24 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10392/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову щодо не зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні, оформлену листом від 09.08.2019 №37/7-193.
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України справ України на Південно-Західній залізниці здійснити зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 22.08.2002 по 09.09.2015.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він проходив службу в органах внутрішніх справи України у підрозділах Лінійного відділу на ст.Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці та лінійного відділу на ст.Коростень Управління МВС України на Південно-Західній залізниці. При звільненні до пільгової вислуги років позивачу не було зараховано період проходження служби у зонах безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення - 22.08.2002 по 09.09.2015. Зазначає, що з метою врахування часу проходження служби у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні позивач звернувся до відповідача, проте останній відмовив у зарахуванні пільгового стажу. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки його право на зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зонах безумовного (обовязкового) та гарантованого відселення закріплене у постанові Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393.
Ухвалою від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали направлено сторонам та відповідачу надано строк для надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали.
При цьому, відповідачу ухвалу та матеріали позовної заяви направлено на юридичну адресу, зазначену у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На адресу суду повернувся конверт, що направлявся на адресу відповідача, з відміткою "інші причини, що не дали змогу виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення".
Отже, поштове відправлення не вручене відповідачу з незалежних від суду причин, тому таке вважається врученим належним чином.
У відповідності до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач з 22.08.2002 по 09.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справи України на різних посадах середнього та начальницького складу у підрозділах лінійного відділу на ст.Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці та лінійного відділу на ст.Коростень Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.(а.с.10-11)
Наказом т.в.о. начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці №87о/с від 09.09.2015 ОСОБА_1 , було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.64 "г" (через скорочення штатів) положення "Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ". Із наказу вбачається, що на день звільнення календарна вислуга років позивача складає 17 років 04 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 18 років 06 місяців 20 днів. (а.с.12)
З метою врахування часу проходження служби у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
В свою чергу, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно- Західній залізниці листом від 09.08.2019 №37/7-193 відмовило у зарахуванні пільгового стажу, оскільки ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено на підставі Закону №76-VIII від 28.12.2014, а тому правових підстав у зарахуванні вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця позивачу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених п.2 і 3 ст.2 Закону на момент звільнення позивача не виникає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу 15 пп. "в" пункту 3 Порядку №393 (в редакції до 01.01.2015) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби державної охорони.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №939 від 06.12.2017 "Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 №393", яка набрала чинності 14.12.2017, внесено зміни до абзацу 15 підпункту в, а саме: слова і цифри пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: службу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених законодавством України.
Згідно додатку 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22.11.1993 затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р, на території яких виконання службових обов'язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця. Зокрема, до вказаного переліку входить м.Коростень, де проходив службу позивач.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 22.08.2002 по 09.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справи України на різних посадах середнього та начальницького складу у підрозділах Лінійного відділу на ст.Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці та лінійного відділу на ст.Коростень УМВС України на Південно-Західній залізниці, які розташовано у зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд вважає, що оскільки Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.
Отже, доводи позивача про відсутність законом визначених підстав для зарахування позивачу при звільненні до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зоні гарантованого добровільного відселення є спростованими та безпідставними.
Надання Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.
Таким чином дії відповідача щодо не зарахування позивачу у пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця є неправомірними.
Отже, суд дійшов висновку, що період проходження служби позивачем з 22.08.2002 по 09.09.2015 на різних посадах середнього та начальницького складу у підрозділах Лінійного відділу на ст.Коростень Лінійного управління на Південно-Західній залізниці та лінійного відділу на ст.Коростень Управління МВС України на Південно-Західній залізниці підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні, у зв'язку з чим позовні вимоги слід повністю задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності спірної відмови, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому задовольняє його у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАСУ понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250-251 КАС України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул.Чапаєва,6, м.Київ, 01030, код 08602997) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до вислуги років у пільговому обчисленні, оформлену листом від 09.08.2019 №37/7-193.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул.Чапаєва,6, м.Київ, 01030, код 08602997) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до вислуги років у пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ України у зоні безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення один місяць служби за півтора місяця за період з 22.08.2002 по 09.09.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул.Чапаєва,6, м.Київ, 01030, код 08602997) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос