Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 154/611/16-ц
провадження № 61-32772св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до 25 листопада 2008 року. Визнати належні ОСОБА_2 4/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за нею право власності на 2/5 частини вказаного житлового будинку, виділити їй із спільної сумісної власності подружжя рухоме майно: меблевий набір « Аліна » вартістю 4 600,00 грн, набір меблів у спальню - 12 300,00 грн, кухонний куточок - 3 600,00 грн, стіл комп'ютерний і нависну шафку «Юлія» - 1 500,00 грн, пральну машину «Indesit IWSC 51051 С ECO PL» - 3 500,00 грн, морозильну камеру «Zanussi» - 3 000,00 грн. Відповідачу ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя виділити рухоме майно: кухонний набір « Юлія » - 6 500,00 грн; шафу-купе «Віктор 1» - 3 500,00 грн; шафу «Віктор 2» - 5 600,00 грн; пилосос «Samsung SC 6790» - 1 000,00 грн; сушку споживчу «FD 1000 Bialy» - 500,00 грн; холодильник «Elektrolux» - 3 000,00 грн; комп'ютер «Samsung» - 3 500,00 грн; телевізор «Samsung» - 5 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що, що 25 листопада 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
У лютому 2009 року сторони у справі переїхали у житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах позивач разом з ОСОБА_2 за спільні кошти придбали на підставі договору купівлі-продажу від 5 травня 2008 року 12/25 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 .
На час придбання житлового будинку його загальна площа становила 79,2 кв. м, житлова площа - 49,1 кв. м. До господарських будівель та споруд належали Б-1-хлів, В-1-хлів, Г-вбиральня, Д-вбиральня, Ж-дворовий водогін, 1-4-огорожа (у спільному користуванні). У володіння та користування ОСОБА_2 , як покупця, перейшли такі приміщення та будівлі: 1-1 коридор площею 1,1 кв. м; 1-2 кладова площею 0,9 кв. м; 1-3 коридор площею 4,9 кв. м; 1-4 кухня площею 12,6 кв. м; 1-5 жила кімната площею 18,5 кв. м; хлів «В-1»; вбиральня «Г», у спільному користуванні залишились дворовий водогін «ж»; огорожа «1-4». Співвласником іншої частини будинку, що становить 13/25 частини будинку, є співвідповідач ОСОБА_3 .
Після придбання цього будинку вона разом з ОСОБА_2 з дозволу ОСОБА_3 розпочали реконструкцію будинку та добудову. Зокрема, були розібрані приміщення 1-1, 1-2, 1-3, на їх місці збільшено фундамент і побудовано кухню, ванну кімнату, коридор. З кухні зроблено вихід на другий поверх, де побудована одна нова жила кімната загальною площею 22,6 кв. м з кладовою під дахом. Крім того, повністю здійснено перекриття житлового будинку металочерепицею, проведені зовнішні оздоблювальні роботи будинку. ОСОБА_5 -1 перебудований на хлів-гараж.
Після проведеної реконструкції належна їм частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, згідно з даними нового технічного паспорта від 2 липня 2015 року складається з таких приміщень: 1-1 коридор площею 15,7 кв. м; 1-2 кладова площею 0,8 кв. м; 1-3 санвузол площею 5,8 кв. м; 1-4 кімната площею 12,7 кв. м; 1-5 кладова площею 0,8 кв. м; 1-6 жила кімната площею 18,5 кв. м; 1-7 (мансарда) жила кімната площею 22,6 кв. м, хлів-гараж-Е-1; вбиральня-Г. Загальна площа приміщень, що знаходяться у їх фактичному користуванні, склала 76,9 кв. м, житлова 53,8 кв. м. Загальна площа всього житлового будинку після його реконструкції склала 119,7 кв. м, житлова відповідно 85 кв. м.
Реконструйована частина житлового будинку здана в експлуатацію і за ОСОБА_2 реєстраційною службою Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області 26 жовтня 2015 року зареєстроване право власності на вказане нерухоме майно без зміни частки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Згода співвласника житлового будинку ОСОБА_3 на проведення добудови, реконструкції та відсутність будь-яких претензій матеріального характеру засвідчена в нотаріальному порядку заявою від 16 жовтня 2015 року.
Фактичний розмір належної ОСОБА_2 ідеальної частки в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 після проведеної добудови будинковолодіння складає 4/5 частки.
У добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 не бажає провести поділ спільного майна, так як вважає себе єдиним власником частини житлового будинку та іншого придбаного ними за спільні кошти майна.
Позивач зазначає, що з часу їхнього знайомства і спільного проживання вона постійно працює, спочатку працювала у ТОВ «Марс» барменом, а з грудня 2007 року здійснює діяльність як фізична особа - підприємець. Її заробітна плата і доходи від підприємницької діяльності з часу спільного проживання з відповідачем ОСОБА_2 складали їх спільний бюджет, за рахунок якого придбано частину спірного житлового будинку, проведено його реконструкцію. Також придбано меблі, побутову техніку, які є спільним майном подружжя. Зокрема, за час перебування у шлюбі ними, як подружжям, придбано таке майно: меблевий набір « Аліна » - 4 600,00 грн, шафа-купе « Віктор 1» - 3 500,00 грн, шафа «Віктор 2» - 5 600,00 грн, кухонний набір « Юлія » - 6 500,00 грн, куточок кухонний - 3 600,00 грн, набір меблів у спальню - 12 300,00 грн, стіл комп'ютерний і нависна шафка « Юлія » - 1 500,00 грн, пральна машина «Indesit IWSC 51051 С ECO PL» - 3 500,00 грн, пилосос «Samsung SC6790» - 1 000,00 грн, сушка споживча «FD 1000 Віаlу» - 500,00 грн, морозильна камера «Zanussi» - 3 000,00 грн, холодильник «Electrolux» - 3 000,00 грн, комп'ютер «Samsung» - 3 500,00 грн, телевізор «Samsung» - 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 травня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до 25 листопада 2008 року.
Визнано належну ОСОБА_2 4/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, та виділено ОСОБА_1 у власність належної ОСОБА_2 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.
Виділено ОСОБА_1 зі спільної сумісної власності подружжя таке рухоме майно: меблевий набір « Аліна » вартістю 4 600,00 грн, набір меблів у спальню - 12 300,00 грн, кухонний куточок - 3 600,00 грн, стіл комп'ютерний і нависна шафка « Юлія » - 1 500,00 грн, пральна машина «Indesit IWSC 51051 С ECO PL» - 3 500,00 грн, морозильна камера «Zanussi» - 3 000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з липня 2006 року до 25 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і під час спільного проживання вони придбали майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 травня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.
Виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя в особисту приватну власність рухоме майно: меблевий набір « Аліна » вартістю 4 600,00 грн; набір меблів у спальню - 12 300,00 грн; кухонний куточок - 3 600,00 грн; стіл комп'ютерий і нависну шафку « Юлія » - 1 500,00 грн; пральну машину «Indesit IWSC 51051 С ECO PL» - 3 500,00 грн; морозильну камеру «Zanussi» - 3 000,00 грн.
Виділено ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя в особисту приватну власність рухоме майно: кухонний набір « Юлія » - 6 500,00 грн; шафу-купе «Віктор 1» - 3 500,00 грн; шафу «Віктор 2» - 5 600,00 грн; пилосос «Samsung SC 6790» - 1 000,00 грн; сушку споживчу «FD 1000 Bialy» - 500,00 грн; холодильник «Elektrolux» - 3 000,00 грн; комп'ютер «Samsung» - 3 500,00 грн; телевізор «Samsung» - 5 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до 25 листопада 2008 року та дійшов всновку про відсутність підстав для поділу між подружжям нерухомого майна, яке придбане відповідачем ОСОБА_2 до укладення шлюбу. Водночас суд розподілив рухоме майно між подружжям у рівних частках за запропонованим позивачем варіантом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позов з підстав, передбачених частиною першою статті 62 СК України, позивач не заявляла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2017 року, просить його скасувати в частині відмови в позові та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
15 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою й витребувано справу.
19 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу.
У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням від 12 червня 2019 року № 680/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано й бездоказово поставив під сумнів оцінені судом першої інстанції докази, які підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю та були досить ретельно, скрупульозно з'ясовані та досліджені судом з урахуванням усіх фактичних обставин справи, що призвело до ухвалення апеляційним судом незаконного та необгрунтованого рішення.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що вона протягом усього часу перебування у фактичних шлюбних відносинах і після реєстрації шлюбу постійно працювала, мала офіційні доходи, а відповідач останні десять років ніде не працював, цей факт він визнав у суді.
Щодо висновків суду апеляційної інстанції, що вона не зареєстрована у будинку, то відповідач також у ньому не зареєстрований.
Касаційна скарга не містить доводи щодо незаконності та необгрунтованості судових рішень в частині задоволення позову, тому судові рішення в цій частині не переглядаються.
Доводи інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обгрунтованим, оскільки всі показання свідків, на яких грунтувалося рішення суду першої інстанції, є їх припущеннями, а свідки переважно є близькими родичами позивача, а отже, суд апеляційної інстанції правильно оцінив показання свідків критично. Крім того, інших доказів на підтвердження позовних вимог, крім фотокарток та показань свідків, позивач суду не надала.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову, справа переглядається лише в цій частині.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з липня 2006 року стали проживати разом.
Сторони у справі як фактичне подружжя орендували у АДРЕСА_3 , у якому вони проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу і вели спільне господарство до лютого 2009 року, а з лютого 2009 року в житловому будинку на АДРЕСА_1 , який придбали за час шлюбних відносин.
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 05 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Івановою Л. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1854, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_7 12/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , загальною площею 79,2 кв. м, житловою площею 49,1 кв. м (загальна та житлова площа збільшені на 0,7 кв. м за рахунок реконструкцій пічок). Будинок позначений літерою «А-1» і складається з Б-1-хлів, В-1-хлів, Г-вбиральня, Д-вбиральня, Ж-дворовий водогін, 1-4-огорожа (у спільному користуванні). У володіння ОСОБА_2 перейшло: 1-1 коридор площею 1,1 кв. м; 1-2 кладова площею 0,9 кв. м; 1-3 коридор площею 4,9 кв. м; 1-4 кухня площею 12,6 кв. м; 1-5 жила кімната площею 18,5 кв. м; хлів «В-1»; вбиральня «Г», у спільному користуванні: дворовий водогін «ж», огорожа «1-4».
07 липня 2008 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказане майно у Комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».
25 листопада 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області.
ОСОБА_2 провів реконструкцію житлового будинку на АДРЕСА_1 і після реконструкції йому належать: 1-1 коридор площею 15,7 кв. м; 1-2 кладова площею 0,8 кв. м; 1-3 санвузол площею 5,8 кв. м; 1-4 жила кімната площею 12,7 кв. м; 1-5 кладова площею 0,8 кв. м; 1-6 жила кімната площею 18,5 кв. м; 1-7 (мансарда) жила кімната площею 22,6 кв. м, загальною площею 76,9 кв. м, житловою площею 53,8 кв. м. Загальна площа всього житлового будинку після його реконструкції склала 119,7 кв. м, житлова 85 кв. м (а. с. 19-22).
26 жовтня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме 12/25 частки житлового будинку «А-1» на АДРЕСА_1 , загальною площею 119,7 кв. м, житловою площею 85 кв. м. Того ж дня державним реєстратором реєстраційної служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.
Суди також установили, що ОСОБА_1 працювала з 06 квітня 2005 року до 05 вересня 2007 року на посаді бармена в ТОВ «Марс», а з 11 грудня 2007 року позивач зареєструвалася як фізична особа - підприємець.
Дохід ОСОБА_1 за IV квартал 2008 року становив 120 496,50 грн, а за IV квартал 2009 року - 46 173,00 грн.
У Приватному акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 . відкрив депозитний рахунок, на якому станом на 18 лютого 2008 року знаходились грошові кошти в сумі 25 797,58 грн, також у Відкритому акціонерному товаристві «Кредитпромбанк» відкрито депозитний рахунок, на якому станом на 15 травня 2008 року знаходились грошові кошти в сумі 45 000,00 грн.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 8188-8189 від 28 лютого 2017 року, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, фактичний розмір ідеальних часток, що належить співвласникам житлового будинку на АДРЕСА_1 після проведеної добудови, внаслідок чого загальна площа будинку збільшилася з 79,2 кв. м до 119,7 кв. м, житлова з 49,1 кв. м до 85 кв. м становить: ОСОБА_2 - 4/5 частки, ОСОБА_3 - 1/5 частки. Ринкова вартість належної ОСОБА_2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 712 469,50 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
За змістом наведеної вище норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Зі змісту рішення суду першої інстанції випливає, що суд надав належну оцінку доказам у справі, повно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 307 ЦПК України 2004 року, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку.
У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України 2004 року.
Суд першої інстанції дослідив та оцінив докази у сукупності, а саме показання свідків, фотографії, письмові докази, встановив факт проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків сторін. Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не спростував доводи позивача, що спірне нерухоме майно, а саме частина житлового будинкукуплена, а пізніше повністю реконструйована із значним збільшенням його площі, за спільні кошти сторін у справі як подржжя.
Суд першої інстанції надав оцінку наданим ОСОБА_2 доказам у справі: показанням свідкаОСОБА_9 , копіям паспортів для виїзду за кордон, документам, що підтверджують наявність депозитних рахунків на ім'я відповідача ОСОБА_2 та дійшов висновку, що ці докази не спростовують висновків суду щодо встановлених обставин спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2006 року до 25 листопада 2008 року, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довела належними та допустими доказами такий факт, а суд першої інстанції у рішенні не зазначив докази, що підтверджують цей факт. Проте суд апеляційної інстанції не зазначив безспірні докази, які спростовуються встановлені судом першої інстанції обставини та досліджені у справі докази в їх сукупності про спільне проживання сторін однієї сім'єю, а лише вказав, що фотографії, показання свідків не свідчать про спільне проживання сторін однією сім'єю у спірний період. Водночас суд апеляційної інстанції не мотивував, чому показання свідків зі сторони позивача не підтверджують підстави позову, не звернув увагу, що на спростування показань свідків відповідач не надав належні та допустимі докази.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в адресованій компетентним органам заяві ОСОБА_2 , підпис якого засвідчено приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Івановою Л. П. (яка разом з матеріалами договору купівлі-продажу житлового будинку витребувана апеляційним судом), стверджено факт, що грошові кошти, що витрачаються ним на придбання 12/25 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , є його особистою власністю; позивач в суді не могла вказати, за яку суму було придбано спільне нерухоме майно, яку частину коштів на його придбання надала вона особисто; у спірному житлі позивач своє місце проживання не зареєструвала.
У постанові від 08 червня 2016 року (провадження №6-2253цс15) Верховний Суд України виклав правовий висновок, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Поза увагою апеляційного суду залишилися положення статті 74 СК України, згідно із якими, за умови встановлення судом спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Оскільки судом першої інстанції встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у певний період, то відповідно до статті 74 ЦК України майно належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки судами не встановлено наявності письмового договору між сторонами.
Суд першої інстанції обгрунтовано визначив, що надані позивачем докази: фотографії, показання свідків, письмові докази є належними та допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами у справі спільного побуту, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна.
Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами, дійшов помилкового висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю з відповідачем на час придбання спірного житлового будинку та придбання цього майна за спільні кошти.
Враховуючи підстави та зміст позову, встановлені судом першої інстанції обставини, які не було спростовано судом апеляційної інстанції відповідно до його повноважень, є необгрунтованими посилання суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вирішувати питання поділу майна, оскільки позивач не пред'явила позов відповідно до статті 62 СК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у зв'язку з чим помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині відмови в позові, а рішення суду першої інстанції - в цій частині залишенню в силі.
Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд справи у суді касаційної інстанції, підлягає компенсації за рахунок позивача.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2017 року в частині відмови в позові скасувати, рішення Володимир-Волинського районного суду Волинської області від 16 травня 2017 року в цій частині залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 947 (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) грн 54 коп судового збору, сплаченого за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко