21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 621/1593/17
провадження № 51-5178ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в межах кримінального провадження, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 20 серпня 2019 року залишив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та, на його думку, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити постановлений вирок суду першої інстанції і призначити йому більш м'яке покарання, звільнивши від його відбування на підставі статей 75, 76 КК України.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 ).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений, порушуючи питання про звільнення його від відбування призначеного покарання, не наводить жодних доводів на обґрунтування неправильного застосування судами, як першої так і апеляційної інстанцій, при розгляді кримінального провадження за його обвинуваченням, закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на положення ст. 413 КПК України та зважаючи на приписи ст. 75 КК України у їх взаємозв'язку.
Також, засуджений ОСОБА_4 обмежившись загальними фразами, не навів доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного йому покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ним злочину, обставинами його скоєння та даним про його особу внаслідок суворості, з урахуванням положень ст. 414 КПК України та приписів статей 50, 65, КК України.
Крім того, у своїй касаційній скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустився апеляційний суд в результаті перегляду кримінального провадження щодо нього та не наводить доводів, як допущені, на його думку, апеляційним судом порушення вплинули на законність та обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення, і чому ці порушення слід відносити до безумовних підстав для зміни касаційним судом ухвали апеляційної інстанції згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 412-414, 419 цього Кодексу.
При цьому касаційна скарга ОСОБА_4 не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги захисника засудженого, в тому числі й щодо суворості призначеного йому покарання.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, вимоги до суду касаційної інстанції, викладені засудженим у скарзі, не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Так, засуджений у прохальній частині скарги ставить питання лише про зміну вироку суду першої інстанції, не вказуючи, яке рішення Верховний Суд повинен ухвалити щодо ухвали суду апеляційної інстанції, якою вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3