П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 520/9748/19
Категорія: 113070100 Головуючий в 1 інстанції: Петренко В.С.
Час і місце ухвалення: 12:23, м. Одеса
Дата складання повного тексту: 10.07.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції капітана поліції Носуленко Тетяни Михайлівни, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до інспектора патрульної поліції капітана поліції Носуленко Т.М. (далі - інспектор Носуленко Т.М.), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2019 року серії ДП18 №485744, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення обмежень швидкості, встановлених знаком 3.29 на 401 км траси Одеса-Київ, однак разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.
У разі, коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених ПДР України вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Позивач стверджує, що разом із знаком обмеження швидкості руху 3.29 не було встановлено відповідних дорожніх знаків, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта, про що інспектору Носуленко Т.М., було відомо.
Крім того, позивач вказує, що під час оформлення матеріалів про адміністративне порушення, вона неодноразово заперечувала щодо допущеного порушення, накладеного на неї адміністративного стягнення та вимагала обов'язкового складання протоколу про адміністративне правопорушення, проте, капітан поліції Носуленко Т.М . протокол про адміністративне правопорушення не склала.
Позивач зазначає, що винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП, одразу на місці вчинення правопорушення, суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження нібито факту розміщення знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" з порушенням вимог ПДР України та національних стандартів. Відсутні будь-які відомості чи зверталась позивач самостійно чи через свого представника з відповідною заявою чи позовом до відповідного органу, предметом діяльності якого є установка, заміна та забезпечення експлуатаційного стану знаків дорожнього руху та відповідного рішення уповноважених органів, що могли б підтверджувати доводи позивача.
Крім того, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Інспектор Носуленко Т.М. мала всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи на місці вчинення правопорушення, нею дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ДП18 №485744 від 28 квітня 2019 обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства.
Справу розглянуто за правилами встановленими ст. 286 КАС України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Носуленко Т.М ОСОБА_2 , УПП в Одеській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №485744 від 28 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
В апеляційній скарзі УПП в Одеській області ДПП ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження нібито факту розміщення знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" з порушенням вимог ПДР України та національних стандартів;
- разом із дорожніми знаками 3.29 (обмеження, швидкості в 70 км/год. а потім 50 км/год) були застосовані й дорожні знаки 1.41 "Місце (ділянка) концентрації дорожньо-транспортних пригод" з табличками 7.2.1 та 7.21.3, а також дорожній знак 1.32 "Пішохідний перехід", які попереджали про характер небезпеки та попереджали до певного об'єкта (пішохідного переходу). Дані спеціальні заходи у вигляді обмеження швидкості запровадженні для безпеки пішоходів та попередження и зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод пов'язаних з наїздами на людей, що перетинають дорогу по пішохідному переходу, безпосередньо перед яким і було зафіксовано перевищення швидкості автомобілем позивача.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2019 року повністю відповідає нормам діючого законодавства матеріального права та є обґрунтованим, а тому таким, що скасуванню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПП в Одеській області ДПП, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
28 квітня 2019 року інспектором Носуленко Т.М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №485744, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
У вказаній постанові серії ДП18 №485744 від 28 квітня 2019 року, інспектором було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 28 квітня 2019 року о 13:56 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Mitsubishi Carisma", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на трасі М-05 401 км, рухалась зі швидкістю 87 км/год. при встановленому обмежені швидкості руху 50 км/год. знаком 3.29, чим порушила п.12.9 "б" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність разом з дорожнім знаком 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (50) додаткового обов'язкового знаку, дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (50) не діє, а отже рух позивача на автомобільній дорозі поза межами населеного пункту зі швидкістю 87 км/год не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому винесення щодо неї постанови про накладення адміністративного стягнення є безпідставним
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.12.9 "б" ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 знак "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до п.30.3 "и" ПДР України .
Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу вищенаведеної норми судова колегія доходить висновку, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 40 "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання ПДР України
Таким чином довід позивача про протиправність дій інспектора Носуленко Т.М. під час складання постанови про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, спростовуються положеннями ст. 258 КУпАП, відповідно до яких розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу. Наведене вказує на дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №341/91/17.
Крім того, відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Позивач посилався на незаконність використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та, відповідно, прийняття незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Отже, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Відповідно до переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Також, можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС000524 може засвідчувати порушення позивачем швидкісного режиму, а тому фактичні відомості, отримані за допомогою цього приладу, можуть бути належними доказами по справі.
На підтвердження того, що транспортний засіб "Mitsubishi Carisma", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на трасі М-05 401 км, рухався зі швидкістю 87 км/год до матеріалів справи було надано диск (а.с. 27) з зображеннями файлу з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 ТС000790, на якому зокрема зафіксовані перевищення швидкості транспортного засобу під керуванням позивача.
Таким чином, факт перевищення позивачем максимальної швидкості є доведеним, а тому є визначальним при застосуванні санкції передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП при порушенні позивачем максимально допустимої швидкості руху, як знаку 3.29 так і п.12.4 ПДР України.
Крім того, судова колегія критично відноситься до висновку суду першої інстанції, що дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" (50) встановлений з порушення вимог закону, а саме без встановлення разом з цим дорожнім знаком додаткового відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта, виходячи з наступного.
Відповідно ДСТУ 4100:2014 "Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Умови застосування" сфера застосування якого поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на автомобільних дорогах та вулицях, а також правила застосування на всіх дорогах, що експлуатують або будують.
Судова колегія зазначає, що згідно вимог п.10.2.3 ДСТУ 4100:2014 "Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні вимоги. Умови застосування", дорожні знаки поза населеними пунктами повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 50 м один від одного, тому на думку суду поняття "разом" в даному випадку дотримано, оскільки, дорожні знаки 1.41 "Місце (ділянка) концентрації дорожньо-транспортних пригод" з табличками 7.2.1 та 7.21.3, а також дорожній знак 1.32 "Пішохідний перехід" розташовані разом (на одній ділянці) із знаками обмеження максимальної швидкості.
Таким чином судова колегія зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про невідповідність встановлення дорожнього знаку вимогам законодавства.
Судова колегія погоджується з доводом апелянта, що разом із дорожніми знаками 3.29 (обмеження швидкості в 70 км/год, а потім 50 км/год) були застосовані й дорожні знаки 1.41 "Місце (ділянка) концентрації дорожньо-транспортних пригод" з табличками 7.2.1 та 7.21.3, а також дорожній знак 1.32 "Пішохідний перехід", які попереджали про характер небезпеки та наближення до певного об'єкта (пішохідного переходу). Вказані обставини підтверджуються також наданим позивачем до суду першої інстанції записом з відеореєстратора (а.с.27 (диск)).
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дані спеціальні заходи у вигляді обмеження швидкості запровадженні для безпеки пішоходів та попередження й зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод пов'язаних з наїздами на людей, що перетинають дорогу по пішохідному переходу, безпосередньо перед яким і було зафіксовано перевищення швидкості автомобілем позивача.
Таким чином, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП зроблений з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, відповідно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції капітана поліції Носуленко Тетяни Михайлівни, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2019 року серії ДП18 №485744, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення вимог ч.1 ст. 122 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.