Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 456/3745/16-ц
провадження № 61-28485 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 14 вересня 2017 року,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання договору іпотеки припиненим, виключення запису з реєстру іпотек та зняття заборони на відчуження житлового будинку
з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами.
Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2008 року між ним
та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав на споживчі цілі кредитні кошти у розмірі 22 тис. доларів США під 14,35 % річних та кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2015 року. Цього самого дня на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ним та банком було укладено іпотечний договір, за умовами якого він передав банку в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований
по АДРЕСА_1 .
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, що набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до нього задоволено та стягнуто з нього на користь банку 214 251 грн 84 коп. боргу за кредитним договором.
Вказував, що вказане рішення суду виконувалося з 2011 року та у жовтні
2015 році ним було повністю сплачено суму боргу, підтвердженням чого є постанова державного виконавця від 19 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням виконання виконавчого листа від 01 березня 2011 року.
Позивач вважав, що оскільки ним повністю виконано рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, то іпотека за іпотечним договором
від 01 вересня 2008 року є припиненою (пункт 9.2. договру) Проте банк, незважаючи на умови іпотечного договору та вимог Закону України «Про іпотеку», заходів для реєстрації відомостей про припинення іпотеки не вживав.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати іпотеку за іпотечним договором, укладеним 01 вересня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», припиненою у зв'язку з припиненням кредитного зобов'язання: виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою житлового будинку з прилеглими
до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого
по АДРЕСА_1 , який було внесено у зв'язку з укладенням 01 вересня 2008 року іпотечного договору, шляхом припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зняти заборону на відчуження зазначеного житлового будинку, накладену 01 вересня 2008 року у зв'язку з укладенням іпотечного договору, шляхом припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Бораковського В. М. від 21 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 01 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , який було внесено у зв'язку з укладенням 01 вересня
2008 року іпотечного договору, шляхом припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Знято заборону на відчуження вищевказаного житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_1 , накладену 01 вересня 2008 року у зв'язку з укладенням іпотечного договору, шляхом припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з повним виконанням ОСОБА_1 рішення суду та сплати на користь банку заборгованості за кредитним договором від 01 вересня 2008 року у розмірі 214 251 грн 84 коп. кредитні зобов'язання між ним та банком припинилися, а, відтак, припинилася і дія іпотечного договору від 01 вересня 2008 року, що узгоджується із положеннями статті 599 ЦК України та умовами договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке несвоєчасно виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбаченими умовами договору, а також на сплату боржником процентів, належних кредитору, відповідно до статті 1048 ЦК України, зазначивши, що у суді наявний відповідний позов банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, а рішення міськрайонного суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання іпотеки припиненою, виключення запису з реєстру іпотек та зняття заборони на відчуження житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не застосував положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» та не врахував, що банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, що набрало законної сили, стягнуто з нього на користь банку всю кредитну заборгованість. Зазначене рішення суду ним було виконано повністю у жовтні 2015 року і на цей час у нього була відсутня заборгованість перед банком, станом на час повного виконання кредитного зобов'язання будь-яких інших вимог банк до нього не заявляв.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Кредитні правовідносини між сторонами після ухвалення судом рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке своєчасно боржником не виконане, не припинилися, оскільки банк за умовами кредитного договору й надалі продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав на споживчі цілі кредитні кошти у розмірі 22 тис. доларів США під 14,35 % річних та кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2015 року. Цього самого дня на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого позичальник передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок по
АДРЕСА_1 .
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, що набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з останнього на користь банку
214 251 грн 84 коп. боргу за кредитним договором.
Вказане рішення суду ОСОБА_1 виконувалося з 2011 року та у жовтні 2015 року ним було повністю сплачено суму боргу, підтвердженням чого є постанова державного виконавця від 19 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з закінченням виконання виконавчого листа, виданого 01 березня 2011 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18); від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154 цс 18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установлено, що вимог згідно зі статтею 625 ЦК України банк до ОСОБА_1 не заявляв.
Отже, апеляційний суд не врахував, що пред?явивши позов до позичальника про дострокове стягнення кредитної заборгованості, який було задоволено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, що набрало законної сили, та яке виконано боржником, банк змінив строк виконання зобов?язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню до закінчення строку дії кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації
у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Такі самі умови у пункті 9.2. іпотечного договору від 01 вересня 2008 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором, дійшов правильного висновку про настання у зв'язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором
від 01 вересня 2008 року.
Отже, судом першої інстанції встановлено усі фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку, досліджено надані сторонами докази та ухвалено законне, обґрунтоване рішення.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У зв'язку з цим з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 304 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року скасувати, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 21 квітня 2017 року залишити в силі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк