8 жовтня 2019 року місто Київ
справа № 761/16204/16-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/5908/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківський районного суду міста Києва у складі судді Притули Н.Г. від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про зобов'язання вчинити дії та стягнути проценти за користування коштами,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на то, що 8 серпня 2013 року між нею та ПАТ "Альфа Банк"укладено договір банківського вкладу № ДФЛ-349439/01 на суму 600 000 доларів США строком до 23 серпня 2014 року з виплатою 7,75% річних у кінці строку.
21 серпня 2014 року позивач звернулась до банку із заявою про повернення вкладу.
26 серпня 2014 року банк перерахував суму вкладу та проценти в загальному розмірі 648 527,92 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_1 , проте зняти їх готівкою вона не мала можливості через рішення Національного банку України про обмеження суми, яка може бути видана на добу.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2015 року з ПАТ "Альфа Банк" на її користь стягнуто кошти за договором банківського вкладу в сумі 648 527,92 доларів США, яке було виконано 2 червня 2015 року. При цьому за період з 27 серпня 2014 року (день, коли мав бути повернутий вклад) до 2 червня 2015 року (по час фактичного повернення коштів) проценти нараховувались на несвоєчасно повернену суму вкладу не у розмірі 7,75% річних, який визначений умовами договору, а у розмірі 3% річних, виходячи з умов договору банківського рахунка.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила зобов'язати відповідача донарахувати проценти на несвоєчасно повернену за договором банківського вкладу суму 648 527,92 долари США з виплатою процентів за період з 27 серпня 2014 року до 1 червня 2015 року включно в сумі 23 687,81 доларів США; стягнути з відповідача суму нарахованих процентів на суму 648 527,92 долари США за період з 27 серпня 2014 року до 1 червня 2015 року включно у розмірі 38 952,21 доларів США, зменшеному на суму утриманих податків згідно діючого законодавства України, в іноземній валюті (доларах США) в
повному обсязі однією сумою через касу банку; стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 14 871,72 долар США за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми 648 527,92 долари США за період з 27 серпня 2014 року до 1 червня 2015 року (включно) в іноземній валюті (доларах США) в повному обсязі однією сумою через касу банку.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів на банківський вклад та трьох процентів річних, оскільки банком порушено умови договору банківського вкладу, а кошти підлягають стягненню з урахуванням належних відсотків у розмірі 7,5% річних та 3% річнихна підставі статі 625 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Альфа Банк" зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним дослідженням усіх обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у зв'язку із ухваленням рішення Апеляційним судом міста Києва 26 березня 2015 року про стягнення з банку коштів за договором банківського вкладу договір депозиту припинився і грошові кошти перебували на поточному, а не банківському рахунку, тому проценти стягненню не підлягають.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник ПАТ "Альфа Банк" - Семенець І.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 8 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа Банк" укладено договір банківського вкладу № ДФЛ-349439/01 з виплатою процентів в кінці строку - 23 серпня 2014 року, за умовами якого позивач внесла на рахунок банку грошові кошти у розмірі 600 000 доларів США із сплатою у розмірі 7,75% одночасно із поверненням вкладу (пункти 1.1-1.4 договору).
На виконання умов договору банківського вкладу після закінчення його строку 26 серпня 2014 року банком перерахована сума вкладу та нараховані проценти на поточний рахунок вкладника.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2015 року стягнено з ПАТ "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які знаходилися на поточному рахунку, відкритому на її ім'я, за договором банківського рахунка у сумі 648 527,92 доларів США.
Вказані кошти на виконання рішення суду апеляційної інстанції в сумі 648 527,92 доларів США позивач отримала 2 червня 2015 року.
Звернувшись із даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути проценти у розмірі 7,75%, як визначено договором банківського вкладу, за період з 27 серпня 2014 року по 1 червня 2015 року, нарахованих на суму 648 527,92 долара США, що визначена рішенням
Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2015 року, а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 1.3 договору банківського вкладу датою повернення вкладу є 23 серпня 2014 року. На виконання умов договору 26 серпня 2014 року банком перерахована сума вкладу та нараховані проценти на поточний рахунок вкладника ОСОБА_1 Пунктом 6.2 договору банківського вкладу встановлено, що договір втрачає силу з моменту повернення банком вкладнику суми вкладу та процентів, нарахованих на вклад. Тому 26 серпня 2014 року, тобто з моменту надходження суми вкладу та нарахованих процентів за вкладом на поточний рахунок позивача, договір банківського вкладу припинив свою дію.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 17 жовтня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором банківського вкладу № ДФЛ-349439/01 від 8 серпня 2013 року в розмірі 35 543,84 доларів США та 3% річних в сумі 14 871,72 доларів США за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 27 серпня 2014 року по 1 червня 2015 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7 579 грн.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статі 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.
За положеннями статі 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статі 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статі 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом частини 1 статі 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Згідно з частиною 1 статі 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини 5 статі 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом (правові висновки,
викладені в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15 за позовом про стягнення процентів на банківський вклад, інфляційних втрат і трьох процентів річних).
При цьому згідно із частиною 2 статі 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Частиною 2 статі 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1.5. договору банківського вкладу № ДФЛ-349439/01 від 8 серпня 2013 року передбачено, що повернення вкладу здійснюється в дату повернення вкладу, при наявності заяви про повернення вкладу, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі вкладу та нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника.
У своїй заяві від 21 серпня 2014 року позивач просила банк повернути вклад у розмірі 600 000 доларів США та нараховані проценти згідно умов договору.
26 серпня 2014 року банком була перерахована сума вкладу та нараховані проценти на поточний рахунок вкладника, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечується сторонами.
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
У листі від 24 вересня 2014 року ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на пункт 5 постанови Правління Національного банку України № 540 від 29 серпня 2014 року, яка забороняє банку здійснювати виплату у спосіб обраний вкладником у розмірі більшому ніж 15 000, 00 грн. на добу, відмовив ОСОБА_1 у видачі всіх належних їй коштів, обмеживши видачу 15 000 грн. на добу за офіційним курсом НБУ.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2015 року стягнуто з ПАТ "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які знаходилися на поточному рахунку, відкритому на її ім'я, за договором банківського рахунка у сумі 648 527,92 доларів США.
Вказані кошти на виконання рішення суду апеляційної інстанції в сумі 648 527,92 доларів США позивач отримала 2 червня 2015 року.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини 1 статі 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Тобто норми Цивільного Кодексу України, мають вищу юридичну силу ніж постанова Національного Банку України.
А тому, посилання ПАТ "Альфа-Банк" на постанову НБУ України № 540 від 29 серпня 2014 року "Про ведення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України", є безпідставними, а від так - грошові кошти шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача не перейшли у власність останнього.
Разом з тим, після перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (в сумі 600 000 доларів США та проценти в сумі 48 527,92 долара США), банк виконав свої зобов'язання за договором банківського вкладу, тому з 26 серпня 2014 року договір банківського вкладу є припиненим.
Припинення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.
Таким чином, з 26 серпня 2014 року між сторонами у даній справі виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка; за користування грошовими коштами, що знаходились на рахунку клієнта, банк повинен сплатити проценти в розмірі, встановленому договором банківського рахунка.
Відповідні умови містяться в розділі 4 договору банківського вкладу № ДФЛ-349439/01, укладеного сторонами.
Отже, після перерахування банком грошового вкладу на поточний рахунок ОСОБА_1 , до цієї суми застосовується інша процентна ставка, що встановлюється банком і згідно наданих відомостей відповідача у спірний період складала - 3 % річних, а тому на користь позивача підлягають стягненню проценти за договором в розмірі 14 871, 72 долар США (648 527,92 х 3% х 279 : 365 : 100) та 3 % річних на підставі частини 2 статі 625 ЦК України в розмірі 14 871, 72 долари США.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення відсотків та 3% річних однією сумою через касу банку не підлягають задоволенню, оскільки відносяться до способу виконання судового рішення і не відповідають положенням статі 16 ЦК України, яка встановлює способи захисту прав особи.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про донарахування процентів на суму вкладу у зв'язку із зміною процентної ставки банком в односторонньому порядку, оскільки не доведено у встановленому законом порядку порушення прав ОСОБА_1 у цій частині.
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з ПАТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3 807 грн. 41 коп.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року постановлено з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківський районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про зобов'язання вчинити дії та стягнути проценти за користування коштами задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором банківського вкладу № ДФЛ-349439/01 від 8 серпня 2013 року в розмірі 14 871, 72 доларів США та 3 % річних в сумі 14 871, 72 доларів США за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 27 серпня 2014 року по 1 червня 2015 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 807 грн. 41 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 жовтня 2019 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: В.М. Волошина
М.М. Панченко