Справа № 620/1647/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
22 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася йому в період проходження військової служби з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення відповідно до законодавства.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та на підставі п.3 ч.1 ст.311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника штабу зі стройової частини (а.с. 14-15).
З наявної у матеріалах справи довідки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо розміру грошового забезпечення нарахованого військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 24.06.2019 № 102/1280 в графі «Індексація» за період з січня 2016 року по листопад 2018 року значиться « 0» (а.с. 36).
Отже, судом встановлено, що протягом періоду з з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно відповідачем не здійснювалась індексація грошового забезпечення позивача, що не заперечується апелянтом.
Вважаючи невиплату індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Так, згідно з приписами ч.1-4 статті 9 вказаного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч.3 наведеної норми передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі по тексту - Закон № 1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 і 6 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 5 цього Закону визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а тому посилання відповідача на збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 не здійснював, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для виплати індексації колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Натомість, посилання відповідача лист Мінсоцполітики від 09.06.2016 № 252/10/136-16 та роз'яснення директору Департаменту фінансів від 26.03.2018 № 28/1485, які носять виключно інформативний характер, не свідчить про внесення відповідних змін у законодавство щодо обмеження прав військовослужбовців на індексацію їх грошового забещпечення у період з 01 січня 2016 по 30 листопалда 2018 року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, а їх відсутність не може бути підставою для порушення прав громадян.
Судова колегія зазначає, що у зв'язку з тим, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексацій, що передбачено п. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не проведення індексації грошового забезпечення.
Разом з цим, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
При цьому, як було встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 30.11.2018 позивачу відповідачем не здійснювалось саме у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, що відповідно до вказаних вимог законодавства та міжнародних стандартів є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказані відповідачем у відзиві та апеляційній скарзі обставини щодо відсутності надходження коштів на вказані цілі, так само як і відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не позбавляють відповідача обов'язку провести виплату позивачу індексації грошового забезпечення у встановленому законом порядку за вказаний позивачем період.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність бездіяльності Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя: А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький