Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019року
м. Київ
справа №761/4769/15
провадження №61-31822св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Головне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Немировської О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» (далі - ТОВ «ГІПЕК»), просила визнати за нею майнові права на трикімнатну квартиру № 52, загальною площею 116, 9 кв. м , що знаходиться на 10-му поверсі та на машиномісце НОМЕР_1 , загальною площею 15,8 кв. м,що знаходиться у підземному паркінгу житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_6 .
Позов обгрунтований тим, що 08 січня 2003 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД») укладено договір про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного будинку на АДРЕСА_6 № 0004/ 322-13, згідно з умовами якого після закінчення будівництва їй мала бути виділена в натурі частка пайовика у вигляді трикімнатної квартири на 10-му поверсі, під будівельним номером № 52, загальною площею 116,9 кв. м.
На виконання умов договору позивач сплатила грошовий внесок у розмірі еквівалентному 123 200,00 доларів США у національній валюті України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на момент сплати поетапно згідно з термінами, визначеними в договорі. Сторони домовились, що в разі виконання позивачем зобов'язань з придбання права на пайову (дольову) участь у будівництві, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпоряджатися часткою пайовика, інакше, як в інтересах позивача.
26 травня 2003 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору, згідно з якою збільшено суму пайового внеску до 138 200,00 доларів США, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язалась передати позивачу в натурі трикімнатну під будівельним номером № 52 на 10-му поверсі, загальною площею 112,0 кв. м та одне місце паркінгу НОМЕР_1. Остаточно сторони визначились з розміром пайового внеску та об'єктом будівництва 02 грудня 2013 року, уклавши додаткову угоду.
ТОВ фірма «Консоль ЛТД» взяла на себе зобов'язання передати пайовику квартиру № 52 , площею 116,9 кв. м , та машиномісце НОМЕР_1 у підземному паркінгу. На виконання умов договору позивач сплатила поетапно згідно з угодою суму у розмірі 666 907,77 грн.
15 лютого 2014 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» надала довідку про повне інвестування позивачем договору про спільну діяльність з дольової участі у будівництві.
14 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» складено акт приймання-передавання трикімнатної квартири АДРЕСА_10 . Будинок введено в експлуатацію та йому присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_6 .
Через відсутність документів, які зберігаються у ТОВ фірма «Консоль ЛТД» позивач позбавлена можливості зареєструвати право власності на майно, оскільки відповідач, як власник земельної ділянки, 24 жовтня 2001 року уклав з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку.
ТОВ «Гіпек» не визнає майнових прав позивача на спірні об'єкти нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 майнові права на нерухоме майно у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок ) , а саме: на трикімнатну квартиру № 52 , загальною площею 116,9 кв. м, що знаходиться на 10-му поверсі, на машиномісце під НОМЕР_1, загальною площею 15,8 кв. м. у підземному паркінгу цього житлово-громадського комплексу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач позбавлена права отримати необхідні документи для реєстрації права власності, а тому єдиним можливим способом захисту її цивільних прав на новостворене нерухоме майно є визнання за нею майнових прав на нього.
Додатковим рішенням Шевченківського районного судум. Києва від 24 травня 2017 року проведено розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірма «Консоль ЛТД», подану ліквідатором - Арбітражним керуючимВенською О. О., задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності спірної квартири та машиномісця позивачу на праві власності. Майнове право, як право очікування, у позивача виникло з моменту сплати нею вартості майна (пайового внеску) у повному обсязі згідно з умовами договору та окремо у судовому порядку не підлягає встановленню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду міста Києвавід 10 жовтня 2017 року, просить його скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням від 06 червня 2019 року № 614/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
03 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував предмет і обставини спору, наслідком чого є ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
ТОВ «ГІПЕК» є належним відповідачем у справі.
Відповідно до пункту 1.7 договору від 24 жовтня 2001 року №0991/241-252 про спільну діяльність замовником будівництва є ТОВ «ГІПЕК», а згідно з пунктом 2.2 цього договору предметом договору є будівництво та введення в експлуатацію житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_6 .
Згідно з актом прийому-передачі від 14 лютого 2014 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передала, а позивач прийняла проінвестовану нею трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 . В цьому акті значено, що пайщик за договором претензій щодо виконання цього договору до фірми не має, а також за актом прийому-передачі від 14 лютого 2014 року ТОВ фірма «КонсольЛТД» передала, а позивач прийняла проінвестоване нею паркомісце НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 33, 37).
Судом не враховано, що ТОВ «ГІПЕК» не визнає її майнові права, а внаслідок його бездіяльності проведення реєстрації за нею права власності на трикімнатну квартиру № 52, загальною площею 116,9 кв. м, машиномісце НОМЕР_1, загальною площею 15,8 кв. м , що АДРЕСА_6 , неможливо.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 жовтня 2001 року між ТОВ «ГІПЕК» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладено договір № 0991/241-252 спільної діяльності з будівництва житлово- громадського комплексу за адресою АДРЕСА_6 .
На час укладення договору ТОВ «ГІПЕК» на підставі договору про оренду земельної ділянки, укладеного з Київською міською радою, належало право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_6 .
Предметом вказаного вище договору є здійснення спільної діяльності щодо проектування та будівництва житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_6 .
Пунктом 4.3.2 цього договору передбачалося, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва.
08 січня 2003 року ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір № 004/322-13 про спільну діяльність у дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_6 ( далі -договір), згідно з пунктом 3.2 якого після закінчення будівництва цього багатоквартирного житлового будинку ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язалося передати ОСОБА_1 в натурі трикімнатну квартиру на 10-му поверсі, під будівельним № 51, загальною проектною площею 112,0 кв. м.
Відповідно до пункту 3.1 договору позивач зобов'язалася сплатити грошовий внесок у розмірі еквівалентному 123 200,00 доларів США у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на момент сплати поетапно згідно з термінами, визначеними у цьому ж пункті 3.1.
За умови виконання ОСОБА_1 зобов'язань, зазначених у пункті 3.1 договору, остання повністю придбаває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпоряджатися часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою останньої (пункт 3.7. договору).
Достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь позивача є: цей договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі (пункт 3.8. договору).
Згідно з пунктом 3.4 договору запланований строк закінчення будівництва та здача об'єкта - IV квартал 2004 року.
Під час здійснення спільної діяльності з дольової участі у будівництві додатковими угодами між позивачем і ТОВ фірма «Консоль ЛТД» неодноразово вносились зміни до договору щодо обсягу зобов'язань позивача і ТОВ фірма «Консоль ЛТД».
Згідно з умовами додаткової угоди від 28 вересня 2004 року № 2 та додаткової угоди від 02 грудня 2013 року б/н позивач отримувала квартиру № 52 , загальною площею 116,9 кв. м. та машиномісце НОМЕР_1 у підземному паркінгу в житлово АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок) , остаточна сума грошових зобов'язань позивача становить суму, еквівалентну 125 880,00 доларів США у гривнях по курсу НБУ на момент сплати.
Позивач здійснила оплату вартості майна (пайового внеску) у повному обсязі згідно з умовами договору, про що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» видало відповідну довідку від 15 лютого 2014 року.
Згідно з актами прийому - передачі від 14 лютого 2014 року та від 07 лютого 2014 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передало, а позивач прийняла трикімнатну квартиру № 52 , загальною площею 116,9 кв. м ., житловою площею 62,9 кв . м ., на 10 - му поверсі житлово АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок); машиномісце НОМЕР_1, загальною площею 15,8 кв. м., у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4- секційний будинок).
На підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 20 листопада 2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 03 грудня 2013 року видано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4-секціниий будинок), нове будівництво».
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 03 грудня 2014 року № 630 новозбудованому - житлово-громадському комплексу присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_6 .
27 січня 2015 року позивач звернулася до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявами про реєстрацію за собою права приватної власності на зазначене нерухоме майно.
Державними реєстраторами прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із тим, що особа, яка залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовник будівництва) не подав у паперовій формі оригінали документів, необхідних для здійснення реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені у встановленому порядку; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; затвердженого переліку фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучались на інвестування (фінансування) об'єкта будівництва.
Рішеннями від 11 лютого 2015 року № 19270995 та № 19300347 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру та машиномісце з тих підстав, що у встановлений термін заявник не подала оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
На звернення позивача ТОВ «ГІПЕК» письмово повідомило, що немає можливості надати необхідні для реєстрації документи, оскільки вони знаходяться у ТОВ фірма «Консоль ЛТД». При цьому ТОВ «ГІПЕК» зазначив, що не визнає майнові права фізичних чи юридичних осіб, оскільки ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало у повному обсязі будівельно-монтажні роботи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Суди встановили, що ТОВ «Гіпек» в укладеному з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договорі від 24 жовтня 2001 року значиться замовником будівництва, оскільки є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено згідно з рішенням Київської міської ради.
Також за цим договором ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва, тобто отримало частину повноважень замовника будівництва.
ТОВ «Гіпек» визнало, що ОСОБА_1 виконала умови договору, укладеного з ТОВ фірма «Консоль ЛТД». Проте позовних вимог не визнало у зв'язку з тим, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало зобов'язань за договором, укладеним з ТОВ «Гіпек» (т. 1, а. с. 42).
Оскільки на час звернення з позовом, розгляду справи та ухвалення судами попередніх інстанцій рішень не надано доказів того, що між ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» проведено поділ майна чи майнових прав на об'єкти житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_6 , замовником цього будівництва вважається ТОВ «Гіпек», тому на нього покладено обов'язок забезпечити реалізацію прав пайовиків незалежно від того, чи є він стороною договору з пайової участі у будівництві.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність у ОСОБА_1 договірних правовідносин із відповідачем ТОВ «Гіпек» є безумовною підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 1 ЦПК 2004 року, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, та стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.
З огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України і статті 10 ЦПК України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод об'єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права».
Оскільки ОСОБА_1 виконала у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати об'єкту інвестування, та в подальшому уклала додаткову угоду до договору пайової участі у фінансуванні будівництва, відповідно до якого пайщиком за договором є ОСОБА_1 , а пайовим об'єктом - трикімнатна квартира № 52, загальною площею 116,9 кв. м., житловою площею 62,9 кв. м., на АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок); машиномісце НОМЕР_1, загальною площею 15,8 кв. м., у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_6 (1 черга будівництва, 4- секційний будинок), проте ТОВ «Гіпек» заперечує і не визнає майнових прав ОСОБА_1 на ці об'єкти, та враховуючи, що житлово-громадський комплекс на АДРЕСА_6 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, визнання за позивачем майнових прав на квартиру та машиномісце є належним способом захисту її прав.
Відповідні висновки щодо застосування матеріального права у справі із подібними правовідносинами викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц.
ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи, що відповідно до статті 263 ЦПК України суд касаційної інстанції у цій справі врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище нормам матеріального та процесуального права, принципам та завданням цивільного судочинства, є законним і обґрунтованим, а апеляційний суд помилково його скасував.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року і залишає в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги з ТОВ «Гіпек» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 4 386,00 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року скасувати, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року залишити в силі .
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко