ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 жовтня 2019 року Справа № 903/385/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" на рішення господарського суду Волинської області від 01.07.19р. (повний текст - 05.07.2019р.) у справі №903/385/19 (суддя Якушева І. О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії", м. Луцьк
про стягнення 100 865 грн.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - адвокат Семко Н.О. ордер №372975 від 27.08.19р. (в режимі відеоконференції)
Рішенням господарського суду Волинської області від 01.07.19р. у справі №903/385/19 задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" про стягнення 100 865 грн.,
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі, зокрема, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач, вказавши у накладній 43445306 масу вантажу, яка складає 65000 кг, але фактично встановлено, що маса вантажу становить 59 500 кг, що на 3500 кг менше ніж вказано у накладній та сплативши суму залізничного тарифу з розрахунку по більшій масі вантажу ніж було потрібно сплатити, не завдав збитків ні позивачу, ні іншим учасникам господарських відносин.
Об'єктивно оцінюючи допущене відповідачем порушення, апелянт просить суд прийняти до уваги той факт, що останнім у накладній було вказано масу вантажу більшу, ніж маса фактично перевозимого вантажу. Тобто, позивач фактично отримав надлишкову плату залізничного тарифу. При цьому, наслідки допущеного відповідачем порушення не завдали позивачу матеріальних збитків. Більше того, з врахуванням того, що мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, тобто:
-це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону;
-це не могло призвести до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу, навпаки відповідачем оплачено повну вагу, зазначену в накладній;
-позивачу в даному випадку не завдано ніяких збитків, а також враховуючи, що сума штрафу є надмірно великою, просить суд зменшити суму штрафу до однієї провізної плати, тобто до суми 20173,00 грн згідно накладної 43445306.
Застосування штрафних санкцій до відповідача у розмірі, встановленому ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 (далі - Статут залізниць), а саме у розмірі п'ятикратної провізної плати, за самий тільки факт допущення неточностей у масі вантажовідправником, який не призвів до жодних негативних наслідків, у тому числі збитків позивача, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а саме - принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Крім цього, апелянт звертає увагу суду, що посилання в рішенні суду від 01.07.2019 року про належне повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи з повідомленням про вручення поштового відправлення №430103734160 є хибним, оскільки отримувачем за даним повідомленням був адресат з міста Дніпра згідно результатів пошуку на офіційному сайті Укрпошти. Згідно матеріалів справи, повідомлення для відповідача за №4301037341678 було повернуто до господарського суду з відміткою Укрпошти «про закінчення терміну зберігання» вже 05 червня 2019 року. Таким чином, відповідач не отримав ухвали про відкриття провадження від 28.05.2019 року та призначення розгляду справи на 01.07.2019 року та не був належним чином повідомленим про слухання справи.
З огляду на викладене апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.07.2019 року по справі №903/385/19 та ухвалити нове рішення про зменшення розміру штрафних санкцій до суми однієї провізної плати, тобто до 20173,00 грн.
17.09.2019р. від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначив, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Тому, на думку позивача, підстав для його зменшення немає.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019р. клопотання представника АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Дніпровському апеляційному суду (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, 13) забезпечити участь представника АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у судовому засіданні, яке призначене на "02" жовтня 2019 р. о 10:30 год., в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 02.10.2019р. виникли технічні проблеми, що унеможливили участь представника позивача та представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Дніпровського апеляційного суду та в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24.10.2019 року.
24.10.2019 року у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився представник відповідача. Доводи в викладені в апеляційній скарзі підтримав. Представник позивача у судове засідання не з'явився, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТзОВ «Індустрія Енергії» в даному судовому засіданні, оскільки явка повноважних представників у судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Як вбачається із змісту накладної № 43008226, у листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Еенергії" здійснило відправлення вагону № 68701184 зі станції Суми Південної залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці.
При проходженні вагону через станцію Павлоград - 1 Придніпровської залізниці залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні № 68701184 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
При переважуванні вантажу на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.
Працівниками залізниці було складено комерційний акт № 454502/124/405 від 29.11.2018 року, відповідно до якого маса вантажу брутто 79200 кг, тара 19700 кг (з документу), нетто вантажу 59500 кг, що на 3500 кг менше маси, ніж зазначено у документі.
У зв'язку із невідповідностями у вазі, вказаній у накладній, та фактичній, позивачем на підставі ст. 118 Статуту залізниць України було нараховано штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, що становить 100 865,00 грн., виходячи з розрахунку: 20 173 грн. х 5 = 100 865 грн., де 20 173 грн. - провізна плата за вагон від станції суми Південної залізниці до станції Сартана Донецької залізниці; 5 - кількість провізних плат.
Провізна плата в розмірі 20 173 грн. підтверджується накладною № 43445306.
Судом встановлено, що відповідно до накладної № 43008226 від 22.11.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія енергії" відправило Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат Азовсталь" вантаж (лом чорних металів) (а.с.11).
Як вбачається із накладної № 43008226, номер вагону - 68701184; маса нетто вантажу (без вагону) - 63000 кг; спосіб визначення ваги: на вагонних вагах 150 т; вантаж зважено вантажовідправником.
29.11.2018 на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці працівниками залізниці було складено комерційний акт № 454502/124/405 (а.с. 12-13).
Відповідно до акту за накладною № 43008226 від 22.11.2018 вантаж, відправлений із станції Суми, станція призначення: Сартана, відправник ТзОВ "Індустрія енергії", одержувач ЧАО "МК Азовсталь" було зважено з відчепленням при повній зупинці на справних, повірених 150 т вагонних вагах №7 на станції Павлоград 1 (повірка 26.07.2018) прийомоздавальником ОСОБА_1 в присутності ДС ОСОБА_2 , приймальника поїздів ОСОБА_3 , СК-3 ст. ОСОБА_4 , ОСОБА_5.
Зважування проводилось двічі комісією в тому ж складі.
Комерційний акт містить підписи начальника станції ОСОБА_2 , працівника станції, яка особисто здійснювала перевірку, ОСОБА_1 та приймальника поїздів ОСОБА_3 .
Наказом начальника станції від 31.05.2018 № 111 у зв'язку з відсутністю у штатному розкладу станції посади начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено приймальника поїздів ОСОБА_3
Доказом того, що до трудових обов'язків прийомоздавальника ОСОБА_1 входить обов'язок здійснювати зважування вагонів підтверджується п. 2.4. її робочої інструкції.
08.12.2018р. в акті було здійснено відмітку станції призначення вантажу про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції, відповідно до якої при проведенні перевірки вантажу різниці з даним актом не виявлено.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).
На підставі частин 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
У частині четвертій статті 52 Статуту залізниць України зазначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до приписів статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Пунктом 10 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району, завідувач (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб - працівників залізниці, які мають право підписувати комерційної акти в силу їх посадового становища:
начальник станції (його заступник), начальник вантажного району,
завідувач (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи),
а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці.
За сукупністю трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.
Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах справи комерційний акт № 454502/124/405 від 29.11.2018 та копії посадової інструкції начальника станції Павлоград-1 ОСОБА_2 , робочої інструкції приймоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 та наказу про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів, приймання поїздів ОСОБА_3 , судом встановлено, що всі зазначені особи мали право підписувати вказаний комерційний акт у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позову було подано копію наказу № 111 від 31.05.2018, відповідно до якого у зв'язку із відсутністю на станції Павлоград 1 по штатному розкладу таких посад як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п. 10 Правил складання актів ОСОБА_3 було призначено відповідальною особою, яка має право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи (а.с. 26).
Беручи до уваги викладене, наявний в матеріалах справи комерційний акт №454502/124/405 від 29.11.2018 відповідає вимогам щодо оформлення, визначеним в пункті 10 Правил складання актів (статті 129 Статуту залізниць України).
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про підтвердження матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" було порушено Правила оформлення залізничної накладної № 43008226 від 22.11.2018: неправильно зазначено вагу вантажу, правильність внесення відомостей щодо якого є обов'язком вантажовідправника, передбаченим додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача 100865,00 грн. штрафу.
Факт вказаного порушення підтверджується комерційним актом № 454502/124/405 від 29.11.2018 (а.с. 12).
Крім цього колегія суддів також звертає увагу на те, що при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимоги ТзОВ "Індустрія Енергії», щодо зменшення суми штрафу до суми однієї провізної плати, тобто до 20173,00 грн. є безпідставним.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Енергії» на рішення господарського суду Волинської області від 01.07.19р. у справі №903/385/19 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складений "25" жовтня 2019 р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.