Справа № 651/295/19
Провадження № 2/651/58/19
іменем України
23.10.2019 року смт. Верхній Рогачик
Верхньорогачицький районний
суд Херсонської області в складі:
судді ЗАГРУННОГО В.Г.
секретаря БЕДЮХ А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньорогачицького районного суду Херсонської області смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області цивільну справу № 651/295/19 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи - Орган опіки та піклування в особі Верхньорогачицької районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Енергодарської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, зазначивши в ньому, що вона, ОСОБА_1 з 2003 року перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_4 і від даного шлюбу вони мають спільного сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини вони припинили з вересня місяця 2006 року та шлюб розірвано. Тривалий час сторони проживають окремо (позивач в м. Енергодар Запорізької області, а відповідач в смт. Верхній Рогачик Херсонської області), від добровільного надання матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 ухиляється, має заборгованість зі сплати аліментів. Спорів стосовно міста проживання дитини не було, відповідач не заперечував, що син проживатиме з матір'ю. Відповідач з 2007 року життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти. Відповідно до пояснень сусідів, характеристики навчального закладу всі вище перелічені обов'язки виконує лише матір хлопчика Позивач також зазначає, що вона намагається забезпечувати сину гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення. Між нею та сином склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню ОСОБА_5 , його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Наразі ОСОБА_6 навчається в 8-А класі Енергодарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Енергодарської міської ради Запорізької області та за час навчання зарекомендував себе з позитивної сторони. Позивач наголошує на тій обставині, що вона створила та надалі створюватиме всі необхідні умови для виховання, навчання, лікування дитини. Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно міста перебування позивача та сина, а з її боку ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з батьком та принаймні його участі в вихованні, вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом. На думку позивача, нехтування батьківськими обов'язками з боку батька принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті сина як з моральної, так і з правової точки зору. Тому просить суд позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 29.05.2019 року відкрито провадження у цивільному провадженні за вищезазначеним позовом, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 06.09.2019 року за наслідками проведеного підготовчого засідання, постановлено закрити підготовче провадження у даній цивільній справі, та призначено до розгляду по суті.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися з невідомих причин, про місце, дату та час слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 104, 109).
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 108), відзив на позовну заяву до суду не надіслав.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, але подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 76, 84), в задоволенні позову просили відмовити в зв'язку з недоцільністю позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні свого сина ОСОБА_2 .
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з"явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання з невідомих причин, не подав відзив та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до ст. 164 СК України, батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов'язків по вихованню дитини.
Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов'язки батьків щодо виховання дитини.
Судом встановлено, що сторони проживали в шлюбі з 2003 року. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 проживає окремо.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Але у справі маються висновки Органу опіки та піклування в особі Верхньорогачицької районної державної адміністрації та Органу опіки та піклування виконавчого комітету Енергодарської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71-73, 77-81) за обставин, викладених в них. Більш того, згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 29.08.2019 року (а.с. 77-81), дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає, що позбавлення його батька батьківських прав є передчасним та він (хлопчик) сприймає такий крок, як зраду у відношенні до свого батька, хоч і розуміє, що він фактично не виконує своїх батьківських обов'язків. З цього ж висновку встановлено, що ОСОБА_4 приблизно тринадцять років проживає окремо від свого сина, заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , оскільки він бажає спілкуватися з ним та щоб останній приїздив до нього, але цьому перешкоджає колишня дружина. Востаннє відповідач приїздив до сина в січні 2019 року де поспілкувався з ним в приміщенні школи протягом 10-15 хвилин. Відвідувати регулярно його за місцем проживання не має змоги через відсутність матеріальної можливості, місця, де можна зупинитися, та насичений графік роботи. Він намагається в міру своїх можливостей не втрачати зв'язок зі своєю дитиною, спілкуючись з ним по телефону та декілька разів зустрічаючись особисто. ОСОБА_4 усвідомлює всю важливість його ролі, як батька, в житті дитини та намагатиметься більше часу приділяти своєму синові ОСОБА_7 . З висновку Органу опіки та піклування в особі Верхньорогачицької районної державної адміністрації від 24.07.2019 року (а.с. 71-73) також встановлено, що ОСОБА_6 з батьком спілкується рідко, оскільки останній має нову родину, проте хлопець двічі на рік приїздить до батька в гості на канікули, де до нього добре ставляться. Хлопець прагне до спілкування з батьком.
З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача в якості батька, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.
З огляду на вищенаведене, за відсутності жодних доказів свідомого ухилення відповідачем від виконання батьківських прав, що можуть бути наслідком позбавлення останнього батьківських прав відносно сина, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Змістом положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з позову, на підтвердження своїх позовних вимог, сторона позивача, як доказ, обмежилась тільки:
-довідкою Енергодарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Енергодарської міської ради Запорізької області від 19.021.2019 року № 46 (а.с. 5), згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в 8-А класі даного закладу;
-шкільною характеристикою у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2019 року (а.с. 8), згідно якої хлопцю надано позитивну характеристику та наголошено на тому, що батько - ОСОБА_4 батьківські збори не відвідує, шкільним життям та успіхами сина не цікавиться, контакту з класним керівником та вчителями-предметниками не підтримує. Натомість всі перелічені обов'язки виконує матір хлопчика - ОСОБА_1 ;
-актом обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 14.03.2019 року (а.с. 10), згідно якого хлопець проживає разом з матір'ю в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Житло упорядковане, з усіма зручностями, обладнане необхідними меблями та побутовою технікою, санітарно - гігієнічні норми витримано. Неповнолітній має свою кімнату, де облаштовано місце для відпочинку та навчання, має сезонний одяг та взуття, шкільне приладдя, створено належні умови для всебічного розвитку та виховання дитини. Із розмови з хлопчиком встановлено, що вони з батьком проживають окремо на протязі майже 13 років і за цей час він привітав його з днем народження 4 рази та в лютому 2019 року приїхав до м. Енергодар, що провідати сина у школі. ОСОБА_6 щороку приїжджає до родичів в смт. Верхній Рогачик на тиждень, де має змогу зустрічатися з батьком. Хлопчик вважає позбавлення батька батьківських прав передчасним;
-своїми паспортними даними та дитини (а.с. 3-4, 6-7);
-копією свідоцтва про розірвання шлюбу з відповідачем (а.с. 5).
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Але в даному випадку винна поведінка відповідача в невиконанні своїх батьківських обов'язків не доведена.
Відповідно до положень ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, відносно його сина, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Сторона позивача не довела та не надала суду документальних доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька, по відношенню до неї, батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову, а також тією обставиною, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач, яка звернулася до суду з позовом щодо захисту прав та інтересів свого неповнолітнього сина, звільнена від сплати судового збору, то судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 155, 164, 165, 166, 167 СК України, ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 264, 265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи - Орган опіки та піклування в особі Верхньорогачицької районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Енергодарської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя
Верхньорогачицького районного
суду Херсонської області Загрунний В.Г.