вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2019 р. Cправа № 902/515/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)
до: Дочірнього підприємства "Телокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 2-Е, м. Вінниця, 21030)
про стягнення 4 482 839,69 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Бабійчук О.А. - за довіреністю;
відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 210007-Сл-4708-0619 від 26.06.2019 Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення з Дочірнього підприємства "Телокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" 4 482 839,69 грн, з яких: 3 785 945,59 грн - основний борг; 46 325,11 грн - 3% річних; 551 505,35 грн - пеня; 99 063,64 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 02.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/515/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.07.2019.
Ухвалою суду від 17.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.09.2019.
Ухвалою суду від 10.09.2019 підготовче засідання відкладено на 02.10.2019.
За результатами підготовчого засідання 02.10.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2019.
16.10.2019 до суду надійшла заява позивача № 21001.1-Сл-6400-1019 від 16.10.2019 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 513 311,14 грн - основного боргу; 46 325,11 грн - 3% річних; 551 505,35 грн - пені; 99 063,64 грн - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи вказану заяву позивач посилається на часткове погашення відповідачем заборгованості за час розгляду справи в суді.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому під час розгляду справи по суті суд з'ясовував, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні.
Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Суд визнає поважною причину, по якій заява позивача про зменшення позовних вимог була подана 16.10.2019, тобто після закриття підготовчого провадження згідно ухвали від 02.10.2019.
Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду на підставі положень ст. 207 ГПК України.
Таким чином, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, нова ціна позову складає 1 210 205,14 грн.
Отже, судом розглядаються по суті зменшені позовні вимоги про стягнення 513 311,14 грн - основного боргу; 46 325,11 грн - 3% річних; 551 505,35 грн - пені; 99 063,64 грн - інфляційних втрат.
На визначену судом дату з'явився представник позивача, який підтримав зменшені позовні вимоги.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений завчасно, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихководим ідентифікатором 2102901447238.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, № 14475/03, від 21.10.2010).
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.
З урахуванням неявки відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 18.10.2019 прийнято судове рішення.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» новим найменуванням якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Вінницягаз» (Позивач) та Дочірнім підприємством «Теплокомуненерго Маяк» Приватного акціонерного товариства «Вінницький завод «Маяк» (Відповідач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання Відповідачем заяви-приєднання № 09420N32TRFN108 від 01.10.2018 р. до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.
Протягом жовтня 2018 року - квітня 2019 року Позивач здійснив розподіл природного газу на об'єкти Відповідача в обсязі 13 227,123 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 10 874 282,35 грн.
Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Отже, з урахуванням зазначених вище умов Договору, Відповідачем були здійснені розрахунки за розподілений йому Позивачем природний газ з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ на загальну суму 7 092 336,76 грн. При цьому, кошти, що перераховувались Відповідачем зараховувались Позивачем як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти в порядку, передбаченому п. 6.4. Договору.
Грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді та за рахунок яких отворилася переплата Відповідача перед Позивачем в поточному розрахунковому місяці, відповідно до приписів п. 6.5. Договору зараховувалися Позивачем в рахунок погашення існуючої заборгованості Відповідача за минулі розрахункові періоди відповідно до черговості її виникнення.
Отже, станом на 21 червня 2019 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає - 3 785 945,59 грн..
З огляду на неодноразові порушення строків оплати за послуги розподілу природного газу, AT «Вінницягаз» звернулося до ДП «ТКЕ Маяк» із претензією від 10.04.2019 № 210007.2-Сл-3081-0419. Разом із тим, відповіді на претензію від Відповідача Позивач не отримав. Будь-яких дій, спрямованих на погашення існуючої заборгованості Відповідачем не вчинено.
Відповідач у відзиві вказує, що надані позивачем послуги ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» були використані для виготовлення теплової енергії в гарячій воді, яка повністю була реалізована та спожита Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на підставі Договорів про закупівлю товару (теплова енергія) від 16.10.18р. №896-18/3 та від 16.01.19р. №65-19/34 за затвердженими відповідним чином цінами (тарифами). В порушення умов вказаних Договорів, КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго» було лише частково оплачено отриману від ДП «ТКЕ «Маяк» ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» теплову енергію. За даними бухгалтерського обліку підприємства, станом на 28.08.2019 за КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго» рахується заборгованість в розмірі 27 225 606,49 грн. Наразі підприємство проводить судово-претензійну роботу щодо стягнення вищевказаної заборгованості.
Крім цього, звітом про фінансові результати за 2018 рік ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» підтверджується факт наявності збитків у відповідача внаслідок невідповідності встановлених тарифів на теплову енергію фактичним витратам підприємства на виробництво теплової енергії сума яких, за відсутності держаних дотацій на різницю в тарифах для населення, становить 20 334 000,00 грн.
Відсутність грошових коштів для проведення ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» своєчасних розрахунків обумовлена також виконанням вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (зі змінами). Відповідного до вказаного Порядку, сплачені споживачами теплової енергії кошти перераховуються: гарантованому постачальникові природного газу НАК «Нафтогаз України», AT «Вінницягаз» - за розподіл природного газу, AT «Укртрансгаз» - за транспортування природного газу, та ДП «ТКЕ Маяк» ПрАТ «Вінницький завод «Маяк» - за встановленими нормативами, внаслідок чого відповідач фактично обмежений у вільному розпорядженні цими коштами.
Отже, враховуючи ненавмисний характер порушення підприємством зобов'язання та неспіврозмірність розміру стягуваної неустойки наслідкам прострочення зобов'язання, Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.10.2018 шляхом підписання заяви-приєднання №09420N32ЕКАТ108 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» новим найменуванням якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Вінницягаз» (Позивач) та Дочірнім підприємством «Теплокомуненерго Маяк» Приватного акціонерного товариства «Вінницький завод «Маяк» (Відповідач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Взаємовідносини, які виникають між операторами газорозподільних систем (ГРМ) та суб'єктами ринку природного газу в частині надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРКП від 30.09.2015р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 (надалі - Кодекс ГРМ).
Розділом VІ Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30 вересня 2015р. № 2498.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двохстороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач, як Оператор ГРМ. взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.
За умовами пункту 6.6. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаними між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пунктів 6.1. та 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до пп. 32) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятором на ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 15 грудня 2016 р. № 2279 для ПАТ «Вінницягаз» з 01 січня 2017 року встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу в розмірі 685,10 грн. за 1 000 куб.м (без врахування ПДВ).
З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу складає 822,12 грн. за 1 000 куб.м.
Протягом жовтня 2018 року - квітня 2019 року Позивач здійснив розподіл природного газу на об'єкти Відповідача в обсязі 13 227,123 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 10 874 282,35 гр., а саме:
- в жовтні 2018р. - 862,991 куб. м загальною вартістю 709 482,16 грн.;
- в листопаді 2018р. - 2 422,046 куб. м загальною вартістю 1 991 212,45 грн.;
- в грудні 2018р. - 2 797,782 куб. м загальною вартістю 2 300 112,54 грн.;
- в січні 2019р. - 2 746,263 куб. м загальною вартістю 2 257 757,74 грн.;
- в лютому 2019р. - 2 129,087 куб. м загальною вартістю 1 750 365,00 грн.;
- в березень 2019р. - 1 900,283 куб. м загальною вартістю 1 562 260,66 грн.;
- в квітні 2019р. - 368,671 куб. м загальною вартістю 303 091,80 грн.
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами розподілу природного газу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, підписаними представниками та скріпленими печатками обох сторін.
Відповідно до п.п. 6.3., 6.4. Типового договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідачем були здійснені розрахунки за розподілений йому Позивачем природний газ з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ на загальну суму 7 092 336,76 грн. При цьому, за поясненнями Позивача, кошти, що перераховувались Відповідачем зараховувались Позивачем як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти в порядку, передбаченому п. 6.4. Договору. Грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді та за рахунок яких отворилася переплата Відповідача перед Позивачем в поточному розрахунковому місяці, відповідно до приписів п. 6.5. Договору зараховувалися Позивачем в рахунок погашення існуючої заборгованості Відповідача за минулі розрахункові періоди відповідно до черговості її виникнення.
Таким чином, заборгованість Відповідача станом на 21 червня 2019 року склала 3 785 945,59 грн, що останнім не спростовується та не заперечується.
11.04.2019 Позивач направив на адресу Відповідача направлено претензію 210007.2-Сл-3081-0415 від 10.04.2019 з вимогою сплатити суму боргу за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3 489 182,76 грн, яка отримана останнім 22.04.2019.
Проте, відповіді на претензію та повної оплати послуг з розподілу природного газу Позивач не отримав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту підписання сторонами заяви-приєднання № 09420N32TRFN108 від 01.10.2018, між ними було укладено Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який не заперечується сторонами.
Беручи до уваги зміст договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Отже, на підставі укладеного договору на протязі з жовтня 2018 року по квітень 2019 року Відповідачу було розподілено природний газ в обсязі 13 227,123 тис.куб.м., загальною вартістю 10 874 282,35 грн..
Тоді як свої зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за надані послуги, Відповідачем виконано несвоєчасно та не в повному обсязі.
Станом на день звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість становила 3 785 945,59 грн. Після цього Відповідачем сплачено на рахунок Позивача кошти в розмірі 3 272 634,45 грн.
З огляду на це, загальна основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за послуги, надані в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, станом на день ухвалення рішення становить 513 311,14 грн. (3 785 945,59 грн. - 3 272 634,45 грн.).
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд перевіривши розрахунок суми боргу, прийшов до висновку, що Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) правомірно заявлено до стягнення 513 311,14 грн. основного боргу.
За таких обставин, підлягають задоволенню зменшені позовні вимоги Позивача про стягнення 513 311,14 грн. основного боргу за послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.
Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 46 325,11 грн. - 3% річних, 99 063,64 грн. - інфляційних втрат та 551 505,35 грн. - пені.
Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 8.2. Типового договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіркою правильності періодів нарахування пені та сум інфляційних втрат, 3% річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом визначено, що вимоги про стягнення 46 325,11 грн. - 3% річних, 99 063,64 грн.- інфляційних втрат та 551 505,35 грн. - пені, що обраховані за несвоєчасну оплату наданих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня 2018 по квітень 2019 року є правомірними і підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 513 311,14 грн. основного боргу за послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2018 по квітень 2019 року, 551 505,35 грн. пені, 46 325,11 грн. 3% річних, 99 063,64 грн. інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення повних розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з врахуванням розміру задоволених зменшених позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та подання сторонами доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Теплокомуненерго Маяк» Приватного акціонерного товариства «Вінницький завод «Маяк» (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 2-Е, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 23110524) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 513 311 (п'ятсот тринадцять тисяч триста одинадцять) грн 14 коп. - основного боргу; 46 325 (сорок шість тисяч триста двадцять п'ять) грн 11 коп. - 3% річних; 551 505 (п'ятсот п'ятдесят одну тисячу п'ятсот п'ять) грн 35 коп. - пені; 99 063 (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят три) грн 64 коп. - інфляційних втрат та 18 153 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн 08 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 24 жовтня 2019 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пров. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012)
3 - відповідачу (вул. АДРЕСА_1 Інтернаціоналістів, 2-Е, м. Вінниця, 21030)