справа № 363/4264/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Рудюк О.В.
22 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Поліщук Н.В., Шахової О.В.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив:
розірвати, у зв'язку із істотним порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» договір банківського вкладу (депозиту) за програмою «Стандарт на 6 місяців» від 23 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» оформлений на підставі заяви №SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191 ;
стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за вказаним договором банківського вкладу (депозиту)
-суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн.,
-суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн. за станом на 23 вересня2017 року,
-суму трьох процентів річних на суму прострочення виплати по вкладу в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 18 342,83 грн. за станом на 23 вересня 2017 року,
-суму трьох процентів на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн. за станом на 23 вересня 2017року,
-суму інфляційних витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн. за станом на вересень 2017 року,
-суму інфляційних витрат на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн. за станом на вересень 2017 року, а всього на суму 574 671,97 грн.
стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 розмір заподіяної моральної шкоди у розмірі45 000,00 грн.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10800/2019
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року позов задоволено частково. Розірвано Договір банківського вкладу (депозиту) за програмою «Стандарт на 6 місяців» від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» оформлений на підставі Заяви № SAMDN 01000737911694 , яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу (депозиту) за программою «Стандарт на 6 місяців» від 23 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»оформлений на підставі Заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191 суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн., проценти за користуваннягрошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн., три процента річних на суму прострочення виплативкладу у розмірі 18 342,83 грн., три процента річних на суму прострочених до виплати процентів урозмірі 8 363,83 грн., інфляційні витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50грн., інфляційні витрат на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн.; а всього на суму574 671,97 грн.
В іншій частині в позові відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 10 220,08 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні. Посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що підтверджують невиконання обов'язків Банком на час звернення позивача із позовом, наявності вимог до Банку та як наслідок існування порушеного права. Зазначає на відсутність доказів на підтвердження факту знаходження грошових коштів на банківському рахунку (за депозитною угодою) та позивачем не було надано оригіналу довідки від 03.05.2014, яка не могла братися судом до уваги.
Звертає увагу на те, що договір від 23.09.2013 вже був розірваний в односторонньому порядку відповідно до заяви ОСОБА_1 від 14.01.2015 та здійснено невірний розрахунок процентів вже після такого розірвання.
Зауважує, що наведений позивачем та прийнятий судом розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, здійснений на сталу суму процентів нарахованих позивачем за період до 23.09.2017, що є невірним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає про укладення договору банківського вкладу з позивачем та надання належних доказів на підтвердження позовних вимог. Вказує, що відбувалась пролонгація договору та Банк продовжував користуватися коштами позивача. Звертає увагу на те, що відповідач вказуючи на невірний розрахунок суми інфляційних втрат.
У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Куценко О.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині розірвання Договору банківського вкладу (депозиту) за програмою «Стандарт на 6місяців» від 23 вересня 2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» оформлений на підставі Заяви № SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку№ 1004150200407953191 ; стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу (депозиту) за програмою «Стандарт на 6 місяців» від 23 вересня2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» оформлений на підставі Заяви №8 SAMDN01000737911694, яку викладено на бланку банку № 1004150200407953191 суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі135 900,59 грн., три процента річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 18 342,83грн., три процента річних на суму прострочених до виплати процентів у розмірі 8 363,83 грн.,інфляційні витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50 грн., інфляційнівитрати на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн.; а всього на суму 574 671,97 грн.підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вважав недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено в Кримському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір № SAMDN 01000737911694 , за програмою «Стандарт на 6 місяців» до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17% річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становить 111 286,42 грн.
Відповідно до договору ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрив ОСОБА_1 особистий рахунок № НОМЕР_3 та для зарахування відсотків - № НОМЕР_3 (а. с. 8).
ОСОБА_1 на виконання умов договору 23 вересня 2013 року вніс на рахунок в банку № НОМЕР_3 , кошти у сумі 111 286,42 грн., 177,78 грн., 47 878,80 грн. та 51 000,00 грн., загальна сумавнесенихкоштів склала 210 343,00 грн. (а. с. 9). Впродовж дії шестимісячного строку вкладу до 23 березня 2014 року нараховані відсотки у розмірі 17 615,25 грн., за процентною ставкою 17% на рік.
Відповідно до довідки №13018449 від 03 травня 2014 року виданої ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 станом на 03 травня 2014 року має в ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок, який відкрито 23 вересня 2013 року(а. с. 10).
Внесення коштів ОСОБА_1 на виконання договору банківського вкладу від 23 вересня 2013 року підтверджується квитанціями від 23 вересня 2019 року та довідкою №13018449від 03 травня 2014 року виданою ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно до п. 3 Договору вкладу, вклад продовжено на новий шестимісячний строк, а загальна сума коштів на ньому склала 227 958,25 грн.
Позивач 14 січня 2015 року звернувся із заявою про повернення коштів у повному обсязі (розірвання договору) (а. с. 11).
Листом від 27 січня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняв до уваги вимоги про припинення дії договору та перерахування коштів за договором вкладу, однак у нього відсутня можливість для їх задоволення у зв'язку із тим, що банк у своїй діяльності керується законодавством України (а. с. 13).
ОСОБА_1 , зазначаючи, що на даний час кошти не повернуті, звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Частиною першою ст. 1059 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового V розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089.
Згідно з п. 8 Глави 2 «Приймання банком готівки» розділу III «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337 після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. (Постанова Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Постановою Національного банку України № 260 від 06 травня 2014 року діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена.
Згідно з п. 5 вказаної Постанови Національного банку України, банки, у тому числі ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Встановлено, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено в Кримському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір № SAMDN 01000737911694 , за програмою «Стандарт на 6 місяців» до 23 березня 2014 року включно, з нарахуванням 17% річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становить 111 286,42 грн.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив факт укладення та існування договору.
Представник позивача надав для огляду оригінал договору вкладу та квитанції щодо внесення коштів ОСОБА_1 на виконання договору банківського вкладу від 23 вересня 2013 року.
Позивач 14 січня 2015 року звернувся із заявою про повернення коштів у повному обсязі (розірвання договору), однак ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги вкладника не виконано.
Відповідно до ч.2 ст.1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщовідповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Умовами договору банківського вкладу передбачено його пролонгацію (п. 3 договору) наумовах договору банківського вкладу. При чому, розрахунок процентів на новий строк припродовженні дії договору банківського вкладу здійснюється за процентною ставкою, які діють вбанку для продовжених депозитних вкладів.
Встановлено, що відбувалась автоматична пролонгація вкладу на шестимісячний строк, враховуючи укладення договору вкладу від 23.09.2013, а тому підлягає застосуванню процентна ставка за договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений /договором або законом.
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за Договором банківського вкладу (а. с. 22-24).
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Колегія суддів вважає розрахунок заборгованості наданий позивачем належним та допустимим доказом у даній справі.
Враховуючи вищевикладене та неповернення вкладу на вимогу позивача, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про розірвання Договору банківського вкладу (депозиту) за програмою «Стандарт на 6 місяців» від 23 вересня 2013 року та стягнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» суму вкладу у розмірі 227 958,25 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 135 900,59 грн., три процента річних на суму прострочення виплативкладу у розмірі 18 342,83 грн., три процента річних на суму прострочених до виплати процентів урозмірі 8 363,83 грн., інфляційні витрат на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 164 458,50грн., інфляційні витрат на суму прострочених процентів у розмірі 19 647,96 грн. правильними.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність Заяви №SAMDN 01000737911694 на оформлення вкладу «Стандарт на 6 місяців» та квитанцій про зарахування вкладу не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи огляд оригіналів відповідних документів при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про розірвання договору 18.01.2015 є необґрунтованими, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 за наслідком його заяви від 14.01.2015 не повернуто грошові кошти, вказане є причиною звернення до суду за захистом, а відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України моментом змінизобов'язання є момент набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Враховуючи пролонгацію договору банківського вкладу, колегією суддів відхиляються посилання Банку на невірне застосування процентної ставки та відповідно нарахування інфляційних витрат на проценти, ставка яких передбачена самим договором.
Щодо доводів відповідача стосовно здійснення невірного розрахунку інфляційних втрат, то останні не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки Банком до уваги береться невірний розрахунковий період нарахування.
За наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 23.10.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.В. Поліщук
О.В. Шахова