Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції,на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080310000201,
стосовноОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого від призначених покарань за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на підставі акта амністії.
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до касаційного суду про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_6 , який на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, від відбування як основного, так і додаткового покарань на підставі акта амністії. Крім того, прокурор наголошує на істотних порушеннях вимог процесуального закону апеляційним судом через необґрунтовану відмову в повторному допиті потерпілої та свідків, невмотивованість постановленої апеляційним судом ухвали, в якій відсутнє належне спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі, що ставить під сумнів законність цієї ухвали.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнено від відбування основного й додаткового покарань.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково.
Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
17 лютого 2016 року приблизно о 17 год. 40 хв. водій автомобіля марки ВАЗ-21063 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 рухався по проїжджій частині на вул. Запорізькій у с. Таврійське Оріхівського району Запорізької області, що є складовою автодороги Запоріжжя-Маріуполь, зі сторони м. Оріхів у напрямку м. Запоріжжя зі швидкістю близько 70 км/год, із ввімкненим світлом фар.
У цей же час у попутному йому напрямку рухалися ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на велосипедах, не обладнаних світловідбивачами чи ліхтарями, що є порушенням вимог п.п. 6.2, 19.1(б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), однак у свою чергу зазначені порушення не перебувають у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (згідно з висновком експерта від 28 квітня 2017 року № 9-242).
Під час руху водій ОСОБА_6 обігнав велосипедиста ОСОБА_8 , після чого, не переконавшись у безпеці та відсутності перешкод, здійснив перестроювання в праву частину автодороги, у результаті чого створив небезпеку для руху велосипедистів та в подальшому здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 .
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 10.1 ПДР, що перебуває у причинному зв'язку з цією дорожньо-транспортною пригодою (з урахуванням вказаного висновку експерта), та вимоги п.п. 12.4, 12.9 (б) ПДР, що не перебуває в причинному зв'язку із цією дорожньо-транспортною пригодою.
Внаслідок порушення вимог вказаних пунктів ПДР водієм ОСОБА_6 відбулося зіткнення правої частини автомобіля під його керуванням з лівою боковою частиною велосипеда під керуванням ОСОБА_7 .
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, що згідно з висновком експерта від 27 липня 2016 року № 2929д у сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпечності для життя в момент заподіяння.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 10.1 ПДР, з урахуванням висновку автотехнічної експертизи від 28 квітня 2017 року № 9-242, перебуває в прямому причинному зв'язку з подією ДТП.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду підтримала касаційну скаргу прокурора частково - в частині необхідності скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.1.3 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
Частина 3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1 Щодо меж касаційного розгляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело, на думку прокурора, до безпідставного застосування до ОСОБА_6 акта амністії.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 , кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного покарання із звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України не оспорюються.
5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону
За пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_6 інкримінувалося вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного сп'яніння. Також цю обставину зазначено як таку, що обтяжує покарання.
За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_6 злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції дослідив дані висновку про результати медичного огляду ОСОБА_6 з метою виявлення стану сп'яніння та витягу із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до яких огляд ОСОБА_6 на стан сп'яніння був проведений 17 лютого 2016 року о 20-й годині, тобто більш ніж через дві години після дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку із залишенням ним місця дорожньо-транспортної пригоди до приїзду працівників поліції.
Результати вказаного висновку, відповідно до якого вміст алкоголю в крові ОСОБА_6 становив 0,9‰, не взято до уваги через порушення правил проходження такого огляду.
Також під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 та свідки, які одразу ж прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, наголошували на тому, що ОСОБА_6 перебував у стані сп'яніння з огляду на наявні в нього ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів тощо.
Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,від 09 листопада 2015 року № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Втім, суд першої інстанції не врахував цих показань потерпілої та свідків, а взяв до уваги лише показання обвинуваченого, який заперечував стан сп'яніння, та дійшов висновку, що таким чином стороною обвинувачення не було доведено факту перебування ОСОБА_6 у момент вчинення ДТП у стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись із наведеним висновком суду першої інстанції про виключення з обвинувачення посилання на перебування ОСОБА_6 у момент дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, прокурор оскаржив вирок до апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень акта амністії, внаслідок чого його було звільнено від відбування основного й додаткового покарань. Прокурор в апеляційній скарзі вимагав від апеляційного суду скасувати судове рішення суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок стосовно нього із застосуванням положень статей 75, 76 КК України.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурор просив про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, шляхом дослідження доказів сторони обвинувачення: допиту потерпілої, свідків, дослідження письмових матеріалів провадження, мотивуючи неповнотою їх дослідження відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України [4.1.3].
Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, з огляду на те, що твердження сторони обвинувачення у касаційній скарзі про неналежну перевірку доводів, наведених в апеляційній скарзі, що залишилися фактично неспростованими, виглядають у цьому випадку безпідставними.
Процесуальним законом передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, водночас судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, чого апеляційним судом не було дотримано повною мірою.
Отже, неповнота дослідження доказів судом першої інстанції, а саме письмових матеріалів провадження та показань свідків, у повторному дослідженні яких за клопотанням сторони обвинувачення було невмотивовано відмовлено апеляційним судом, ставить під сумнів законність прийнятого цим судом рішення, оскільки таке порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування. Крім того, на стадії касаційного розгляду неможливо повторно дослідити докази, що підтверджують або спростовують факт перебування ОСОБА_6 у момент вчинення ДТП у стані сп'яніння, та усунути сумніви в правильності застосування до останнього положень акта амністії.
З огляду на викладене Суд задовольняє касаційну скаргу прокурора частково - в частині скасування лише ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, за необхідності повторно дослідити докази, встановлені у провадженні, що в результаті дасть можливість зробити беззаперечний висновок про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції або виправити допущене неправильне застосування, що в межах повноважень апеляційного суду.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3