Провадження №2/760/631/19
Справа №760/9782/17
12 вересня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Мелешко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості за договором позики від 14.04.2016 року в розмірі 295 000,00 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черноволовою О.Г. за реєстровим №317, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 250 000,00 грн., з кінцевим строком повернення до 14.10.2017 з нарахуванням процентів у розмірі 100% за період боргу.
Позивач вказав, що відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання по поверненню позики до лютого 2017 року включно. Проте з березня 2017 року відповідач, у встановлений сторонами строк та на момент подання позову до суду позику, згідно укладеного договору позики, по графіку платежів не сплачує.
Позивав зазначає, що 28.04.2017 з метою добровільного врегулювання спору на адресу відповідача надіслав досудому вимогу про повернення суми позики в розмірі 295 000,00 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив його задовольнити.
Ухвалою судді від 04.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду представник позивача подав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, за наявними матеріалами. Зазначив, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи повідомлена належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставила.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.04.2016 між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черноволовою О.Г. за реєстровим №317, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти в сумі 250 000,00 грн.
Встановлено, що відповідно до договору позики від 14.04.2016, ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 всю позику в термін до 14.10.2017 у визначеному договором порядку погашення позики, з нарахуванням процентів у розмірі 100% за період боргу.
Відповідно до п.4 вказаного договору сторонами встановлено погашення позики частинами у відповідності до щомісячного графіку платежів, який є наступним:
-до 14 липня 2016 року - повернути 15 000 (пятнадцять тисяч) гривень 00 коп.,
-до 14 серпня 2016 року - повернути 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 вересня 2016 року - повернути 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 жовтня 2016 року - повернути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 листопада 2016 року - повернути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 грудня 2016 року - повернути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 січня 2017 року - повернути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 лютого 2017 року - повернути 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 березня 2017 року - повернути 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 квітня 2017 року - повернути 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 травня 2017 року - повернути 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 червня 2017 року - повернути 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 липня 2017 року - повернути 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 серпня 2017 року - повернути 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 вересня 2017 року - повернути 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.,
- до 14 жовтня 2017 року - повернути 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, посилався на те, що відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання по поверненню позики до лютого 2017 року включно, проте з березня 2017 року відповідач, у встановлений сторонами строк та на момент подання позову до суду позику, згідно укладеного договору позики, по графіку платежів не сплачує.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики від 14.04.2016 в розмірі 295 000,00 грн., на що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.4 ст. 209, на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України встановлено, що угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як визначено частиною першою статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини другої статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що позивач надав у борг, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. та зобов'язувався повернути всю позику в термін до 14.10.2017 у визначеному договором порядку погашення позики, з нарахуванням процентів у розмірі 100% за період боргу.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що відповідач належним чином виконувала свої зобовязання по поверненню позики до лютого 2017 року включно, проте з березня 2017 року відповідач, у встановлений сторонами строк та на момент подання позову до суду позику, згідно укладеного договору позики, по графіку платежів не сплачує.
Матеріалами підтверджується, що позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору, а саме: 28.04.2017 на адресу відповідача було надіслано досудому вимогу про повернення суми позики в розмірі 295 000,00 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з'явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України відповідачем не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 2 950, 00 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 610-612, 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263- 265, 268, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості за договором позики від 14.04.2016 року в розмірі 295 000,00 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 950,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Усатова І.А.