Справа № 1-684/06 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2383/2019 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
«16» жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про зняття судимості щодо ОСОБА_7 ,
29.03.2019р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_7 , в якому ставилось питання про зняття судимості за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 31.08.2012р. постановою Комсомольського міського суду Полтавської області умовно-достроково від подальшого відбування покарання з не відбутим строком 2 роки 22 дні, обґрунтоване тим, що він зразковою поведінкою довів своє виправлення, на даний час займається економічною діяльністю та приймає участь в тендерних закупівлях, де однією з вимог є довідка про судимість, що суттєво обмежує його право на здійснення комерційної діяльності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2019р. в задоволенні клопотання ОСОБА_7 відмовлено з посиланням на відсутність підстав для зняття судимості до закінчення строків, визначених ст. 89 КК України.
В апеляційній скарзі засуджений просив вказану ухвалу щодо нього скасувати або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що він засуджений вироком 14.12.2006р., тобто до нього повинна застосовуватися редакція ст.91 КК України від 5.04.2001р., а не редакція закону від 14.10.2014р., яку застосував суд І інстанції, що є порушенням норм КК України та Конституції України, оскільки зміни до закону, які погіршують становище обвинуваченого, не мають зворотної дії в часі; з моменту звільнення від відбування покарання минуло більше чотирьох років, даних про те, що цей строк переривався немає; він позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем відбування покарання, на даний час працює директором власної фірми з 2015р., сплачує податки, однак у зв'язку з непогашеною судимістю має проблеми з участю у великих тендерах.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КК України( в ред.2001р), якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.
Підставою для зняття судимості відповідно до ч.1 ст.91 КК є встановлення судом виправлення особи, доведеного нею зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці.
Зняття судимості є правом, а не обов'язком суду, про що свідчить і постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12. 2003 р. №16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості».
Згідно матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12. 2006 р. ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, тобто Грушевського засуджено за особливо тяжкі злочини.
На підставі постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 31.08.2012р. ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покаранняз не відбутим строком 2 роки 22 дні.
Надані засудженим пояснення в судовому засіданні та докази на обґрунтування заявленого клопотання, на думку суду першої інстанції, з достатньою повнотою не доводять виправлення засудженого, що послужило законною підставою для відмови в задоволенні клопотання.
З наведеними аргументами суду погоджується і колегія суддів, оскільки вважає, що долучені до клопотання характеристика з місця проживання та наказ виданий самим ОСОБА_7 про призначення на посаду, носять формальний характер, оскільки з них неможливо зробити висновок про те, що останній зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, а долучені до клопотання довідка про звільнення не є беззаперечною підставою для дострокового зняття судимості.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_7 про зняття судимості з наведених мотивів є обґрунтованими, належно вмотивованими та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
В той же час посилання суду на вимоги ч.2 ст.91 КК України ( в ред.2014р.)про те, що зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини, з врахуванням того, що ОСОБА_7 був засуджений 14.12.2006р., є безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Положеннями ч.ч.1,2 ст.5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VІІ, яким було внесено зміни до ст.91 КК України щодо заборони зняття судимостей до закінчення визначених ст.89 КК України строків у випадках засудження за умисні тяжкі, особливо тяжкі та корупційні злочини, що мало місце у випадку з ОСОБА_7 , набрав чинності 25 січня 2015 року, тобто до вступу цього закону в силу, а тому положення ч.2 ст.91 КК України, які погіршують становище особи, на ОСОБА_7 не розповсюджуються, оскільки не мають зворотної дії в часі.
Відповідно, посилання місцевого суду на зазначений закон як одну з підстав відмови у задоволенні клопотання засудженої є безпідставним, однак не може вважатися таким істотним порушенням, що тягне за собою скасування судового рішення. З врахуванням правильного висновку суду про недоведеність виправлення ОСОБА_7 .
З врахуванням того, що в матеріалах розгляду клопотання відсутні достатні дані які б свідчили про виправлення ОСОБА_7 , колегія суддів вважає ухвалу суду 1 інстанції законною і обґрунтованою, підстав для її скасування, як про це зазначено в апеляційній скарзі засудженого, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про зняття судимості щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Судді ___________________ __________________ _________________