вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
Справа № 356/567/19
№ провадження 2-а/356/16/19
23.10.19 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.
За участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2019 року близько 05 години 10 хвилин, керуючи трактором МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Березань по вул. Шевченків шлях позивача зупинили невідомі особи, вдягнуті у форму працівників поліції. На вимогу даних осіб позивач надав всі документи для перевірки, проте останні винесли постанову серії ДПО18 № 071373 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з тим, що останній нібито не надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Разом з тим, позивач факт вчинення ним правопорушення заперечує та вказує, що поліція має право вимагати для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у випаду, якщо водій вчинив правопорушення, яке було ними помічене та доведене. Крім того, наявність полісу страхування в осіб, які керують тракторами, не є обов'язковою. Вказав, що спірну постанову було винесено відповідачем на місці зупинки з грубим порушенням встановленої ст.ст. 278, 279 КУпАП процедури, чим позбавлено позивача можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, а також проігноровано положеннями ст. 2 ст. 33 КУпАП. Відтак, просить суд скасувати спірну постанову.
Позивач в судовому засіданні пред'явлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених. Просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, 16.10.2019 року через канцелярію суду представник відповідача подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі (а.с.25).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача, від якого надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2019 року поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП, сержантом поліції Андрійченком Ярославом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 071373 від 04.08.2019 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у відповідності до якої водій ОСОБА_1 о 05 годині 30 хвилин в день складення постанови в м. Березань Київської області, по вул. Шевченків шлях, керуючи трактором, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4 «а», 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, та якою постановлено застосувати до правопорушника - позивача по справі - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.26).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 року (далі - ПДР).
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 (далі - Інструкція від 07.11.2015 року за № 1395).
Так, як визначено п. 4 розділу І Інструкції від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП, зокрема, містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також прийняте у справі рішення.
Так, частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Згідно з ч. 8 ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121- 126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, частинах першій - четвертій статті 130, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до визначень, вказаних в п. 1.10 ПДР, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
В той же час, механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів» від 28.12.2011 року № 1367, трактор - моторизований колісний або гусеничний транспортний засіб сільськогосподарського або лісогосподарського призначення, що має щонайменше дві осі та характеризується максимальною конструкційною швидкістю не менш як 6 кілометрів на годину, спеціально призначений для того, щоб тягти, штовхати, везти і приводити в рух змінні причіпні машини, що використовуються для виконання сільськогосподарських або лісогосподарських робіт, або буксирувати сільськогосподарські та лісогосподарські причепи. Зазначений транспортний засіб застосовується також для перевезення вантажів під час виконання сільськогосподарських та лісогосподарських робіт і обладнується сидіннями для пасажирів.
Згідно з вимогами, встановленими п. 2.1 «ґ» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
При цьому, як встановлено п. 2.4 «а» ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Водночас, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, підстави, порядок та особливості укладення відповідних договорів, регулюються однойменним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є спеціальним нормативно-правовим актом в сфері даних правовідносин.
Так, за визначенням п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
При укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховики щодо класифікації транспортних засобів використовують норми Державного стандарту України ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення», затверджені та введені в дію наказом Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року, а також Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року.
За змістом п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
При цьому, як визначено п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону, розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
З аналізу вказаних норм вбачається, що чинним законодавством України не передбачено укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до тих наземних транспортних засобів, щодо яких не встановлені коригуючі коефіцієнти залежно від їх типу.
Коригуючі коефіцієнти залежно від типу транспортних засобів та їх розміри встановлено та затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2010 року за № 689/17984.
Як вбачається зі змісту вказаного розпорядження, трактор не відноситься до типів транспортних засобів, щодо яких встановлений коригуючий коефіцієнт.
Крім того, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми підлягають відомчій реєстрації та обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі згідно з ч. 8 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08.07.2009 року.
За таких обставин, страховик фактично позбавлений можливості розрахувати розмір страхового платежу, а відтак, і застрахувати відповідальність водія трактора в порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проаналізувавши вказане вище в сукупності, вбачається, що трактор не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому не підлягає обов'язковому страхуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та може експлуатуватись без відповідного поліса.
Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права до спірних правовідносин узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.08.2019 року у справі № 295/5514/17, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2017 року у справі № К/800/32456/17.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 3 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності через відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносно транспортного засобу - трактора МТЗ-80, д.н.з. НОМЕР_1 , а згідно чинного законодавства трактори відносяться до транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючі коефіцієнти, суд вважає, що експлуатація такого транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України не заборонена і наявність страхового полісу щодо цього транспортного засобу носить добровільний характер, а тому відповідач через відсутність у позивача такого полісу не мав законних підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, а також його правомірності, суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
При цьому, вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вказане, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі заявлених позивачем позовних вимог та суть спору, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача факту невиконання вимог п. 2.4 «а», 2.1 «ґ» ПДР, а відтак - і події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому спірна постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 126, 222, 245 КУпАП,
Позов ОСОБА_1 до Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 071373 від 04.08.2019 року, винесену поліцейським СРПП № 3 Березанського ВП, сержантом поліції Андрійченком Ярославом Олександровичем, - скасувати.
Адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик