Провадження №2/760/2842/19
Справа №760/32960/18
12 вересня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Мелешко О.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги аргументує тим, що 04.06.2011 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб і від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що спільне життя не склалося: відповідач не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, проявляв неповагу, вчиняв сварки, не займався вихованням дитини. З 08.03.2012 шлюбні відносини припинилися, сторони перестали разом проживати, а дитина залишилася на утриманні позивача.
Позивач вказує, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012 постановлено стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліменти у твердій грошовій сумі - 1 000,00 грн. щомісячно. Рішенням цього ж суду 18.12.2012 шлюб між сторонами було розірвано. Однак вже більше 4-х років відповідач не виплачує аліменти, мотивуючи відсутністю грошей.
Пояснено, що у 2018 році дитина пішла у перший клас, почала займатися у футбольній секції, відвідує секцію боротьби, у зв'язку з чим витрати зросли, позивач не в силах забезпечити ці витрати. Суми в 1 000,00 грн.(розмір аліментів) недостатньо для нормального розвитку дитини, забезпечення її одягом, нормальним харчуванням.
У обґрунтування позову зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонічного розвитку дитини.
Позивач посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. Згідно офіційної таблиці Мінфіну України індекси інфляції становили: 2013р. - 100, 5 %, 2014р. - 124, 9%, 2015 р. - 143, 3 %, 2016р. - 112, 4 %, 2017р. - 113, 7% , 10 міс. 2018р. - 107, 4%. Тобто тільки у зв'язку з індексацією розмір аліментів повинен бути збільшений більше ніж в 2 рази. Позивач вважає, що з урахуванням індексації і додаткових витрат розмір аліментів має бути не менше 3 000,00 грн.
Позивач зазначає, що не перешкоджала спілкуванню відповідача із сином, однак він протягом півтора року жодного разу не приїхав до нього, не забрав із дитячого садочку, не провів у перший клас. Перебуваючи у нетверезому стані, у пізній час і серед ночі, відповідач телефонував і погрожував відібрати через суд дитину.
Пояснила, що вона разом з сином проживає з її батьками в трьокімнатній квартирі, дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між позивачем, дитиною та батьками склалися доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя.
Позивач зазначає, що відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування дитини і йому ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні з дитиною та прийманні участі у вихованні, але він цього не робив.
Вищенаведене свідчить про вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом Позивач вважає, що нехтування батьківськими обов'язками принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
З зв'язку з цим, позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Ухвалою судді від 22.01.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.06.2019.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.03.2019 справу було передано судді Усатовій І.А.
03.05.2019 на адресу Солом'янського районного суду міста Києва була подана заява від третьої особи Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім'ї з проханням перенести судове засідання, у зв'язку з тим, що питання про надання висновку органу опіки та піклування по вказаній справі винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини, засідання якої відбудеться 20.06.2019.
Позивач в судове засідання 12.09.2019 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
У судове засідання 12.09.2019 відповідач не з'явився, надав нотаріально посвідчену заяву, де зазначив, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав і просив розглядати справу у його відсутність.
У судове засідання третя особа Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей та сім'ї не з'явилася, про час та дату судового засідання був повідомлена належним чином, про свою неявку суд до відома не поставила.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Соломянським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №3380.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.12.2012 шлюб між сторонами було розірвано, а позивачу залишене дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів позов було задоволено повністю. З ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі - 1 000, 00 грн. щомісячно, починаючи з 30.05.2012 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, позивач просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлені рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012 по справі № 2609/14406/12 та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 3000 грн. щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду з вимогою про зміну розміру аліментів, позивач в позовній заяві посилається на те, що аліменти, які присуджено судом до стягнення з відповідача є незначними, на сьогоднішній день, сума стягуваних аліментів є недостатньою для матеріального утримання дитини, оскільки обставини, враховані судом при винесенні рішення змінилися, вартість одягу та продуктів харчування зросла, є необхідність у придбанні товарів для фізичного та духовного розвитку дитини, адже дитина пішла у перший клас, почала займатися у футбольній секції, відвідує секцію боротьби.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
При цьому, Розділом VI ЦПК України регулюються процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне збільшити визначений рішенням суду розмір стягуваних аліментів з 1 000, 00 грн. відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012, та стягувати з ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 3 000 грн. на дитину щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий встановлений збільшений розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім цього позивач просить позбавити відповідача батьківських прав, посилаючись на те, що не перешкоджала спілкуванню відповідача із сином, однак він протягом півтора року жодного разу не приїхав до нього, не забрав із дитячого садочку, не провів у перший клас. Перебуваючи у нетверезому стані, у пізній час і серед ночі, відповідач телефонував і погрожував відібрати через суд дитину.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця перебування дитини і йому ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні з дитиною та прийманні участі у вихованні, але він цього не робив, що свідчить про вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом, відносно чого суд вказує наступне.
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №108-8776 від 26.06.2019, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У даному висновку вказано, що відповідно до інформації наданої 03.05.2019 дошкільним навчальним закладом №712, який протягом 2013-2014 р.р. відвідував син, батько жодного разу не приходив у заклад, вихованням сина не займався. Про що вказано і в інформації, наданій 25.04.2019 року дошкільним навчальним закладом №76, який син відвідував протягом 2017-2018 р.р.. та в інформації, наданій 17.04.2019 спеціалізованою школою №7, де на даний момент навчається ОСОБА_3 ..
У висновку зазначено, що за інформацією школи бойового мистецтва «Дракон» Київської федерації бойового мистецтва, де навчається син, батько жодного разу не з'являвся в школі, участі у виховному процесі не брав.
У висновку психологічного обстеження, наданого 15.05.2019 Міським центром дитини служби у справах дітей та сім'ї Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), син не визнає батька, його роль покладає на хрещеного, який повністю задовольняє його потреби в батьківській підтримці. У дитини не сформовані емоційні зв'язки з батьком, відсутня потреба у його участі і піклуванні через його пасивність в житті дитини. Враховуючи, що тривалий час батько був відсутнім в житті дитини, то позбавлення батьківських прав не матиме травматичного впливу на психологічний розвиток дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 05.06.2019 надав нотаріально посвідчену заяву, де повідомляє, що не заперечує та дає свою згоду на позбавлення його батьківських прав відносного малолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов'язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з нормами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відтак, в матеріалах справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що відповідач самоусунувся від виховання власної дитини, а тому суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з того, що обставини визначенні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України судом встановлені, та позивачем належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача, а також на користь держави підлягає судовий збір.
Керуючись статтями 164-167, 180-183, 191, 192 Сімейного Кодексу України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Збільшити розмір аліментів, що стягуються з зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012 у твердій грошовій сумі - 1000 грн., та стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі - 3 000, 00 (три тисячі) грн., щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: