом.
Таким чином, на розпорядника майна Законом про банкрутство покладено визначене коло обов'язків, які він зобов'язаний виконувати та за невиконання яких він несе відповідальність відповідно до законодавства України.
Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу заяв кредиторів з вимогами до боржника, встановлення розміру та моменту, підстав та характеру їх виникнення покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із презумпції правомірності та дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним .
Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Таким чином, наявність майна банкрута, що обтяжене заставою/іпотекою, є основною умовою для визнання кредитора заставним та задоволення його вимог.
З приводу забезпеченості вимог кредиторів у справі про банкрутство, колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.
Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Водночас, ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про заставу", визначено, що застава є способом забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України, одним з різновидів застави є іпотека нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Отже, встановлення судами фактичних обставин чинності цивільно-правових зобов'язань боржника перед банком-заставодержателем за договорами застави (іпотеки), за загальним правилом, має наслідком включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів заставодавця (іпотекодавця), оскільки такі зобов'язання є грошовими в розумінні ч.1 ст. 1 Закону про банкрутство та відповідно до ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство розглядаються судом у справі про банкрутство на предмет їх включення до реєстру вимог кредиторів з визначенням відповідної черговості задоволення таких вимог, що передбачено ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 916/3200/17.
Щодо вибуття предмета застави (іпотеки) з володіння боржника, слід вказати наступне.
Системний аналіз положень ч. 2 ст. 17, 27, 28 Закону України «Про заставу» дозволяє зробити висновок про те, що відчуження майна заставодержателем без згоди заставодавця не припиняє застави, вона зберігає свою силу щодо майна або майнових прав, які переходять у власність іншої особи. Заставодержатель в такому випадку може захистити своє порушене право на задоволення вимог за кредитним договором шляхом звернення безпосередньо до особи, яка є володільцем предмета застави.
Більш чітко законодавцем врегульовано правовий статус предмета іпотеки, який вибув від заставодавця без погодження із заставодержателем. Зокрема, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
За приписами ч. 2 ст. 587 ЦК України заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з вимог ст. 579 ЦК України та ст. 7 Закону України "Про заставу", предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вказаних норм законодавства, втрата предмету застави за своїм юридичним змістом означає відсутність істотної умови договору застави і неможливість задоволення кредитором своїх вимог за рахунок застави.
При цьому, законодавством передбачена можливість заміни предмета застави у разі такої втрати.
Таким чином, у разі вибуття предмета застави (іпотеки) з власності заставодавця (іпотекодавця) належить встановити чи не припинили договори застави (іпотеки) своєї дії щодо сторін правочину, чи реалізована заставодержателем можливість захистити своє порушене право у спосіб, передбачений частиною 2 статті 587 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (щодо заміни предмету застави).
Щодо розміру забезпечених кредиторських вимог, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені за результатами розгляду справи №902/492/17 (постанова від 15.05.2018), за якими забезпеченими зобов'язаннями в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Виходячи з вимог ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Метою суду апеляційної інстанції є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно, з урахуванням обмежень, встановлених приписами процесуального закону.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у цій справі, рішення про зміну та доповнення резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 прийнято апеляційним судом на підставі, зокрема, Кредитного договору № 52/07 від 06.07.2007, додаткових угод до нього №4 від 22.01.2008 та № 7 від 29.12.2008, Іпотечного договору від 23.07.2007, Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 30.09.2008, рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2010 у справі № 2/74, які були додані ПАТ «АКБ «КИЇВ» до апеляційної скарги № 25.2/474 від 19.09.2018.
Докази, на які посилався Банк посилався обґрунтування вимог апеляційної скарги, предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції не були.
Посилаючись в мотивувальній частині постанови від 15.07.2019 на існування заборгованості Боржника перед ПАТ «АКБ «КИЇВ» за Кредитним договором № 52/07 від 06.07.2007, що підтверджується рішенням господарського суду від 10.06.2010 у справі № 2/74, Іпотечним договором від 23.07.2007, апеляційний господарський суд, в порушення приписів ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не відобразив розмір вимог Банку (Заява про визнання кредиторських вимог, том 2 а.с. 92-94), не визначив розмір вимог кредитора, що визнані судом забезпеченими, їх статус (забезпечені), черговість задоволення, а також відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Вказане є свідченням недотримання встановленої ст. 25 Закону про банкрутство форми резолютивної частини ухвали за результатами попереднього засідання, може призвести до порушення прав учасників при подальшому провадженні справи.
Судом апеляційної інстанції під час прийняття оскарженої постанови не було дотримано приписів ст. 269 ГПК України та положень ст.ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Водночас, під час касаційного провадження, Верховним Судом було встановлено, що й ухвала суду першої інстанції, прийнята за результатами попереднього засідання, вимогам визначеним Законом про банкрутство не відповідає, оскільки не містить аналізу дій розпорядника майна, визначених у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не містить інформацію щодо наявності майна боржника що перебуває в заставі або під забороною, не містить висновків за результатами дослідження аналізу фінансової діяльності боржника, здійсненого розпорядником майна на підставі обліку боржника, зокрема щодо наявності заставних кредиторів.
Таким чином, господарський суд, під час затвердження реєстру вимог кредиторів, в порушення приписів ст.ст. 22, 23, 25 Закону про банкрутство, не здійснив належної перевірки статусу ПАТ «АКБ «КИЇВ» як заставного кредитора, в залежності від наявності/відсутності заставного майна, не дослідили за яких умов та на підставі чого (обставин, документів) вимоги Банку є заставними, не надали належної правової оцінки доводам та запереченням учасників провадження, з урахуванням обставин справи на підставі актуальних та фактичних відомостей.
Встановлені порушення норм процесуального Закону, щодо повноти дослідження обставин справи та приписів Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду від 20.02.2018 та постанови апеляційного суду від 15.07.2019, з переданням справи в скасованій частині (кредиторські вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ») на новий розгляд до суду першої інстанції.
21. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «Металінвестбуд» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю., та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.02.2018 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019, з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Під час нового розгляду, господарському суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення. Зокрема, належить актуалізувати відомості щодо майна ТОВ «Металінвестбуд», зокрема того, що обтяжене заставною/іпотекою, в залежності від цього встановити процесуальний статус ПАТ «АКБ «КИЇВ» по відношенню до боржника, оскільки за відсутності заставного майна процесуальний статус Банку, як заставного кредитора, позбавлений змісту та не відповідає меті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
22. Судові витрати
У зв'язку зі скасуванням ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвестбуд» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Острика С.Ю. задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 у справі № 908/2189/17 скасувати.
3. Справу у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
С.В. Жуков