Ухвала
Іменем України
18 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 766/9110/19
провадження № 51-4205 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, якою повернуто його апеляційну скаргу,
встановив:
Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості від 19 квітня 2019 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 4, 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 121 КК, та призначено йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 121 КК, та призначенойомуузгоджене сторонами покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 121 КК, та призначенойомуузгоджене сторонами покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 121 КК, та призначенойомуузгоджене сторонами покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Не погоджуючись з вироком, захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 подали в інтересах ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 апеляційні скарги, посилаючись на те, що вказаним вироком суду першої інстанції безпосередньо зачіпаються права, свободи та інтереси останніх.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року зазначені апеляційні скарги захисників повернуто з тих підстав, що вони подані особами, які не мають права на апеляційне оскарження вироку в цьому кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного суду захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 подали в інтересах ОСОБА_14 , ОСОБА_15 касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року касаційні скарги захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_14 , ОСОБА_15 залишено без задоволення, а ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - без зміни.
07 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року. У касаційній скарзі захисник не погоджується з вказаною ухвалою судді апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що хоча у вироку суду першої інстанції і не згадується прізвище його підзахисного, однак вказано посаду, яку обіймав ОСОБА_5 відповідно до довідки Херсонської обласної ради № 01-19-356-603/351 від 30 вересня 2019 року, доданої до касаційної скарги. Тому, вважає, що вирок суду першої інстанції стосується прав та інтересів його підзахисного у зв'язку з чим йому безпідставно повернуто його апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додану до неї копію судового рішення, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Положеннями частини 4 статті 394 КПК визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У статті 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У визначених у частині 2 статті 24, пункті 10 частини 1 статті 393 КПК випадках для виникнення права на апеляційне оскарження у особи КПК встановлена умова, а саме - оскаржуване рішення має стосуватися її прав, свобод та інтересів. Наявність такої умови пов'язана з обов'язком особи довести під час апеляційного оскарження судового рішення, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів провадження за скаргою, постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року касаційні скарги захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_14 , ОСОБА_15 залишено без задоволення, а ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - без зміни.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції хоча й містить згадування прізвища ОСОБА_15 , однак не встановлює факту його винуватості та стосується виключно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а прізвище ОСОБА_14 взагалі не згадується у цьому рішенні, так само як і не наводиться інформація, завдяки якій можна ідентифікувати особу останнього.
Так, зі змісту вироку від 06 червня 2019 року видно, суд першої інстанції затвердив угоду, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Суддя Дніпровського апеляційного суду, повертаючи апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , вказував на те, що вони подані особами, які не мають права на апеляційне оскарження вироку в цьому кримінальному провадженні.
Зокрема в оскаржуваній ухвалі судді апеляційного суду встановлено, що вирок суду першої інстанції, в якому викладено обвинувачення, визнане судом доведеним щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не міститься згадування прізвища, імя, по батькові ОСОБА_5 . Водночас зазначено, що вирок місцевого суду стосується виключно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які уклали угоду про визнання винуватості, а дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, які таку угоду не укладали суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси та не встановлював преюдиційні факти щодо них.
Про вказане також викладено у зазначеній вище постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року.
З таким висновком судді апеляційної інстанції погоджується Суд, оскільки у вироку суду першої інстанції від 06 червня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зазначено: «ОСОБА_2»…, який обіймав посаду помічника-консультанта депутата Херсонської обласної ради VII скликання ОСОБА_15 ». З наведеного формулювання не можна встановити дані, які б стосувалися обвинувачення, пред'явленого у цьому кримінальному провадженні, оскільки прізвище особи у вироку знеособлено, а матеріали щодо такої особи виділено в окреме провадження.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо остаточності рішення, коли, виходячи з основоположних аспектів верховенства права, одним із яких є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, коли жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», пункти 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Отже, дотримуючись принципу правової визначеності, колегія суддів вважає рішення апеляційного суду правильним.
Непереконливими є також твердження захисника про те, що особу його підзахисного у вироку можна ідентифікувати за його посадою, оскільки ОСОБА_5 був єдиним помічником-консультантом депутата Херсонської обласної ради VII скликання ОСОБА_15 , що підтверджується довідкою Херсонської обласної ради, з огляду на таке.
Так, відповідно до довідки № 01-19-356-603/351 від 30 вересня 2019 року виданої Херсонською обласною радою у період з 01 жовтня 2018 року по теперішній час єдиним помічником-консультантом ОСОБА_15 є ОСОБА_5 .
Водночас зі змісту цієї довідки вбачається, що вона видана ОСОБА_15 , тобто ця інформаціє не є оприлюдненою, а була надана особисто на вимогу особи, якої ця інформація стосується.
Отже, суддею апеляційного суду правильно встановлено, що у вироку суду першої інстанції від 06 червня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 взагалі не згадується прізвище ОСОБА_5 , а тому захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , не має права на апеляційне оскарження вироку в цьому кримінальному провадженні, оскільки не вбачається, що цей вирок стосується прав, свобод чи інтересів його підзахисного.
З огляду на викладене суддя апеляційного суду, повертаючи, зокрема, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому обґрунтованих підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, якою повернуто його апеляційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3