Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 554/325/17
провадження № 61-32682св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Кредитна спілка «Офіцерська Кредитна Спілка»,
суб'єкт оскарження - Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кредитної спілки «Офіцерська Кредитна Спілка» на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року у складі судді Бондаревської С. М.,
Короткий зміст скарги
У січні 2017 року Кредитна спілка «Офіцерська Кредитна Спілка» (далі - КС «Офіцерська Кредитна Спілка») звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо повернення виконавчого документа №2-1382/10 від 18 жовтня 2010 року без виконання.
Заява обґрунтована тим, що 28 грудня 2016 року повідомленням державного виконавця №11207/03-46 повернуто виконавчий документ №2-1382/10 від 18 жовтня 2010 року, оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансованого внеску.
Заявник вважає незаконним повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 09 лютого 2017 року скаргу КС «Офіцерська Кредитна Спілка» на бездіяльність державного виконавця залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що доводи заявника щодо можливості несплати авансованого внеску стягувачем суперечить Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року апеляційна скарга залишена без руху, оскільки заявником не сплачено судовий збір.
На виконання вказаної ухвали суду від 28 квітня 2017 року КС «Офіцерська Кредитна Спілка» звернулась із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що є неприбутковою організацією, скрутний фінансовий стан, зумовлений арештом банківських рахунків.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року КС «Офіцерська Кредитна Спілка» відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року заявником надано платіжне доручення № 4 від 17 травня 2017 року, яке повернуто банком без виконання у зв'язку з арештом коштів на поточному рахунку кредитної спілки.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу КС «Офіцерська кредитна спілка» на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 09 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику з тих підстав, що заявник не усунув її недоліки, оскільки не сплатив судовий збір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року КС «Офіцерська кредитна спілка» звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року, розглянути скаргу по суті, скасувати повідомлення державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Карлівське ВДВС ГТУЮ у Полтавській області) про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання № 11207/03-46 від 28 грудня 2016 року, зобов'язати Карлівське ВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийняти повторно виконавчий лист № 2-1382/10 від 18 жовтня 2010 року без авансового внеску коштів для продовження виконання рішення суду до настання підстав для завершення виконавчого провадження та притягнути до відповідальності посадових осіб Карлівського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області за бездіяльність із виконавчого провадження.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційну скаргу КС «Офіцерська Кредитна Спілка» на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 554/352/17.
30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 613/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
02 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи, зазначені в касаційній скарзі
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу, не взяв до уваги майновий стан КС «Офіцерська кредитна спілка» та не врахував, що це неприбуткова організація.
Кредитна спілка проводить рух коштів через свій банківський рахунок, але у зв'язку з арештом коштів на рахунку вона не може користуватися ними.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу мотивоване тим, що керуючись пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», заявникові разом із виконавчим документом правомірно надіслано повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання, оскільки заявник (стягувач) не звільняється від сплати авансованого внеску згідно із статтею 3 Закону. Оскільки виконавчий лист був пред'явлений до виконання у грудні 2016 року, то частина шоста розділу XIII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону до цього випадку не застосовується.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом
28 грудня 2016 року державним виконавцем Карлівського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області повернуто виконавчий лист № 2-1382/10, виданий 18 жовтня 2010 року Октябрським районним судом міста Полтави про стягнення коштів на користь КС «Офіцерська Кредитна Спілка» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 17 790,42 грн, витрат зі сплати державного мита у сумі 141 грн, витрат, пов'язаних з викликом відповідача через розміщення оголошення в газеті - 144, 12 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього 18 195,54 грн.
На час набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року виконавчий лист № 2-1382/10 на примусовому виконанні у Карлівському ВДВС ГТУЮ у Полтавській області не перебував.
Повідомленням державного виконавця від 28 грудня 2016 року повернено виконавчий документ № 2-1382/10 стягувачу без прийняття до виконання. Підставою для повернення стягувачу вказаного виконавчого листа зазначено відсутність документального підтвердження сплати стягувачем авансового внеску при пред'явленні виконавчого листа до виконання.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року №1618 - IV (далі - ЦПК України 2004 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року, чинного на час звернення КС «Офіцерська Кредитна Спілка» з апеляційною скаргою.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору, застосовується положення статті 121 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України 2004 року, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України 2004 року, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до частини першої та третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статтей.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з арештом коштів на рахунках КС «Офіцерська Кредитна Спілка», та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не є достатніми підставами для звільнення від сплати судового збору.
Однак із таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Згідно із статтею 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
За змістом прецедентної практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» від 26 липня 2011 року, «Креуз проти Польщі» 19 червня 2001 року, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
В ухвалі апеляційного суду від 23 травня 2017 року зазначено, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 03 травня 2017 року заявником надано платіжне доручення, яке повернуто банком без виконання у зв'язку з наявністю арешту коштів на поточному рахунку, проте суд не бере до уваги цю обставину та не вважає її достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки майновому стану кредитної спілки та платіжному дорученню, яке було повернуто банком у зв'язку з арештом коштів на рахунках заявника та відкритим кримінальним провадженням (а. с. 62-64, 72-77).
Верховний Суд враховує, що положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.
Таким чином, суд фактично не дослідив обставини, зазначені заявником і формально пославшись на те, що наведені ним у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 142/334/18, 06 березня 2019 року у справі № 815/5818/16 та 16 травня 2019 року у справі № 591/1484/17.
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України).
При розгляді справ Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" від 20 лютого 2014 року). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору необхідно обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" від 31 липня 2007 року).
Отже, перевірка реальної спроможності заявників сплатити судовий збір має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору. Занаявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого скрутного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними; повинні надати їм належну оцінку та прийняти вмотивоване рішення, враховуючи, зокрема, суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до ускладнення можливості сплати судового спору.
Таким чином, апеляційний суд належним чином не врахував те, що заявник через неможливість виконання ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, не надав належної оцінки доводам кредитної спілки щодо неможливості його сплати.
Отже, без належного з'ясування питання можливості сплати КС «Офіцерська кредитна спілка» судового збору, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.
З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що судові процедури повинні бути справедливими, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає завданням цивільного процесуального закону і підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Кредитної спілки «Офіцерська Кредитна Спілка» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2017 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко