справа №363/4684/17 головуючий у І інстанції: Котлярова І.Ю.
провадження 22-ц/824/11734/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
22 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мороз Віктор Павлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фінансіал Менеджмент Груп», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний Банк», Національний банк України про стягнення неустойки.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він є вкладником та кредитором Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (надалі ПАТ «Міський комерційний банк» та/або Банк).
Вказував, що залишок неповернутої банком позивачу заборгованості становить 224 487, 77 грн.
Головним власником істотної участі Банку було Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фінансіал Груп» (надалі ТОВ «Глобал Фінансіал Груп»), якому належало 100% у статутному капіталі банку.
Позивач вважав, що ТОВ «Глобал Фінансіал Груп» є пов'язаною особою з банком в розумінні ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки здійснює пряме володіння 100% статутного капіталу і у сукупності має можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь шкоду в розмірі 22 372, 43 грн. неповернутого банківського вкладу та неустойку у розмірі 617, 17 грн.
05 вересня 2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення шкоди в розмірі 22 372 гривень 43 копійки неповернутого банківського вкладу було залишено без розгляду.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Вказує, що вкладник за договором банківського вкладу є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % річних вартості послуг за кожен день прострочення.
Національний Банк України у відзиві на апеляційну скаргу вказує, щодо неможливості стягнення коштів після запровадження у банку тимчасової адміністрації або ліквідації у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, зауважує, що між ТОВ «Глобал Фінансіал Менеджмент Груп» та позивачем не було укладено жодного договору, а тому посилання апелянта на Закон України
«Про захист прав споживачів» є безпідставним.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.П. та представник НБУ - Каратун Т.В. підтримали свої позиції. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що що будь яких належних та допустимих доказів, щодо наявності грошового зобов'язання між сторонами, у тому числі простроченого грошового зобов'язання, його розміру, суду не надано, а тому позовні вимоги є недоведеними.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, 20 листопада 2014 року ПАТ «Міський комерційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.
Згідно з ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну й кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного вище Закону пов'язаними з банком особами, зокрема, є контролери банку; особи, що мають істотну участь у банку, і особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю в банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники й члени комітетів банку та ін.
Крім того, ч. 4 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи разом з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи чи незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління або діяльність юридичної особи.
Ухвалою Вишгродського районного суду Київської області від 05 вересня 2018 року позовні вимоги в частині стягнення неповернутого банківського вкладу було залишено без розгляду за клопотанням позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Глобал Фінансіал Груп» неповернутого вкладу не розглядались.
Апеляційний суд зауважує, що позивач та відповідач не перебували у договірних відносинах, тому позовні вимог про стягнення з відповідачів неустойкине грунтуються на нормах матеріального права і задоволенню не підлягають, адже відповідно до положень Цивільного кодексу України про неустойку як вид забезпечення виконання зобов'язання таке забезпечення виконання зобов'язання має бути передбачено договором або законом (ч.1 ст.548) із визначенням розміру неустойки, який у разі встановлення законом може бути збільшений у договорі або зменшений, проте, ні Законом, що регулює спірні правовідносини, ні договором банківського вкладу не передбачено такий вид забезпечення виконання банком своїх зобов'язань за договором.
Посилання апелянта на Закон України «Про захист прав споживачів» колегія суддів відхиляє, оскільки він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, однак позивач не являється споживачем послуг ТОВ «Глобал Фінансіал Менеджмент Груп»
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу повно та всебічно дослідив і оцінив обставини, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: