15 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/17763/18
провадження № 22-ц/824/13043/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Кемського В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 09 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Комунального підприємства "Світоч" міста Київ в особі державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз огли про визнання протиправним та скасування рішення, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо належної їй квартири.
В обґрунтування вимог позову зазначила, що між нею та АКБСР "Укрсоцбанк" був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит на придбання квартири. З метою забезпечення виконання зобов'язання був укладений договір іпотеки, предметом іпотеки якого була ця квартира.
16 листопада 2018 року представник банку надав їй копію витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно із яким право власності на квартиру належить не їй, а банку. Реєстрацію права власності на спірну квартиру за банком вважає незаконною, оскільки банк не направляв їй письмової вимоги, відсутній і висновок щодо вартості іпотечного майна, що на думку позивача є порушенням вимог Закону України "Про іпотеку".
Враховуючи наведене просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк", прийнятого державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз огли Комунального підприємства "Світоч" та зобов'язати Комунальне підприємство "Світоч" в особі державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз огли поновити запис про право власності на спірну квартиру за нею.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Київ від 09 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення її позову.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та не враховано порушення ПАТ "Укрсоцбанк" вимог Закону України "Про іпотеку" щодо не направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень за тридцять днів до здійснення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 , також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд безпідставно поклав на позивача обов'язок по доведенню обставин щодо невчинення відповідачами дій, які повинні спростовувати саме відповідачі а не доводити вона.
Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача заперечує, просить апеляційну скаргу відхилити а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. У своєму відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на судову практику, згідно з якою положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поширюються лише на примусову реалізацію майна та не застосовуються у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Не погоджується також із доводами про недотримання порядку надіслання вимоги про усунення порушення, після якої відбулася реєстрація зміни власника на предмет іпотеки за іпотекодержателем, оскільки позивачем відповідна обставина не доведена. Заперечує також наявність у нього обов'язку щодо спростування вказаних обставин, оскільки банк хоч і вказаний позивачем як відповідач, однак вимог до нього заявлено не було.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що банк порушив вимоги Закону України "Про іпотеку", оскільки не направив відповідне повідомлення про усунення порушення позивачу. Зазначив, що на даний час діє мораторій на задоволення вимог кредиторів за договорами в іноземній валюті. Позивач іншого житла не має, повідомлення від банку не отримувала. Не заперечував щодо наявності трьох адрес проживання позивача, однак зареєстрована остання за спірною адресою. Вважає, що саме банк має надавати докази в порядку частини 4 статті 81 ЦПК України на спростування обставин, які на переконання позивача банком не вчинені. Указує, що заборгованість існує, але її розмір вказати неможливо.
Представник відповідача та співвідповідача в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із частиною 2 статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 3 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 21 серпня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" (в подальшому відбулася зміна назви АКБСР "Укрсоцбанк" на ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10-29/4050, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 60 000,00 грн, строком до 21 серпня 2032 року. Кредит надано на придбання квартири АДРЕСА_1 .
21 серпня 2007 року ОСОБА_1 придбала вказану квартиру згідно із договором купівлі-продажу квартири. Право власності зареєстровано в БТІ міста Києва 29 серпня 2007 року.
З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №02-10/2952 від 21 серпня 2007 року. За умовами цього договору іпотекодавець передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із пунктом 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Таким чином судом встановлено та не заперечується позивачем, що сторони домовились про позасудовий спосіб захисту згідно із застереженням у іпотечному договорі, який реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
13 листопада 2018 року державним реєстратором КП "Світоч" Алієвим Гусейн Азіз огли здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк".
У наданій суду першої інстанції Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності ПАТ "Укрсоцбанк" зазначено: доказ поштового відправлення повідомлення без номеру від 20 вересня 2018 року; повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням № 10593 від 18 червня 2018 року; довіреність на представника; Договір кредиту № 10-29/4050 від 21 серпня 2007 року, Іпотечний договір № 02-10/2952 від 21 серпня 2007 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин про реєстрацію права власності на належне їй майно у власність іпотекодержателя з порушенням вимог закону, оскільки у вищевказаній інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено отримання державним реєстратором необхідних документів для реєстрації переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою КМУ від 25 грудня 2015 за N 1127 затверджено Порядок Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок). Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Положеннями пункту 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Позивач заперечує, що їй взагалі надсилалась іпотекодержателем письмова вимога про усунення порушень із зазначенням розміру заборгованості чи інших порушень, після отримання якої вона могла б ці порушення усунути.
Відповідно до частини 4 статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутність події встановленою.
Таким чином, суд першої інстанції помилково зобов'язував позивача довести обставини невчинення відповідачем дій, та не зобов'язав відповідача спростувати відповідні обставини.
Згідно з пунктом 24 Порядку, за результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб'єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника).
Отже вказані ПАТ "Урсоцбанк" обставини щодо неможливості надати підтвердження направлення ним письмової вимоги про усунення порушень і документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, оскільки ці документи наявні лише у реєстратора у реєстраційній справі, не ґрунтуються на законі.
Оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте безпосередньо за заявою банку та на підставі наданих банком документів, які за результатом розгляду заяви йому ж і повинні були бути повернуті державним реєстратором. Оскільки банком був виготовлений лист-вимога, тому саме банк повинен довести відповідність змісту письмової вимоги тим вимогам, про які зазначено у статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Крім того, оскільки банком було надано державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, і цей документ мав бути йому повернутий, то саме банк повинен довести, що з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги пройшло 30 днів.
Колегія суддів відхиляє заперечення банку про те, що у цьому спорі оскаржуються лише дії державного реєстратора, а до нього вимоги не заявлені, внаслідок чого у банку відсутній обов'язок по доведенню своїх заперечень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, банк набув право власності на майно позивача і є належним відповідачем у цьому спорі про визнання протиправним та скасування рішення стосовно державної реєстрації його права на майно та про поновлення права власності на відповідне майно за позивачем.
Інший відповідач Комунальне підприємство "Світоч" міста Києва в особі державного реєстратора Алієва Гусєйн Азіз огли також не використав своє право на підтвердження законності прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідачами не доведені обставини про дотримання ними норм Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Постанови КМУ від 25 грудня 2015 за N 1127, якою затверджено Порядок Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
З урахуванням наведеного рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" було прийняте відповідачем Комунальним підприємством "Світоч" в особі державного реєстратора Алієва Гусєйн Азіз огли без визначених законом підстав. Відтак рішення Комунального підприємства "Світоч" м. Києва в особі державного реєстратора Алієва Гусейн Азіз огли про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк" підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності.
Особа, згідно з частиною 2 статті 321 ЦК України, може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відповідно до підпункту 4 частини другої цієї статті відновлення становища, яке існувало до порушення.
Враховуючи наведене вимога про поновлення запису про право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 підлягає також задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки положення вказаного Закону поширюються лише на примусову реалізацію майна та не застосовуються у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши оскаржуване рішення у апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції було змінено та постановлено нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та Комунальне підприємство "Світоч" міста Київ в особі державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз огли по 1 409,60 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 09 липня 2019 року задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Київ від 09 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Комунального підприємства "Світоч" міста Київ в особі державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз огли про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2018 року індексний номер - 44073614 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк", винесеного державним реєстратором Алієв Гусейн Азіз Огли Комунального підприємства "Світоч" м. Київ, номер запису про право власності 28944539.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Світоч" м. Києва в особі державного реєстратора Алієв Гусейн Азіз Огли поновити запис про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Комунального підприємства "Світоч" міста Київ в особі державного реєстратора Алієва Гусейна Азіз огли по 1 409,60 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді С.О. Журба
К.П. Приходько