Справа № 654/3215/18
Провадження №2/654/1006/2019
22 жовтня 2019 року
Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Сіянка В.М.,
за участю секретаря - Петришак В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
06 вересня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21.11.2013 року ОСОБА_1 було підписано заяву б/н, згідно якої він отримав кредит у розмірі 4000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Одержання та використання кредитних коштів в зворотну чергу передбачає обов'язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та іншим зобов'язанням, які передбачені умовами угоди.
Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, позивач просив стягнути з нього на користь банку заборгованість у загальному розмірі 110686,40 грн., що складається з: 3952,00 грн. - заборгованість за кредитом та 106734,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з період з 21.11.2013р. по 31.01.2018р. а також судові витрати по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, участі в режимі відеоконференції з незалежних від суду обставин не прийняв. Згідно письмового клопотання, долученого до матеріалів позовної заяви, АТ КБ «Приватбанк» просило розглядати справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримуються в повному обсязі. В зв'язку з цим, справу було розглянуто у відсутності представника позивача, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених нею в заяві про перегляд заочного рішення суду, а саме у зв'язку з пропущенням АТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності. Свою позицію мотивувала тим, що останній платіж на повернення кредитних коштів банку відповідачем був виконаний 28.01.2014р., (що вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості) та більше жодних дій на визнання свого боргу ОСОБА_1 не вчиняв, а відтак позивач повинен був пред'явити позов до 28.01.2017р. однак подав його лише 06.09.2018р., тобто за межами строку визначеного ст.. 257 ЦК України. На цій підставі просила в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі.
У поданій АТ КБ «Приватбанк» відповіді на заяву представника відповідача зазначено, що строк позовної давності не було пропущено, оскільки дія виданої ОСОБА_1 кредитної картки закінчилася лише 31.03.2016р., а тому звернення до суду було здійснено банком в межах визначених законом строків.
З'ясувавши позицію та доводи сторін, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг. Того ж дня відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання к Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку, на підставі якої банк надав йому платіжну картку зі встановленим на ній кредитним лімітом з можливістю його зміни (зменшення або збільшення) банком в односторонньому порядку. Вказані обставини сторонами не заперечувались.
У заяві від 21.11.2013р. також зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Договором та погодився на його умови.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01 липня 2019 року становить 110686,40 грн. і складається із: заборгованості за кредитом - 3952,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 21.11.2013 по 31.01.2018 - 106734,40 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 21 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складову його повної вартості, а саме заборгованість по процентам за користування кредитом за певний період.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.11.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold».
Однак, вказаним витягом в залежності від виду виданої кредитної картки передбачено різний розмір нарахування базової процентної ставки в місяць. При цьому, в самій анкеті-заяві позичальника не зазначено, який саме вид кредитної картки бажав отримати відповідач та що йому було видано саме таку картку, що фактично унеможливлює її ідентифікацію з прив'язкою до наданих банком тарифам.
Більш того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 листопада 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 вересня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд наголошує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а розмір нарахувань за ними фактично ним не визнається, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 листопада 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків, як оплату за користування кредитними коштами.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача 106734,40 грн. як заборгованість по процентам за користування кредитом з період з 21.11.2013р. по 31.01.2018р.
Натомість враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3952,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019р. по справі N 342/180/17.
Крім цього, у постанові від 07.02.2018р. по справі №751/5977/17 Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року N 6-14цс14.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що банком дотримано строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом в межах стягнення заборгованості за кредитом, оскільки позивачем було документально підтверджено дію виданої відповідачу картки до останнього дня березня 2016 року, тобто початок трирічного строку звернення почав свій відлік з 01.04.2016р., і закінчився 01.04.2019р., а позов було пред'явлено в вересні 2018р. За цих обставин, заперечення представника відповідача в цій частині суд знаходить необґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь АТ КБ «Приватбанк» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 1762 гривня 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 279, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 629, 1048-1052, 1054 ЦК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, (м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 21.11.2013 року у сумі 3952 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп., а всього: 5714 (п'ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень) 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Голопристанський районний суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. М. Сіянко