15 жовтня 2019 року Справа № 280/3491/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя правонаступником якого є Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
зобов'язати відповідача з 02.05.2019 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, право на отримання якої встановлене п.7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає про те, що на день звернення до відповідача за призначенням пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювала та продовжує працювати на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має страховий стаж значно більше 30 років, а тому вона має право на виплату грошової допомоги, яка не оподатковується в розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідно, яку позивач отримала 05.06.2019, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає дії відповідача порушенням її прав на призначення справедливого та визначеного Законом розміру її пенсії за віком, а тому у зв'язку із захистом своїх порушених прав вимушена звернутися до суду.
Ухвалою судді від 16.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судовому засіданні 11.09.2019. Вказаною ухвалою здійснено процесуальне правонаступництво первинного відповідача Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області.
02.09.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№36175), в якому зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З 21.08.2014 року їй було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV. Вказаний вид пенсії вона отримувала до 01.05.2019 року, 02.05.2019 року у зв'язку з досягненням пенсіного віку позивач звернулась до управління із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. З зазначеної дати отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV. Листом № 376/В-9 від 05.06.2019 року позивачу було повідомлено, що на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком вона не має права, оскільки до призначення пенсії за віком вона отримувала пенсію по інвалідності. Однією з умов для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії. Оскільки, позивач до призначення пенсії за віком у період з 21.08.2014 по 01.05.2019 отримувала пенсію по інвалідності (тобто більше 4-х років), то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ІІІ група загальне захворювання). Вказану пенсію позивач отримувала у період з 21.08.2014 по 01.05.2019.
02.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, на звернення до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з питань призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, як особі, яка на день досягнення пенсійного віку отримала лист №376/В-9 від 05.06.2019, яким позивача було повідомлено про те, що на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком вона не має права, оскільки до призначення пенсії за віком вона отримувала пенсію по інвалідності.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 21.08.2014 року було призначено пенсію по інвалідності, що підтверджується протоколом 2650 від 09.09.2014 року.
З 02.05.2019 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за її заявою.
Так, пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" . і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що на час звернення за призначенням пенсії за віком пенсійні виплати не отримувала, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення спірної грошової допомоги.
Водночас, суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.
Так, синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/328/1619/17 (2-а/328/80/17).
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона на час звернення за призначенням пенсії за віком пенсійні виплати не отримувала спростовуються документами, копії яких надані до матеріалів справи. Зокрема, копією рішення від 11.12.2018 про продовження виплати пенсії по інвалідності із автоматизованої підсистеми ІКІС ПФУ, заявою ОСОБА_1 про продовження виплати пенсії по інвалідності (ІІІ група, загальне захворювання), випискою із огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1017803.
Тож, оскільки, позивач до призначення пенсії за віком у період з 21.08.2014 по 01.05.2019 отримувала пенсію по інвалідності, підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України відсутні правові підстави для повернення судового збору позивачу чи його стягнення з відповідача на користь позивача, тому це питання судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 32, 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.10.2019.
Суддя А.В. Сіпака