17 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04.10.2019 задоволено клопотання старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб до 30.11.2019 року включно.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 про незаконне затримання, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді про обрання підозрюваній запобіжного заходу, та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням волі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилався на незаконність затримання ОСОБА_7 02.10.2019 та поміщення її до Ізолятору тимчасового тримання, за відсутності відповідної ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання. Враховуючи, що відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №12019100080003743 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2019, то у органу досудового розслідування були відсутні підстави для затримання ОСОБА_7 02.10.2019 у порядку ст. 208 КПК України.
Враховуючи, що інкриміновані ОСОБА_7 злочини є особливо тяжкими, то участь захисника при затриманні та оголошенні про підозру є обов'язковою. Проте, затримання ОСОБА_7 та повідомлення їй про підозру здійснено у відсутності захисника, що на думку апелянта, свідчить про порушення слідчим вимог ч. 1 ст. 52 КПК України під час вручення повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_7 на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу фактично не мала статусу підозрюваної.
Органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 187 та ч. 4 ст. 187 КК України, та до клопотання не долучено доказів причетності підозрюваної до вказаних злочинів.
Зокрема, пояснення потерпілого ОСОБА_10 жодним чином не вказують на причетність до вищевказаних злочинів ОСОБА_7 , та фактично протокол допиту вказаного потерпілого є неналежним доказом.
Усі долучені до клопотання протоколи допиту потерпілих та свідків, складені в рамках різних кримінальних проваджень, та в деяких випадках різними органами досудового розслідування. При цьому, у справі відсутнє процесуальне рішення прокурора про об'єднання всіх вищевказаних кримінальних проваджень, в рамках яких були допитані свідки та підозрювані, в одне кримінальне провадження, по якому оголошено підозру ОСОБА_7 .
Протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 містять різні антропометричні дані щодо осіб, причетних до вчинення злочинів.
Усі долучені до клопотання матеріали мають певну розбіжність у часі, що має суттєве значення як для правильної кваліфікації злочинів, так і встановлення осіб, причетних до їх вчинення.
Крім того, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би належним чином підтверджував існування умислу у діях ОСОБА_7 , спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_15 чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншим потерпілим.
На переконання захисника, підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, оскільки обґрунтування слідчого про наявність у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваної від органу досудового розслідування, мають характер припущень.
Крім того, судом першої інстанції, в обґрунтування необхідності застосування такого виключного запобіжного заходу до ОСОБА_7 як тримання під вартою, взято до уваги лише тяжкість інкримінованого злочину, та те, що підозрювана не має постійного місця проживання у місті Києві. При цьому, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_7 веде асоціальний спосіб життя.
Підозрювана ОСОБА_7 не має постійного місця проживання у місті Києві, що не є обтяжуючою обставиною, та не вказує на наявність умислу підозрюваної переховуватись від органу досудового слідства. Крім цього, судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації (проживання) в Рівненській області, а в м. Києві вона перебуває не тривалий проміжок часу, куди прибула в пошуках роботи.
Також слідчим суддею не взято до уваги міцні соціальні зв'язки підозрюваної. ОСОБА_7 раніше не судима, має батьків, які проживають у Рівненській області, та малолітню дитину, яка тимчасово знаходиться під наглядом її батьків.
Вказані обставини, на переконання захисника, свідчать про відсутність зазначених у ст. 177 КПК ризиків та обставин, які б свідчили про їх настання у разі обрання щодо підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Святошинського УП ГУ НП в місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12019100080003743, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115, ч. 2 ст. 187 КК України.
Згідно даних протоколу затримання, 02.10.2019 о 21 год. 05 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.10.2019 о 21 год. 40 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру, складене старшим слідчим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , згідно даних якого, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особою, яка раніше вчиняла розбій, за попередньою змовою групою осіб, нападів на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаних з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 187 КК України, та у вчиненні особою, яка раніше вчиняла розбій, за попередньою змовою групою осіб, нападу на ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, а також поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 187 КК України.
04.10.2019 старший слідчий Святошинського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування до підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04.10.2019 задоволено клопотання старшого слідчого Святошинського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб до 30.11.2019 року включно.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності даних, що вказують на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, особи підозрюваної, та тяжкості пред'явленої підозри.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, слідчим доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив підозрюваній розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав обрання підозрюваній запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність затримання ОСОБА_7 , ретельно перевірялися, але не здійснили свого підтвердження.
Посилання захисника на те, що підозрювану затримано без ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі у випадку: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Твердження апелянта про те, що затримання та повідомлення про підозру ОСОБА_7 , в порушення вимог ч. 1 ст. 52 КПК України, здійснено за відсутності захисника, є безпідставними.
Так, згідно із ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтям 276-279 КПК України повідомлено про підозру.
Таким чином, законодавець закріплюючи фундаментальне право на захист особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язав обов'язкову участь захисника з моменту визначення процесуального статусу особи, як підозрюваного. Поряд із цим, законодавець не визначив обов'язкової вимоги щодо участі захисника під час затримання та вручення повідомлення про підозру.
Крім того, на виконання зазначених приписів закону, відповідно до протоколу затримання особи від 02.10.2019 (а.с. 19), про затримання ОСОБА_7 повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (оператор ОСОБА_16 , № 4178) та 02.10.2019 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 призначено адвоката ОСОБА_6 (а.с. 22).
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу розглянуто за участю захисника, а отже слідчим суддею забезпечено право особи на захист.
Доводи захисника про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, не відповідають дійсності, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на можливу причетність підозрюваної до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Посилання захисника у апеляційній скарзі на те, що долучені до клопотання слідчого протоколи допиту потерпілих та свідків є неналежними доказами, оскільки складені в рамках різних кримінальних проваджень, містять різні дані щодо осіб, причетних до вчинення злочинів, та певну розбіжність у часі, є передчасними. Оцінка належності та допустимості доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування умислу у діях ОСОБА_7 , спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_15 чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншим потерпілим, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду справи по суті, та не є предметом перевірки під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
Твердження захисника про те, що органом досудового розслідування у клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не оцінено відомості про особу підозрюваної, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації (проживання) в Рівненській області, в місті Києві перебуває не тривалий проміжок часу, куди прибула в пошуках роботи, раніше не судима, має батьків, які проживають у Рівненській області, та малолітню дитину, яка тимчасово знаходиться під наглядом її батьків, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб до 30 листопада 2019 року включно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3