Справа № 753/7803/16-ц Головуючий 1 інстанція- Даниленко В.В.
Провадження № 22-ц/824/10821/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І .
іменем України
23 жовтня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що із 19 листопада 2010 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя із відповідачем не склалося і рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18 жовтня 2012 року шлюб між ними розірвано. Вказувала, що після розлучення сторони проживають окремо, син ОСОБА_5 знаходиться на її утриманні і як дитина з інвалідністю потребує постійного догляду. Вона самостійно не спроможна забезпечити належний рівень розвитку дитини, а відповідач добровільно матеріальну допомогу на дитину не надає. У зв'язку з наведеним, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі у розмірі 1/3 частини від усіх доходів на місяць, але не менше ніж 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 22 квітня 2016 року до досягнення повноліття.
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 31 червня 2019 року заяву відповідача ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1/5 частини заробітку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд розглянув справу у відсутність відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи як і взагалі не був обізнаний про її існування. Допущене судом порушення позбавило
- 2 -
його можливості під час розгляду справи подати до суду заперечення проти позову і повідомити суд про важливі обставини, які мають значення для розгляду справи. Зокрема, судом не було враховано, що 01 березня 2016 року він уклав шлюб із ОСОБА_7 . Як і не було враховано те, що у нього та ОСОБА_7 є спільна дитина - син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася друга дитина ОСОБА_9 . На момент розгляду справи його дружина ОСОБА_7 була вагітна і перебувала у декретній відпустці. Окрім того, на даний час дружина хворіє на меланому, що потребує лікування і діагностики.
Позивачка ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно стягнув аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Згідно п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача ОСОБА_2 , який не був повідомлений про дату і час розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення
- 3 -
є в тому числі порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 , який не повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обгрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.
Окрім того, колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі «Лопушанський проти України» у зв'язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції.
Розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 , який взагалі не був повідомлений про розгляд даної справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача висунути свої заперечення і доводи проти позову ОСОБА_3 , в тому числі надати докази щодо його сімейного стану, що є істотним в даній справі, оскільки позивачка, подаючи позов про це не зазначила.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.180, 181 Сімейного Кодексу України (в редакції на час ухвалення рішення) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.
Відповідно до приписів ч.2 ст.182 СК України (в редакції на час ухвалення рішення) при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі із 19 листопада 2010 року, від якого майють сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18 жовтня 2012 року. Після розлучення сторони проживають окремо, син сторін ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні. Домовленості щодо розміру участі відповідача в утриманні сина між сторонами не досягнуто.
Також судом встановлено, що із 01 березня 2016 року відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , у яких є спільні діти - син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Затаких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути із відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 22 квітня 2016 року до досягнення повноліття.
При визначенні розміру аліментів колегія суддів враховує приписи ч.2 ст.182 СКУкраїни, в тому числі те, що ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, а також наявність у відповідача на час ухвалення рішення суду першої інстанції на утриманні сина ОСОБА_12 2011 року народження.
Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність врахування судом при визначенні розміру аліментів тих обставин, що його дружина під час розгляду справи перебувала у декретній відпустці, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_13 , та те, що дружина хворіє на меланому.
По-перше, перебування дружини у декретній відпустці є оплачуваним (ст.17 закону України «Про вдіпустки») і не свідчить про перебування дружини на утриманні чоловіка. Таких доказів відповідачем до суду не надано.
По-друге, з матеріалів справи вбачаться, що наведені відповідачем обставини щодо народження другої дитини та хвороби дружини виникли та продовжують існувати після ухвалення судового рішення, що у свою чергу згідно приписів ст.192 СК України є підставою для подання позову про зміну розміру аліментів, а не для скасування рішення, як помилково вважає скаржник.
Викладені позивачкою ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу доводи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що копії ухвали суду про відкриття провадження та позову з додатками повернута поштою до суду з відміткою за терміном зберігання (а.с.17-18). Адресована відповідачу судова повістка про виклик в судове засідання на 06 вересня 2016 року теж повернута поштою за терміном зберігання (а.с.23), що у свою чергу свідчить про неповідомлення відповідача про розгляд справи.
Решта доводів відзиву враховані при ухваленні нового рішення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати по оплаті судового збору.
З огляду на те, що при перегляді справи в апеляційному порядку позивачка понесла судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а також враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, колегія суддів стягує із відповідача на користь позивачки судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06вересня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь
- 5 -
ОСОБА_3 (мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 22 квітня 2016 року до досягнення повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: