про залишення позовної заяви без руху
24 жовтня 2019 року м. Житомир справа №240/11131/19
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
21 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, у якому просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо ненарахування та невиплати їй та її дитині грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, встановленому статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 липня 2018 року;
- зобов'язати Управління праці соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, щомісячно проводити їй та її дитині нарахування та виплату допомоги на чисте харчування відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, проживаючій у зоні гарантованого добровільного населення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати визначеним Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач оскаржує до суду дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у проведенні донарахування та виплати за період з 17 липня 2018 року грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами України «Про Державний Бюджет України" їй та її дитині, викладеної у відповіді відповідача, що датована 27 лютого 2019 року.
Позивач звернулась до адміністративного суду з даним адміністративним позовом 21 жовтня 2019 року (останній день звернення з даним позовом 27 серпня 2019 року), що підтверджується датою, зазначеною у позовній заяві, та реєстраційним штампом суду з зазначенням дати надходження позовної заяви і вхідного номера.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження дій (бездіяльності) у проведенні донарахування та виплати їй та її дитині за період з 17 липня 2018 року грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами України «Про Державний Бюджет України".
Приписами частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
У порушення вказаної норми позивачем у пункті 1 прохальної частини адміністративного позову зазначено позовні вимоги, що не відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з матеріалів адміністративного позову видно, що позивачу та її дитині відмовлено відповідачем у виплаті коштів грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами України «Про Державний Бюджет України", вказана відмова оформлена листом відповідача від 27 лютого 2019 року за №821/19.5, отже вищезазначене свідчить радше про дії, а не бездіяльність відповідача, які необхідно визнати протиправними, а відтак суд приходить до висновку, що позивачу необхідно уточнити пункт 1 прохальної частини адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, об'єднання в одній позовній заяві самостійних вимог декількох позивачів хоча і до одного відповідача є порушенням правила об'єднання позовних вимог і, відповідно, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, як свідчить зміст позовної заяви, ОСОБА_1 , позивач, у даній позовній заяві одночасно пред'являє до відповідача позовні вимоги як щодо захисту своїх прав і інтересів, так і щодо захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , тобто як законний представник, що не узгоджується із вищевикладеними вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
У свою чергу, з метою захисту та відновлення прав та інтересів особи, яка не досягла віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законний представник, може звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду з окремою позовною заявою в їх інтересах, оформленою відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, в загальному порядку.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, ОСОБА_1 за подання позовної заяви в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
При цьому, за подання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 судовий збір сплачується на загальних підставах.
Позивачем в порушення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено підстав звільнення позивача від сплати судового збору (у разі звільнення від сплати судового збору) та не додано документ про сплату судового збору. Натомість разом із позовною заявою позивач подала клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на скрутне матеріальне становище, на те, що на її утриманні перебуває дитина з інвалідністю, ніде на працює, отримує лише допомогу на дитину з інвалідністю та інших доходів не має, на підтвердження чого надала довідку від 31 липня 2019 року №3806 №3806, та відповідно не має змоги сплатити судові витрати по справі у силу об'єктивних причин, незалежних від неї. Зазначає, що розмір судового збору є для неї непомірно великим, що не повинно позбавляти її доступу до правосуддя.
Суд, дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судових витрат, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Питання про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат регулюється статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положеннями частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями частини 1 статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України №3674-VI) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, положеннями частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI визначено чіткий перелік умов, за наявності яких позивача може бути звільнено від сплати судового збору.
Позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначено про отримання основного доходу у вигляді допомоги на дитину з інвалідністю.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сума належного до сплати судового збору у розмірі 768,40 грн, є меншою ані ж 5% від розміру доходу позивача в обрахунку із (21662,20 грн х 5% = 1083,11 грн), а тому підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочення/розстрочення такої сплати на підставі частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI відсутні.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
При цьому, доказів наявності у позивача статусу особи, визначеної у пункті 2 частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI або існування будь-яких інших передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не надано.
Крім того, позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначено про тяжкий матеріальний стан.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).
При зменшенні тягаря судових витрат суд може виходити з такого. Якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів, визначених наведеною статтею. Але це не єдина підстава. Суд може врахувати також, наприклад, великі витрати особи на лікування чи інші життєво необхідні витрати, що не дають можливості оплатити судові витрати.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про тяжке матеріальне становище позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя NR (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що вона містить дві похідних вимоги, які є немайновими.
Згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.
Зважаючи на зазначене, позивачу за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2019 року, під час подачі позову до суду необхідно сплати судовий збір у сумі 768,40 грн за такими реквізитами: отримувач коштів УК у м.Житомирі/м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA348999980000034310206084009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:
- окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом;
- нової (уточненої) позовної заяви та її копії для надіслання на адресу відповідача, із зазначенням у ній, відповідно до вказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України, позовних вимог, викладених у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, а саме викласти їх у наступній редакції: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом відповідача від 27 лютого 2019 року за №821/19.5, у виплаті коштів грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами України «Про Державний Бюджет України";
- окремих позовів від позивача та позивача в інтересах неповнолітньої доньки із матеріалами адміністративного позову відповідно до кількості відповідачів;
- належних доказів сплати судового збору у сумі 768,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Д.М. Гурін