15 жовтня 2019року м. Київ
Справа № 758/813/17
Провадження: № 22-ц/824/12245/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Васильченка О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
В січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.12.2015 року близько 02 год. 45 хв. по вул. Київській, 166 в м. Бровари трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 є особою винною у ДТП, вважав, що з нього підлягає стягненню сума майнової збитку, заподіяного транспортному засобу «Мітсубісі-Ланцер» д.н.з. НОМЕР_2 , що відповідно до експертного висновку становить 116207,21 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди в розмірі 116207 ,21 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають істотне значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що станом на 30 грудня 2015 року він мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «СК «Нова». Покладання обов'язку з відшкодуванням шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Також зазначив, що ДТП сталася 30 грудня 2015 року, а звіт про завдану шкоду транспортному засобу складено 23 листопада 2016 року, тобто, майже через 11 місяців. Окрім того, в самому звіті не вказано в результаті чого автомобілю позивача завдано шкоди, тому наданий звіт не може вважатись належним та допустимим доказом щодо розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року відкритоапеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що відповідачем не спростовано ніякими доказами пред'явлений ним розмір шкоди,та заявлено про незгоду з ним. Також вказав, що відповідач не заявив у встановленому законом порядку клопотання про залучення до участі у справі страхову компанію або МТСБУ, не скористався своїм правом пред'явити зустрічний позов.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.
Згідно мотивувальної частини постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2016 року 30 грудня 2015 року близько 02:45 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_1 в напрямку міста Чернігів, в порушення п.п.13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку та зупинився на заборонений сигнал світлофора.
21 червня 2017 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 3). ОСОБА_2 є власником автомобіля «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.4).
Згідно звіту про визнання вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 3043, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_2 складає 116207,21 грн. (а.с.21)
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК «Нова» на підставі полісу АЕ 2750674.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що в діях ОСОБА_1 наявна вина у спричиненні шкоди, що встановлено відповідним судовим рішенням, а тому відповідно до ст. 1192 ЦК України така шкода підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як особи, що завдала матеріальних збитків.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Матеріали справи свідчать, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «СК «Нова». Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн. (а.с. 62).
Розмір відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген» становить 116 207,21 грн. (а.с.7).
Позивач до страховика за відшкодуванням майнової шкоди не звертався.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач має право звернення до страховика за відшкодування майнової шкоди, але, у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, деліктне зобов'язання зберігається до виконання відповідачем, як особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку щодо відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), одержаним від страховика, що передбачено ст. 1194 ЦК України.
Отже, виходячи із того, що розмір заявленого позивачем відшкодування, знаходиться поза межами встановленого страховим полісом ліміту (50 000 грн.), висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди без вирахування встановленого полісом ліміту є помилковим.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що у ПАТ «СС «Нова» відсутня ліцензія, а тому позивача повинен був звернутись до МТСБУ.
Перевіряючи такі доводи апеляційної скарги колегія суддів відмічає наступне.
З відповіді на звернення МТСБУ убачається, що згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1002 від 12.05.2016 року анульовано ліцензію ПАТ «СК «Нова» на провадження страхової діяльності з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
05.05.2016 року ПАТ «СК Нова» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, та відповідно до Закону припинило членство в МТСБУ.
Відповідно до статті 3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно статті 20 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Отже, у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія.
Слід відмітити, що на час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних Державного реєстру фізичних ПАТ СК «Нова» не перебуває в процесі припинення.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність звіту (висновку про вартість) завданих збитків колегія судів виходить з наступного.
ОСОБА_1 вказував, що між фактом скоєння ДТП та складенням звіту про завдану шкоду транспортному засобу минуло майже 11 місяців, а в самому звіті взагалі не вказано в результаті чого автомобілю ОСОБА_2 завдано ушкоджень.
Крім того, вказав, що оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість, автомобіль ОСОБА_2 є таким, що не може використовуватись за призначенням.
При цьому, у відзиві на позов ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує провести відшкодування збитків позивачу з урахуванням виплати грошової обов'язкової страхової суми (50 000 грн.) у розмірі 66 207,21 грн. (а.с. 99-101).
За таких підстав, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи скаржника, оскільки ним позовні вимоги визнано частково, зокрема, за вирахуванням обов'язкової страхової виплати.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України без вирахування обов'язкової страхової виплати.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що наявні підстави для зменшення розміру завданої шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 116 207,21 грн. до 66 207,21 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 5 вересня 2018 року підлягає зміні в частині визначення розміру шкоди шляхом зменшення розміру завданої шкоди з 116 207,21 грн. до 66 207,21 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до оскаржуваного рішення судом першої інстанції позивачу відшкодовані витрати по сплаті судового збору у розмірі 1163 грн.
У зв'язку зі зміною розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, сума судового збору також підлягає зменшенню з 1163 грн. до 662,07 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року змінити.
Зменшити розмір завданої майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 116 207,21 (ста шістнадцяти тисяч двохсот семи) грн. 21 коп. до 66 207,21 грн. (шістдесяти шести тисяч двохсот семи) грн. 21 коп.
Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1163 (однієї тисячі ста шістдесяти трьох) грн. до 662,07 (шістсот шістдесяти двох) грн. 07 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль