Дата документу 16.10.2019 Справа № 335/1896/15
Єдиний унікальний №335/1896/15 Головуючий у 1 інстанції Гашук К.В.
Провадження № 22-ц/807/2382/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
16 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Крилової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ», про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов'язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала, до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов'язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що вона з 2002 року працювала у ПАТ «БАНК ФОРУМ» згідно наказу № 115 від 02.09.2002 року на посаді заступника керуючого Запорізької філії АКБ «Форум»; згідно наказу № 1-к від 03.02.2003 року на посаді заступника керуючого корпоративного бізнесу Запорізької філії АКБ «Форум»; згідно наказу № 69-к від 15.04.2005 року на посаді керуючого Запорізької філії АКБ «Форум»; згідно наказу № 229 від 16.12.2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно - Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу.
27.06.2012 року її було звільнено на підставі наказу № 15-а від 01.02.2012 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Після звільнення позивач неодноразово вела перемовини з керівництвом ПАТ «БАНК ФОРУМ» щодо повторного прийняття її на роботу, на що отримувала лише обіцянки, жодної посади їй так і не було запропоновано.
У лютому 2015 року позивачу з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що у грудні 2012 року в ПАТ «БВНК ФОРУМ» була вакантна посада керуючого відділенням № 1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ», але відповідач не повідомляв позивача про те, що ПАТ «БАНК ФОРУМ» мав вакантні посади та здійснював з 28.06.2012 року по 27.06.2013 року поворотне прийняття на роботу, не пропонував позивачу укласти трудовий договір та прийняти її на роботу, чим порушив права позивача, передбачені ст. ст. 42, 42-1 КЗпП України.
З документів, які були надані Національним Банком України позивачу стало відомо, що протягом року після її звільнення ПАТ «БАНК ФОРУМ» приймав на роботу працівників на посади керівників відділень банку, що також свідчить про порушення відповідачем її трудових прав. Зокрема, відповідач 23 серпня 2012 року уклавши трудовий договір із ОСОБА_2 , яку було прийнято на посаду керуючого відділенням № 1400 Дніпропетровська дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ» порушив право позивача на поворотне прийняття на роботу, тобто датою порушення права ОСОБА_1 є 23 серпня 2012 року.
Враховуючи вищевикладене, просила суд встановити факт порушення права позивача на працю у зв'язку з порушенням відповідачем її права на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, передбаченого ст. 42, ст. 42-1 КЗпП України та зобов'язати ПАТ «БАНК ФОРУМ» укласти із ОСОБА_1 трудовий договір у зв'язку з поворотним прийняттям на роботу з 23.08.2012 року на посаду керуючого відділенням № 1400 «Дніпропетровська дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ»; встановити дату порушення права позивача на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, передбаченого ст. 42, ст. 42-1 КЗпП України - 23.08.2012 року; стягнути з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дати порушення права, передбаченого ст. 42, ст. 42-1 КЗпП України, з 23.08.2012 року по дату прийняття рішення у розмірі 1 144 998 грн. 56 коп. та моральну шкоду в сумі 25 000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення позивача на роботі та присудження виплати позивачу заробітної плати за один місяць.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ПАТ «БАНК ФОРУМ» в день набрання рішенням суду законної сили укласти із ОСОБА_1 трудовий договір у зв'язку із поворотним прийняттям на роботу, відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, на посаду керуючого відділенням № 1400 «Дніпропетровська дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».
Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року в сумі 1 144 998 грн. 56 коп.
Виплату заробітної плати провести за вирахуванням податку на прибуток та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» в дохід держави судові витрати в сумі 7 992 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «БАНК ФОРУМ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надала належних доказів на підтвердження факту звернення до банку із відповідним запитом щодо наявності вакантних посад, на які позивач може претендувати. Крім того, статтею 42-1 КЗпП України, на яку посилалася позивач, мотивуючи свої вимоги, не передбачено обов'язок підприємства повідомляти раніше звільненого працівника про наявність вакансій чи пропонувати працевлаштування. Вказує, що ПАТ "Банк Форум" знаходиться у стадії ліквідації, а тому зобов'язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем є неможливим через особливості ліквідаційної процедури і майбутнє припинення відповідача як юридичної особи.
ОСОБА_1 , надала суд свої заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень. Вказувала на те, що банк порушив її переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу і незаконно звільнив її з займаної посади. Відповідач мав вакантні посади, які не були запропоновані їй при вивільненні, та приймав на ці посади працівників, які не працювали в ПАТ "Банк Форум".
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що протягом року після звільнення позивача на роботу до ПАТ "Банк Форум" приймалися працівники, кваліфікація яких могла бути аналогічною тій, що наявна у позивача. Право позивача на поворотне прийняття на роботу відповідно до положень статті 42-1 КЗпП України було порушено з 23 серпня 2012 року, з моменту прийняття на роботу особи, кваліфікація якої є аналогічною щодо посади, яку займала позивач до звільнення, а тому суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача укласти з позивачем трудовий договір, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав позивача..
Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ПАТ «Банк Форум».
Відповідно до наказу № 115 від 02.09.2002 року ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника керуючого Запорізької філії АКБ «Форум».
Згідно наказу № 1-к від 03.02.2003 року ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника керуючого корпоративного бізнесу Запорізької філії АКБ «Форум».
Відповідно до наказу № 69-к від 15.04.2005 року ОСОБА_1 перебувала на посаді керуючого Запорізької філії АКБ «Форум»; згідно наказу № 229 від 16.12.2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно - Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу.
27 червня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з скороченням чисельності штату працівників у ПАТ «Банк Форум», на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України.
За приписами ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Виходячи з положень зазначеної норми, закон надає право зазначеним у ній працівникам на укладення трудового договору у випадках, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення, працівників, знову здійснює прийняття працівників на роботу. Зазначена норма передбачає переважне право працівника, що працював раніше, бути прийнятим на старе місце роботи, Насамперед перед іншими працівниками, які такого права не мають.
При цьому, власник повинен вчасно проінформувати звільненого на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України працівника про появу вакансії аналогічної кваліфікації та запропонувати укласти трудовий договір.
Посилання у скарзі на те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач після звільнення на протязі року не звернулась до роботодавця з завою про поворотний прийом на роботу, є безпідставними з огляду на те, що положення ст. 42-1 КЗпП України такого обов'язку не передбачають. Окрім цього, підставою для звернення з такою заявою є обізнаність робітника з тим, що роботодавець на протязі року після його звільнення проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, однак в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення роботодавцем робітника про зазначену обставину. Саме цей обов'язок лежить на роботодавцеві, бо саме він є ініціатором прийому на роботу робітників аналогічної кваліфікації, і робітник, що звільнений, не має іншої можливості бути поінформованим про цей факт, оскільки тільки за наявності цього факту у нього і виникають права передбачені ст.. 42-1 КЗпП України.
З таким висновком погодилися і науковці Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права їм. В.М. Корецького НАН України у Висновку науково-правової експертизи від 15 серпня 2017 року №126/88-е проведеної у відповідності до Закону України «Про науково та науково-технічну експертизу» на запит громадянина ОСОБА_3 , про що викладено у другому розділі висновку.
Керуючись положеннями Конституції України та нормою ст.42-1 КЗпП України науковці зробили наступний висновок: «Вочевидь, для того, щоб реалізувати право поворотного прийняття на роботу особа якимось чином повинна дізнатися про наявність вільної чи введення посади аналогічної кваліфікації, оскільки переважне право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу у звільненого працівника за п.1 ст.40 КЗпП України виникає тільки у разі коли роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Звільнений працівник має право знати, коли настало право, передбачене ст.42-1 КЗпП України.
Згідно з положеннями ст.42-1 КЗпП України право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу виникає протягом року, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. За таких обставин, для реалізації цього права, колишній працівник має право знати, коли наступило право, передбачене ст.42 КЗпП України, а тому виходячи з конституційного принципу верховенства права, роботодавець повинен повідомляти працівників звільнених за п.1 ст.40 КЗпП України, про настання такого права, бо саме роботодавець є ініціатором прийому на роботу працівників аналогічної кваліфікації, і працівник, що був звільнений, не має іншої можливості бути проінформованим про такий факт, лише за наявності якого у нього і виникають права, гарантовані ст.42-1 КЗпП України.»
ПАТ «БАНК ФОРУМ» не повідомляв Позивача, що в серпні 2012 року проводив прийом на роботу працівників аналогічної кваліфікації на вакантну посаду керуючого відділенням № 1400 Дніпропетровська дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ» та наказом № 1377к від 23.08.2012 року прийняв на цю посаду ОСОБА_2 , яка ніколи не працювала в ПАТ «БАНК ФОРУМ».
Колегією суддів встановлено, що протягом року після звільнення ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Форум» приймалися на роботу працівники аналогічної ОСОБА_1 кваліфікації. Доказів того, що зазначені особи приймалися на посади, які не є аналогічними кваліфікації позивача у справі - ОСОБА_1 , ПАТ «Банк Форум» суду першої та апеляційної інстанції надано не було.
ПАТ «Банк Форум» вимог закону щодо інформування ОСОБА_1 про прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації не виконало, внаслідок чого порушило переважне право позивача на укладання трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу.
Відповідно до повідомлення про зміну керуючого відділення №1400 «Дніпровська дирекція ПАТ «Банк Форум» № 4651/7.3.1. від 29.08.2012 року та наказу № 1377к «Про прийняття» від 23.08.2012 року, ПАТ «Банк Форум» було прийнято ОСОБА_2 на посаду керуючого відділенням «Дніпропетровська дирекція ПАТ «Банк Форум» з 27.08.2012 року, яка взагалі не мала стажу роботи у ПАТ «Банк Форум» (Т. 1 а. с. 197-198).
Колегія суддів звертає увагу на те, що ПАТ «Банк Форум» не пропонувало ОСОБА_1 укласти трудовий договір у зв'язку з поворотним прийняттям на роботу на вказану посаду. Вказане відповідачем спростовано не було.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що 23.08.2012 року внаслідок укладання трудового договору між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було порушено право ОСОБА_1 на поворотне прийняття її на роботу у ПАТ «Банк Форум», на посаду, яка є аналогічної кваліфікації відносно до посади, яку займала позивач до звільнення.
Не заслуговує на увагу довідка, видана Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», відповідно до якої у період з 27.06.2012 року по 28.06.2013 року не приймалися на роботу працівники на посади, які є аналогічними кваліфікації ОСОБА_1 , оскільки вказана інформація спростовується доданими до матеріалів справи копіями повідомлень про зміну керуючого та наказів про прийняття на роботу, які надані на запит адвоката позивача Національним Банком України.
Крім того, вказана довідка суперечить раніше поданій представником відповідача інформації, відповідно до якої, 04.12.2012 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу на посаду Керуючого відділенням № 1700 «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Форум».
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції під час розгляду справи, ухвалою суду від 12 травня 2015 року в порядку, витребувано докази від ПАТ «Банк Форум», в тому числі накази ПАТ «Банк Форум» про прийняття у період з 27.06.2012 року по 28.06.2013 року на роботу працівників на посади, які є аналогічними кваліфікації ОСОБА_1 та штатний розклад ПАТ «Банк Форум», який затверджувався у період з 01.04.2012 року по 01.07.2013 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи вказані документи суду не надані та не повідомлено суд про причини їх неподання.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивача ОСОБА_1 на поворотне прийняття її на роботу відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, було порушено 23 серпня 2012 року, в день підписання трудового договору із ОСОБА_2 , відповідно до якого останню було прийнято на посаду керуючого відділенням № 1400 «Дніпропетровська дирекція ПАТ «Банк Форум», і воно підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача, в день набрання рішенням суду законної сили укласти із ОСОБА_1 трудовий договір у зв'язку з поворотним прийняттям на роботу.
Положеннями статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За приписами ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 серпня 2012 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 1 444 998,56 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000грн.
Оцінюючи моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що тривале порушення права позивача на поворотне прийняття на роботу безумовно завдало їй моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2019 року.
Головуючий
Судді: