21 жовтня 2019 року (о 10 год. 25 хв.)Справа № 280/3489/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №15523-5007-0829 від 15.04.2019 щодо визначення позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та зазначає, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодексу регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок зарахування до бюджетів відповідно. Зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2018 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Таким чином, вказує, що 21 грудня 2016 року набрало законної сили рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя, яким до Договору оренди землі було внесено вказані вище зміни, проте попри набрання рішенням суду про внесення змін до Договору оренди землі, Запорізька міська рада не надала позивачу на підписання Договір оренди зі змінами, а отже відповідач, не маючи жодного підтвердження факту внесення сторонами будь-яких змін до Договору, не мав права самостійно здійснювати перерахунок суми. Враховуючи все вищезазначене, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №15523-5007-0829 від 15.04.2019.
Ухвалою судді від 23.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 06 серпня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 05 серпня 2019 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №32122), у якому вказує, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №334/11961/14-ц залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 та внесено зміни до пункту 9 Договору оренди земельної ділянки, площею 0,4697 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Запоріжжя, бул. АДРЕСА_1 , 46, в частині встановлення нового річного розміру орендної плати, який складає 194 820,80 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі за цінами 2014 року. Зауважує, що інформація щодо припинення або розірвання вищезазначеного договору оренди не надходила. Пояснює, що на підставі вищезазначеного та з застосуванням коефіцієнтів індексації за 2014-2019 роки, ГУ ДФС у Запорізькій області проведено нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за 2019рік та винесене податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №15523-5007-0829, яким визначено суму податкового зобов'язанням орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 369 804,92 грн. На підставі вищевказаного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ухвали суду від 06.08.2019 відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2019 року.
19 вересня 2019 року судом вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 10 жовтня 2019 року.
Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №42040 від 10.10.2019) про розгляд справи у письмовому провадженні. Позов підтримує у повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Частиною дев'ятою статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
01 березня 2017 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавцем) укладений Договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування офісно-готельного комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки 0,4697 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 030 321,28 грн. (в цінах 2007 року) (п.5 Договору оренди землі). Відповідно до п. 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 4 060,56 грн. на протязі строку будівництва об'єкта, та у розмірі 30 453,47 грн. з дня введення об'єкту в експлуатацію, що складає 1,5 % грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 у справі №334/11961/14-ц за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до Договору оренди землі задоволено позовні вимоги Запорізької міської ради та вирішено:
- внести зміни до п. 5 договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:025:0076, площею 0,4697 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виклавши його в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6 497 360,10 грн. (Шість мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч триста шістдесят грн. 10 коп.) в цінах 2014 року ";
- внести зміни до п. 9 договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:025:0076, площею 0,4697 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 194 920 грн. 80 коп. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 80 коп.), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2014 року ".
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 15.10.2015 у справі №334/11961/14-ц рішення суду першої інстанції було залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 у справі №334/11961/14-ц ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У подальшому, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 по справі №334/11961/14-ц рішення суду першої інстанції було скасоване і ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради в повному обсязі.
Проте, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 по справі №334/11961/14-ц рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 скасоване, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 залишене в силі.
15.04.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №15523-5007-0829, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 369 804,92 грн.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку (скарга від 07.05.2019 №1599/ДНЗ), проте рішенням Державної фіскальної служби України від 01.07.2019 №5235/С/99-99-11-05-01-25 податкове повідомлення-рішення №15523-5007-0829 від 15.04.2019 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
За приписами п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За приписами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч. 1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 року по справі 826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відносини пов'язані орендою землі регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
За визначенням, неведеним у ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0.4697. га., яка розташована за адресою: бул. Вінтера, 46, м. Запоріжжя на підставі договору оренди землі від 01.03.2007, який був зареєстрований 18.04.2007 за № 040726100231.
Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №334/11961/14-ц залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015, яким в свою чергу,внесено зміни до пункту 9 Договору оренди земельної ділянки, площею 0,4697 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , в частині встановлення нового річного розміру орендної плати, який складає 194 820,80 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі за цінами 2014 року.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Статтею ст. 349 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Отже, з огляду на вказані правові приписи, зобов'язання за договором оренди землі, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , в частині розміру орендної плати змінилися з моменту набрання законної сили ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тобто з 21.12.2016 у справі №334/11961/14-ц.
В свою чергу, сторонами не було надано до суду жодних доказів або пояснень, які б спростовували вказану суму податкового зобов'язання, з огляду на її невідповідність 3% нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, визначеної станом на 2019 рік.
Відтак, визначення податковим органом позивачу орендної плати у розмірі 194 920,80 грн. відповідає умовам договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №0840/3480/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002386-50-02/1 від 29.11.2017, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 369 804,92 грн.
Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена п. 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з розрахунком податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з фізичних осіб, відповідачем з урахуванням уточнень з застосуванням коефіцієнта індексації за 2014 р.- 1,249, за 2015 р. - 1,433 за 2016 р. - 1,06, передбаченого п. 289.2 ст. 289 ПК України, визначено позивачу річну суму орендної плати за землю на 2019 рік за земельну ділянку площею 0,4697га за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 369 804,92 грн. (194 920,80 грн. х 1,249 х 1,433 х 1,06).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Суд зауважує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.
Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2019 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 813/3819/17.
Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає обґрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та документальних доказах нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю фізичних осіб за 2019 рік за земельну ділянку площею 0,4697га за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 194 920,80 грн., як таке, що визначено умовами Договору оренди землі від 01.03.2017 з урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 по справі №334/11961/14-ц.
Проте, безпідставним є нарахування податкового зобов'язання у розмірі 174 884,12 грн. (369 804,92 грн. - 194 920,80 грн.) із застосуванням коефіцієнта індексації, оскільки податковий орган, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкове повідомлення-рішення в цій частині фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що, в свою чергу, є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 748,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (47,29%).
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №15523-5007-0829 від 15.04.2019 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 174 884,12 грн., за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 в.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 748,80 грн. (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак