ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 жовтня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/639/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон,
про стягнення 193 174,30 грн.
за участі секретаря судового засідання: Короткої Ю.А.,
представників сторін:
від позивача: Сороколіт Є.М., адвокат, ордер серія КР № 114955 від 18.09.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР № 298 від 15.03.2019;
від відповідача: не прибув.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (відповідач) про стягнення 193174,30грн, з яких 12618,43грн пені, 17134,13грн річних (3%), 49121,74грн інфляційних втрат вказано ст.ст.173-175,193,216,230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу за договором №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею:
1) договір №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу, з додатковими угодами № 1 від 31.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 21.12.2016, № 4 від 23.01.2017, № 5 від 24.01.2017, № 6 від 24.02.2017 до даного договору (а.с.12-25);
2) акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016р від 31.12.2016р, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017 (а.с.34-39);
3) довідка "Сальдо, Херсонтеплоенерго, МКП" та виписка за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 щодо операцій по договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу (а.с.40-44);
4) розрахунок заявленої до стягнення заборгованості (а.с.26-33).
02.09.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за якою позивач вказує про необґрунтованість доводів відзиву та просить задовольнити позов повністю, з підстав:
1) наявності у відповідача можливості проводити розрахунки за отриманий від позивача на підставі договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 природний газ на умовах даного договору;
2) необґрунтованості заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення певної суми пені, в силу положень п.10.3. укладеного між сторонами договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016.
18.09.2019 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про зменшення пені, мотивовані тим, що вказані у клопотанні відповідача обставини не можуть бути підставою для зменшення пені, а також негативними фінансовими результатами господарської діяльності позивача за 9-ть місяців 2019 року (значні за розміром кредиторська та дебіторська заборгованість, короткострокові позики та відстрочені податкові зобов'язання позивача), згідно консолідованого звіту позивача про фінансовий стан за 9 місяців 2019 року.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач не визнав позовні вимоги та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову, стверджуючи про те, не мав можливості впливати на строки та повноту оплати природного газу позивача на умовах укладеного між ними договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016, оскільки така оплата здійснювалася з банківського рахунку з спеціальним режимом використання (гроші перераховуються автоматично, по мірі їх надходження від споживачів відповідача), тому нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум пені, річних та інфляційних за порушення грошового зобов'язання є неправомірним. Разом з відзивом на позовну заяву, в якості додатку до неї, подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, яка нарахована за період з 26.11.2016 по 25.12.2017.
10.09.2019 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача, а також, клопотання відповідача про зменшення на 90 % розміру заявленої до стягнення пені, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача.
Заперечення відповідача на відповідь на відзив містять доводи, які є аналогічними доводам відзиву на позовну заяву.
Клопотання відповідача про зменшення на 90 % розміру заявленої до стягнення пені мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача в останні роки, зокрема, збитковістю його господарської діяльності, наявністю заборгованості населення м. Херсона - основного споживача послуг відповідача, в розмірі 96,4562млн.грн, на підтвердження чого подано копії балансу відповідача на 31.12.2016, 31.12.2017, на 31.12.2018 та на 30.06.2019, з звітами про фінансові результати за 2016, 2017, 2018 роки та за перше півріччя 2019 року та довідку №1138-03-15 від10.09.2019 за підписом заступника директора з обліку та збуту теплової енергії (а.с.89-97, 104).
17.09.2019 до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача на обґрунтування клопотання про зменшення пені.
18.09.2019 в судовому засіданні відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії звіту про фінансові результати відповідача за 2018 рік, з копією цього звіту (а.с.120).
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 31.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк надання відзиву на позов 19.08.2019, позивачу - строк надання відповіді на відзив 28.08.2019.
Відповідач 19.08.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, а 02.09.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив (надіслана до суду поштою 28.08.2019).
Розгляд справи по суті проведено у судовому засіданні 17.10.2019.
Сторонами дотримано вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) щодо подання доказів разом з поданням заяв сторін по суті справи, а тому письмові докази сторін прийнято судом до розгляду.
Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 17.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач), та Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", як споживач (надалі - відповідач), уклали 31.10.2016 між собою договір постачання природного газу № 2622/1617-КП-33.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017рр природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (п.1.1.);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві оформлюється актом приймання-передачі (п.3.4.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, при цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.);
- платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. даного договору (п.6.3.);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинними законодавством України та даним договором (п.8.1.);
- у разі невиконання споживачем пункту 6.1. даного договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2.);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за даним договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3);
- договір складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору (п.11.8);
- даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1).
В подальшому, позивач та відповідач укладали до даного договору додаткові угоди №1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 від 21.12.2016, № 4 від 23.01.2017, №5 від 24.01.2017, №6 від 24.02.2017, за якими, головним чином, узгоджували актуальну на дату укладання цих угод вартість природного газу, що підлягає поставці. При цьому, зміст положень вказаних пунктів 1.1., 3.4., 6.1., 6.3., 8.1., 8.2., 10.3., 11.8., 12.2. даного договору не зазнав змін внаслідок укладання таких додаткових угод.
На виконання умов даного договору позивачем передав відповідачеві, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 6252450,53грн, з урахуванням податку на додану вартість): за актами від 31.10.2016 на суму 170238,82грн, від 30.11.2016 на суму 788895,56грн, від 31.12.2016 на суму 1279632,10грн, від 31.01.2017 на суму 1585935,88грн, від 28.02.2017 на суму 1535621,06грн, від 31.03.2017 на суму 892127,11грн.
Розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, зокрема, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за жовтень-грудень 2016 року, за січень-березень 2017 року. У зв'язку з цим, позивачем нараховані відповідачу:
- за зобов'язаннями за жовтень 2016 року 459,87грн пені та 49,27грн річних;
- за зобов'язаннями за листопад 2016 року 3069,81грн пені та 328,92грн річних;
- за зобов'язаннями за грудень 2016 року 6675,21грн пені та 715,21грн річних;
- за зобов'язаннями за січень 2017 року 9584,31грн пені та 1026,89грн річних;
- за зобов'язаннями за лютий 2017 року 16935,67грн пені, 1850,60грн річних, 545,80грн інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями за березень 2017 року 90193,56грн пені, 13163,24грн річних, 48575,94грн інфляційних втрат.
За обліком позивача, за станом на 01.01.2018 відсутня заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору від 31.10.2016 № 2622/1617-КП-33 постачання природного газу.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 126918,43грн пені, 17134,13грн річних (3%) та 49121,74грн інфляційних втрат.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 с.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позовна давність
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України:
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення (за частиною 3 цієї статті);
- сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (за частиною 4 цієї статті).
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Твердження відповідача про те, що він не мав можливості впливати на строки та повноту оплати природного газу, який позивач поставляв на підставі вказаного укладеного між сторонами договору, через особливий характер банківського рахунку відхиляються судом, оскільки підписавши договір №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунки за послуги саме на умовах даного договору, що передбачено положеннями пунктів 6.1. та 6.3. даного договору, а саме: "остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу" та "в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. даного договору".
Внесення змін до пунктів 6.1. та 6.3. даного договору, в частині зміни (збільшення) строку проведення остаточних розрахунків відповідач не ініціював. Докази іншого у справі відсутні.
Поряд з цим, пункти 6.1. та 6.3. даного договору не містять заборони на проведення розрахунків за послуги іншим шляхом, крім перерахування позивачеві коштів з рахунку з спеціальним режимом використання. За вказаної узгодженої відповідачем редакції пунктів 6.1. та 6.3. даного договору, у випадку недостатності коштів на рахунку із спеціальним режимом використання для проведення оплати товару позивача, відповідач, в силу приписів закону, ч.1 та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), був зобов'язаний забезпечити оплату товару позивача на умовах даного договору у інший спосіб (іншим шляхом).
Позивач виконав встановлені для нього договором № 2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 6252450,53грн (з урахуванням податку на додану вартість), у зумовлені цим договором строки та у передбачених цим договором обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи актами від 31.10.2016 на суму 170238,82грн, від 30.11.2016 на суму 788895,56грн, від 31.12.2016 на суму 1279632,10грн, від 31.01.2017 на суму 1585935,88грн, від 28.02.2017 на суму 1535621,06грн, від 31.03.2017 на суму 892127,11грн. Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунків заявленої до стягнення з нього пені.
Розрахунок заявленої до стягнення 117674,31грн. пені судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.8.1., п.8.2. укладеного між сторонами справи договору №2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу, приписам ст.ст.230,231 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього річних (3%) та інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення інфляційних та процентів річних судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Висновки суду
1. По суті спору
Відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору від 31.10.2016 № 2622/1617-КП-33 постачання природного газу. Через прострочення виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань перед позивачем, у позивача виникло право на нарахування відповідачеві заявлених до стягнення грошових сум пені, інфляційних втрат та річних (3%).
Позовна давність до позовних вимог в частині стягнення пені, що нарахована за період з 26.11.2016 по 25.12.2017, не підлягає застосуванню, оскільки за п.10.3. договору від 31.10.2016 № 2622/1617-КП-33 постачання природного газу, позивач та відповідач дійшли згоди, у відповідності до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, про збільшення до п'яти років позовної давності, зокрема, в частині вимог щодо стягнення пені.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання за договором № 2622/1617-КП-33 від 31.10.2016 постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, позовні вимоги про стягнення 126918,43грн пені, 17134,13грн річних (3%) та 49121,74грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
2. Щодо клопотання про зменшення пені
Клопотання відповідача про зменшення на 90% суми заявленої до стягнення з нього пені підлягає частковому задоволенню: суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення на 50 % суми заявленої до стягнення пені.
63459,22 грн = 126918,43грн /2
При цьому, судом враховано 1)відповідач за наслідками своєї господарської діяльності у останні три з половиною роки є збитковим, що підтверджується копіями балансу відповідача на 31.12.2016, 31.12.2017, на 31.12.2018 та на 30.06.2019, з звітами про фінансові результати за 2016, 2017, 2018 роки та за перше півріччя 2019 року (а.с.89-97, 120); 2)основним видом діяльності відповідача є централізоване теплопостачання населення, бюджетних організацій та інших споживачів; 3)найбільшу та переважну частину з споживачів послуг відповідача складає населення, заборгованість якого станом на 01.09.2019 становить близько 95млн. грн, що підтверджується довідкою №1138-03-15 від10.09.2019 за підписом заступника директора з обліку та збуту теплової енергії (а.с.104); 4)відшкодування витрат відповідача від надання послуг у значній мірі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (з компенсації пільг та субсидій); 5)заборгованість з оплати товару позивача, у зв'язку з наявністю якої нарахована заявлена до стягнення пеня, повністю погашена (сплачена) відповідачем за станом на 01.01.2018, що слідує з матеріалів позовної заяви (а.с.26-33, 41-44); 6)рішення у справі приймається напередодні початку відповідачем опалюваного періоду, початок якого обумовлює додаткові витрати відповідача на проведення аварійно-відновлювальних робіт на мережах тощо.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення суми заявленої до стягнення пені суд відхиляє, й відповідно, не приймає до уваги, заперечення позивача проти цього клопотання, що мотивовані негативними фінансовими результатами господарської діяльності позивача за 9-ть місяців 2019 року (значні за розміром кредиторська та дебіторська заборгованість, короткострокові позики та відстрочені податкові зобов'язання позивача), згідно консолідованого звіту позивача про фінансовий стан за 9-ть місяців 2019 року. Такі заперечення позивача відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами. Відповідно ж до ч.3 ст.75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
До суду не подано відповідний витяг з згаданими у запереченнях позивача показниками з консолідованого звіту позивача про фінансовий стан за 9-ть місяців 2019 року або ж підтвердження зазначених показників у іншій спосіб.
Стверджувана за текстом заперечень позивача на клопотання відповідача про зменшення пені та представником позивача в судовому засіданні 17.10.2019 належність даних консолідованого звіту позивача про фінансовий стан до публічно-доступної (відкритої інформації), в якості доказів загальновідомості цих даних не приймаються судом через:
- нетотожність за своїм змістом понять "загальновідомість" та "загальнодоступність" відносно інформації, а саме, відповідно, "така, що відома широкому колу осіб, в тому числі складу суду" та "така, доступ до якої є необмеженим";
- відсутність зазначення позивачем при розгляді справи будь-яких джерел отримання вказаної інформації, зокрема, джерел інформації, надійність яких не піддається сумніву.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 26.06.2019 № 7005939 у сумі 2897,61 грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (місцезнаходження: 73003, м.Херсон, Острівське шосе, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31653320) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01021, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 63459,22грн пені, 17134,13грн річних, 49121,74грн інфляційних втрат та 2897,61грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.10.2019
Суддя К.В. Соловйов