Справа № 127/24922/19
Провадження № 2/127/3538/19
24 жовтня 2019 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2019 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви 5 днів з дня отримання ухвали.
Позовна заява була подана з порушенням вимог ЦПК України, а саме:
- зміст позовної заяви містить розбіжність в найменуванні відповідача. Так відповідачем вказано - ОСОБА_2 , в змісті позовної заяви та прохальній частині вказано - ОСОБА_3 ;
- позовна заява не містить зазначення відомостей про наявність родинних відносин з відповідачем ОСОБА_2 , а також позовна заява не містить викладення обставин щодо періоду, обсягу, джерела та вартості спільно нажитого майна з даним відповідачем та не зазначено доказів на їх підтвердження;
- в позовній заяві не правильно зазначено суму судового збору, виходячи з розміру ціни позову;
- позовна заява не містить зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини проживання дітей з позивачем та розірвання шлюбу, викладені в позовній заяві;
- позовна заява не містить виклад обставин та зазначення доказів щодо джерела, вартості і часу придбання спільно нажитого майна;
- позовна заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Частиною 5 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768,40 грн., та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9605,00 грн.
Позивач судовий збір не сплатила.
Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна. Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358.
У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог даної Постанови, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча б за однією з таких спеціалізацій у межах напряму 1 «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» і напряму 2 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності».
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Однак, матеріали позовної заяви не містять звіту про оцінку всього майна заявленого в позовній заяві, яким би визначалась ціна позову.
Крім того, пунктом 22 посанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Однак, матеріали позовної заяви не містять звіту про оцінку всього майна заявленого в позовній заяві, яким би визначалась ціна позову.
Таким чином, суд може попередньо визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем. З огляду на те, що позивачем не надано доказів на проведення оцінки всього спірного майна, то позивачу, враховуючи обсяг всього спірного майна, слід сплатити судовий збір в максимальному розмірі 9605,00 грн.
З огляду на вказане позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 9605,00 грн., за реквізитами: Отримувач коштів: УК у м.Вінниці/м.Вінниця/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38054707, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31217206002002, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа), та надати суду оригінал платіжного документу.
До матеріалів позовної заяви позивачем було подано заяву про відстрочку сплати судового збору, яка мотивована тим, що усе спільне майно зареєстровано за відповідачем, тому в неї відсутні достатні кошти для сплати судового збору. Просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі або ж звільнити від сплати судового збору. Підставою для відстрочення сплати судового збору може бути майновий стан сторони, який має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Позивач не довела наявність однієї з вищевказаних умов, за наявності яких особі може бути відстрочено сплату судового збору.
Щодо твердження позивача, що у неї відсутні кошти для сплати судового збору, то жодного письмового доказу на підтвердження даного факту суду надано не було.
У рішенні «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року (заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначено, що сплата судового збору не обмежує права заявників на доступ до правосуддя та для гарантування справедливого балансу, сторони повинні довести свою погану фінансову ситуацію.
У п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOV v. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними, враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи.
Отже даними законодавчими нормами передбачено право, а не обов'язок суду відстрочувати сплату судового збору.
Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 29 Постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України визначено засади судочинства, однією із яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За викладених обставин, суддя приходить до висновку, що посилання позивача на відсутність коштів не може слугувати доказом, який об'єктивно відображає її майновий стан, а тому в задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, слід відмовити.
Копія ухвали суду від 18.09.2019 року про залишення матеріалів позовної заяви без руху позивачу надсилалась, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
У зв'язку з тим, що позивачем недоліки, зазначені ухвалі суду від 18.09.2019 року, у встановлений судом строк усунені не були, слід вважати таку позовну заяву неподаною та повернути її позивачеві.в
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: