Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 521/8988/17
провадження № 61-7419св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чорнуцький Вадим Петрович, на постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року в складі колегії суддів: Калараша А. А., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин.
На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_6 , внаслідок чого відкрилась спадщина на майно спадкодавця. Позивач не змогла звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців від дня її відкриття, оскільки є громадянкою Ісламської Республіки Афганістан (далі - ІР Афганістан) та постійно проживала за межами України. Заяву про прийняття спадщини подала 31 березня 2017 року.
06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
На підтвердження родинного зв'язку з сином ОСОБА_1 надала довідку від 10 лютого 2017 року Посольства ІР Афганістан в Україні.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд встановити, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 , визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 задоволено повністю.
Встановлено, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), громадянки ІР Афганістан.
Визначено ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Факт родинних зв'язків ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 доведено належними та допустимими доказами.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини скасовано, в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надіслати поштовим зв'язком до України заяву про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 . Крім того, апеляційний суд вказує, що ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не був позбавлений можливості перетину кордону та приїзду до України з метою подачі такої заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
У решті рішення апеляційного суду в касаційній скарзі не оскаржується.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 весь час проживала в ІР Афганістан, на момент її повідомлення про смерть сина, не мала документів, що посвідчували б її особу, а також документів на підтвердження її родинного зв'язку з померлим ОСОБА_6 , оскільки згідно з законодавством ІР Афганістан відомості про матір не вносяться до свідоцтва про народження.
Враховуючи вищевикладене та тяжкий психологічний стан матері, яка дізналася про смерть свого сина, необізнаність в реалізації своїх спадкових прав за законодавством України, ОСОБА_1 вважає, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 квітня 2019 року справу № 521/8988/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою ІР Афганістан, що підтверджується паспортом, виданим 31 січня 2017 року Кабульським Головним Управлінням Паспортного Контролю Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до довідки від 10 листопада 2017 року Посольства ІР Афганістан в Україні згідно з законодавством ІР Афганістан ім'я, прізвище та по батькові матері не зазначається в свідоцтві про народження дитини.
Відповідно до довідок від 10 лютого 2017 року, від 19 вересня 2017 року та від 10 листопада 2017 року, виданих Посольством ІР Афганістан в Україні, громадянка ІР Афганістан ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .
Згідно з заявою Громадської організації «Національно-культурне об'єднання» «Афганська община» вказана організація в особі Президента ОСОБА_11 . від імені всіх членів організації - громадян України, уродженців Афганістану, які були особисто знайомі з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і який був Президентом цієї Організації в період з 2000 року по 2009 рік, підтверджують, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є його рідним братом, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є їх матір'ю. Дані факти їм відомі зі слів ОСОБА_6
Зі змісту довіреності від 21 грудня 2016 року, посвідченої головою апеляційного суду Бамьян ІР Афганістан, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_10 представляти її інтереси та отримати належну їй частку нерухомого та рухомого майна її сина ОСОБА_6 , що відбулося за участі двох свідків, громадян ІР Афганістан, які, маючи законні права та релігійні повноваження, були присутніми в суді і засвідчили, що вони добре знають зазначених осіб, які свідчили у суді під справжніми іменами. У разі виникнення розбіжностей ці свідки зобов'язались нести відповідальність.
ОСОБА_10 , допитаний судом після попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і прийняття присяги, підтвердив, що він є рідним братом ОСОБА_6 , ОСОБА_1 є його матір'ю.
31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н. В. з заявою про прийняття спадщини.
Строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 сплинув 28 лютого 2017 року.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , з підстав пропуску строку на прийняття спадщини.
Також суди встановили, що 19 вересня 2016 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови
від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судами встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 сплинув 28 лютого 2017 року, а із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори позивач ОСОБА_1 звернулася 31 березня 2017 року.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 , встановивши незначний період пропуску строку для прийняття спадщини, зазначивши, що об'єктивними поважними причинами пропуску цього строку є постійне проживання ОСОБА_1 на території ІР Афганістан, похилий вік, необізнаність у законодавстві, що утруднювало здійснення дій, необхідних для прийняття спадщини.
Позивач намагалася здійснити дії для прийняття спадщини, однак пропуск строку ускладнився відсутністю паспорта громадянина ІР Афганістан, оформленням візи, відсутністю Посольства України в ІР Афганістан, придбанням квитків до України, необхідністю звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування для отримання правовстановлюючих документів на підтвердження родинних зв'язків з померлим ОСОБА_6 , оскільки за законодавством ІР Афганістан в свідоцтві про народження не зазначається прізвище, ім'я та по батькові матері.
Не заслуговують на увагу висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , був позбавлений можливості перетину кордону та приїзду до України з метою подачі заяви про прийняття спадщини особисто, оскільки ОСОБА_10 є громадянином України та проживає в Україні, вищевказаної заяви від позивача не отримував.
Крім того, згідно з частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати особисто нотаріусу заяву про прийняття спадщини, тому ОСОБА_10 не мав законних підстав для подачі такої заяви.
Згідно з пунктами 3.3, 3.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі; не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Враховуючи вказане, ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не мав законних підстав для подачі заяви про прийняття спадщини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року підлягає скасуванню частково, з залишенням в силі рішення Первомайського міськрайонного суд Миколаївської області від 15 січня 2018 року в цій частині.
У решті вимог рішення апеляційного суду в касаційній скарзі не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року в цій частині залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. В. Литвиненко І. М. Фаловська