справа № 367/8227/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Оладько С.І.
22 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2016 року ПАТ «Правекс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1399-072/08Р від 05.08.2008 у розмірі 9 082,30 долларів США, що станом на 29.03.2016 за курсом НБУ становить 264 025,19 грн. та судові витрати.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Правекс Банк» - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» заборгованість за кредитним договором №1399-072/08Р від 05.08.2008 у суммі 9 082,30 долларів США. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» судові витрати 3 551,67 грн.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6061/2019
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що аргументам відповідача суд не надав оцінки. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів. Звертає увагу на незаконність вимог Банку про стягнення підвищених відсотків. Вказує, що факт припинення строку користування кредитом ставиться в залежність від настання відповідних фінансових обставин, а не від повідомлення Банку, тому строк користування кредитом припинився достроково 10.12.2008, в зв'язку з чим нарахування процентів здійснено Банком без правових підстав.
Позивач відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не подав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» свого представника в судове засідання не направило, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.
Директор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Правник О.П. подав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без участі представника позивача. Заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови Кредитного договору №1399-072/08Р від 05.08.2008 та має заборгованість за вказаним договором.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.08.2008 між ПАТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1399-072/08Р, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 29 828 доларів США строком до 05.08.2015 (а. с. 12-17).
ПАТ «Правекс Банк» належним чином виконав свої обов'язки, надав позичальнику кредитні кошти.
ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 25.02.2016 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 082,30 доларів США, із яких 6 966 доларів США- основної суми кредиту та 2 115,84 доларів США- процентів за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості (т. 2, а. с. 134-135) та виписки банку по рахунку відповідача (т. 1, а. с. 157-256; т. 2, а. с. 1 - 110).
Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Правекс Банк» звернулося до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов'язання настають негативні правові наслідки.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 25.02.2016 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 082,30 доларів США, із яких: 6 966 доларів США- основної суми кредиту та 2 115,84 доларів США- процентів за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості (т. 2, а. с. 134-135) та виписки банку по рахунку відповідача (т. 1, а. с. 157-256; т. 2, а. с. 1 - 110).
Враховуючи вище викладене та те, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, колегія суддів вважає висновки суду про задоволення позовних вимог правильними.
Щодо доводів ОСОБА_1 про незаконне підвищення відсотків Банком в односторонньому порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, який набрав чинності 09.01.2009 доповнено ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається Позичальникові терміном з 05.08.2008 до 05.08.2015 зі сплатою 13,99 відсотків річних.
У кожному випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та /або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 (один) відсоток річних, починаючи з розміру встановленого п. 1.2. даного Договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором розмір процентної ставки збільшується з нарахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту Договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі (п. 1.3. Договору).
За наведеного, доводи позичальника про збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку Банком, без повідомлення боржника та в порушення вимог законодавства не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та спростовуються самими умовами Кредитного договору, який підписаний ОСОБА_1 , з якими останній належним чином ознайомився та погодився.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки представник ОСОБА_1 не заперечував при розгляді справи отримання кредитних коштів та періодичне здійснення погашення відповідачем кредитної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт припинення строку користування кредитом ставиться в залежність від настання відповідних фінансових обставин, а не від повідомлення Банку, тому строк користування кредитом припинився достроково 10.12.2008 й нарахування процентів після здійснено без правових підстав не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено, що шляхом підписання даного Договору сторони дійшли згоди про те, що у випаду виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2. даного Договору, припиняється достроково на 10-ц день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.
Матеріали справи не містять даних про припинення строку користування кредитом та відповідачем не надано доказів повідомлення про дану обставину позичальника відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не доведено обставини, на які він посилається.
Судом першої інстанції досліджені належним чином всі обставини справи та надані відповідні висновки, з якими погоджується і колегія суддів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23.10.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук