Справа № 320/574/19 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.
22 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьменка В.В. та Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та визнання довідки недійсною,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати дій Центру надання адміністративних послуг, які полягали у знятті ОСОБА_1 з місця реєстрації до набрання законної сили рішенням суду неправомірними;
- визнати довідку Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 15 травня 2018 року № 2829 про склад сім'ї недійсною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною вимогою про визнання довідки від 15 травня 2018 року № 2829 недійсною.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 зверталася до суду із клопотанням про зміну позовних вимог.
Ухвалою суду Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року вказане клопотання було залишене без розгляду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував подане 17 квітня 2019 року клопотання про зміну позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач та третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у яких зазначили, що оскаржуваними діями права позивача не порушуються, адже реєстрацію її місця проживання було поновлено на виконання ухвали Білоцерківського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року у справі № 357/12117/17.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - скасувати та закрити провадження у справі виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо юрисдикції спору, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2018 року у справі № 357/12117/17 за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного судового рішення 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 була знята з реєстрації місця проживання.
За заявою ОСОБА_1 . заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2018 року у справі № 357/12117/17 було скасоване.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2018 року позовну заяву у справі № 357/12117/17 було залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_2 .
Відповідно до вказаної ухвали суду реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 було поновлено 14 листопада 2018 року.
Разом з тим, у період з 12 квітня по 14 листопада 2018 року Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області видало довідку від 15 травня 2018 року № 2829 про місце проживання та склад сім'ї, відповідно до якої за вказаною адресою проживає виключно ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що зазначена довідка надала ОСОБА_2 можливість здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вважає, що дії Центру надання адміністративних послуг, які полягали у знятті її з реєстрації порушили право на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим звернулася до суду із адміністративним позовом.
Вирішуючи питання про юрисдикцію адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/15089/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17, відповідно до яких до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
До способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що у випадку, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 оскаржує дії Центру надання адміністративних послуг, які полягали у знятті її з місця реєстрації до набрання законної сили рішенням суду. Право позивача на реєстрацію місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 було поновлене 14 листопада 2018 року.
На час вирішення справи ОСОБА_1 порушення своїх прав вбачає у тому, що після вчинення оскаржуваних дій Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради видав Дубині А.П. довідку від 15 травня 2018 року № 2829 про місце проживання та склад сім'ї. Зазначена довідка стала підставою для приватизації відповідної квартири ОСОБА_2 та у подальшому - для виселення позивача.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту житлових прав та інтересів ОСОБА_1 , між позивачем та третьою особою існує спір про право на приватизацію житла та користування ним, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не вірно визначила суд, до юрисдикції якого належить розгляд і вирішення цього спору.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зміст спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність закриття провадження у справі з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - скасувати та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 238, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та визнання довідки недійсною - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Кузьменко
А.Ю. Кучма