«22» жовтня 2019 року
м. Харків
справа № 641/1788/19-ц
провадження № 22ц/818/3774/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Кіся П.В., Колтунової А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», представник відповідача - Шевченко В.Р.,
третя особа - Департамент житлового господарства Харківської міської ради
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року в складі судді Фанда О.А.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», третя особа: Департамент житлового господарства Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди, який у подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2019 року ОСОБА_1 , підійшовши до належного їй автомобіля марки MAZDA - 2, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , який припарковано біля третього під'їзду будинку АДРЕСА_1 , помітила значні його пошкодження, а саме, на даху транспортного засобу була велика вм'ятина, лобове скло повністю пробите великою крижаною брилою радіусом 35 см, розбито скло заднього виду, пошкоджені бокові стійки кузову.
Вказала, що причиною пошкоджень автомобіля стало падіння снігу з даху будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується фотознімками, зробленими після виявлення пошкоджень, які відображають місце пошкодження та крижану брилу, якою пробите лобове скло.
У зв'язку з зазначеними подіями вона викликала патрульну поліцію та 29 січня 2019 року склала заяву з проханням вжити заходів щодо експлуатаційної організації, на балансі якої перебуває будинок, та отримала відповідь щодо цивільно-правового характеру даних правовідносин з рекомендацією звернутися до суду.
Зазначила, що згідно договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харкова Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та будинок АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Вказала, що розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, визначено на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2667 від 19 березня 2019 року у розмірі 36 117,40 грн.
Просила стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 36 117,40 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено; стягнуто з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на її користь на відшкодування майнової шкоди 36 117,40 грн. та судові витрати у розмірі 2230,80 грн., пов'язані з оплатою висновку експерта, а всього 38 348,20 грн.; стягнуто з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що публічним договором про надання житлово-комунальних послуг передбачено, що управитель забезпечує надання тільки тих послуг, які вказані в рішенні виконавчого комітету Харківської міської ради, яким встановлено тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не передбачено очищення покрівлі будинку від снігу, бурульок, наледі, отже, він не є належним відповідачем у справі; що територія біля будинку, де був припаркований автомобіль позивача, не відведена для стоянки автомобілів, тож, автомобіль не знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту, та ОСОБА_1 мала як власник сама подбати про свій автомобіль; що до обов'язків балансоутримувача не входить збереження автомобілів, які припарковані у пішохідній зоні; що у позовній заяві відсутні докази того, що шкода буда спричинена майну саме внаслідок протиправних дій відповідача та між такими діями і шкодою є причинний зв'язок.
24 вересня 2019 року від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 та її представник вважали, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, а апеляційна скарга є необгрунтованою. При цьому посилалися на те, що завдавач шкоди повинен довести, що шкода завдана не з його вини; що прибирання снігу та льоду з покрівлі будинку та дахів входить до складових тарифу на утримання будинку та прибудинкової території на підставі Порядку формування тарифів та змін, внесених в цей Порядок від 17 липня 2015 року; що позивач не порушував правил паркування.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилкомсервіс» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що наслідком невиконання відповідачем своїх обов'язків як виконавця послуг з утримання будинків і прибудинкових територій стало падіння льодяної брили з даху будинку, чим завдано матеріальну шкоду позивачу як власнику автомобіля.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 січня 2019 року автомобілю MAZDA - 2, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , завдано механічні пошкодження.
З цього приводу 29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області із заявою щодо вжиття заходів до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», дільниця №25, з вини якого відбулось падіння снігових мас з даху будинку, біля якого припарковано її автомобіль, внаслідок чого транспортному засобу завдано механічні пошкодження (а. с. 19).
З пояснень ОСОБА_1 , наданих інспектору патрульної поліції роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області, вбачається, що 29 січня 2019 року вона підійшла до свого автомобіля MAZDA - 2, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився біля третього під'їзду по вулиці Дизельній, №1 в м. Харкові, та виявила на ньому механічні пошкодження, а саме на даху транспортного засобу була велика вм'ятина, лобове скло пробите великою крижаною брилою радіусом 35 см, розбито скло заднього виду, пошкоджені бокові стійки кузову. Як пояснила ОСОБА_1 , пошкодження відбулося внаслідок падіння з даху будинку льодяної брили (а. с. 20).
На заяву ОСОБА_1 начальником Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надано відповідь від 06 лютого 2019 року, якою повідомлено, що її звернення від 29 січня 2019 року зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. В результаті проведеної перевірки встановлено, що виникли цивільно-правові відносини, та рекомендовано звернутися до суду (а. с. 15).
Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчої експертизи № 2667 від 19 березня 2019 року величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA - 2, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті пригоди від 29 січня 2019 року становить 36 117,40 грн. (а. с. 38-47).
Пошкодження автомобіля позивача підтверджується також і фото - таблицями до експертного товарознавчого дослідження (а. с. 46).
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричиняє заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835 св 18.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , чинного на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року №1186 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинками, спорудами або групою будинків Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (а. с. 65).
Відповідно до переліку будинків, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, будинок № АДРЕСА_1 належить до такого переліку (а. с. 31).
Згідно вимог статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", чинного на час виникнення спірних правовідносин, балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Відповідно до договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харкова Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» є виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а. с. 29).
У пункті 1 договору вказано, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (далі - послуги) у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
У пункті 15.1. цього ж договору зазначено, що відповідач зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг згідно з законодавством.
Відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 515, чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено складові тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які включають обов'язок з прибирання технічних поверхів, підвалу та покрівлі.
Згідно з пунктом 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та пунктом 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року, балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду.
Вимогами підпунктів 4.5.17, 4.5.19 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, передбачено, що дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускаючи нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих і водовідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині. При очищенні снігу з даху необхідно особливу увагу приділяти прибиранню снігу в період відлиги.
Відповідно до пункту 5.6.1 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених Рішенням Харківської міської ради від 16 листопада 2011 року № 504/11, санітарне очищення території міста Харкова включає механізоване та ручне прибирання території об'єктів благоустрою, збір та видалення у встановлені місця відходів, сміття, листя, гілля, снігу, криги, належне їх захоронення, обробку, утилізацію, знешкодження та інші дії, що забезпечують утримання території міста відповідно до вимог цих Правил, Санітарних правил утримання територій населених місць СанПіН 42-128-4690-8, рішень міської ради, чинного законодавства.
Згідно пункту 5.6.2.2 вказаних Правил обов'язок по механізованому та ручному прибиранню територій, вчинення протиожеледних заходів: дворів, тротуарів, покриття проїзної частини місцевих проїздів, прибудинкової території житлового фонду територіальної громади в межах наданих в установленому порядку територій - покладається на виконавців послуг, з яким балансоутримувачем житлового фонду укладено договір.
Пунктом 5.6.8 вказаних Правил передбачено, що зимове прибирання суб'єктами у сфері благоустрою відповідних територій повинне забезпечувати нормальний рух пішоходів та транспорту і включати: підмітання та зсув снігу, видалення снігу та снігово-льодяних утворень, усунення слизькості.
Згідно пунктів 5.6.8.6 - 5.6.8.8 вказаних Правил балансоутримувачі, відповідні підприємства, установи, організації або особи, які утримують відповідні території за договором, зобов'язані: мати власний необхідний для прибирання снігу і льоду ручний інвентар (лопати металеві або дерев'яні, мітли, льодоруби); мати достатній запас матеріалу для посипання (пісок, шлак) для своєчасного проведення протиожеледних заходів; прибирати сніг негайно, з початку снігопаду, для запобігання накату; огороджувати небезпечні для пішоходів, у разі падіння бурульок та снігу з дахів, місця, забезпечувати видалення бурульок з дахів, карнизів та інших елементів будинків.
Як вбачається з матеріалів справи будинок АДРЕСА_1 , біля якого позивач залишила свій автомобіль, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та послуги з його утримання надає Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» на підставі публічного договору про надання житлово-комунальних послуг.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, належним чином оцінених, дійшов правильного висновку про те, що відповідач є виконавцем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , до яких входить прибирання покрівлі, який не забезпечив належне прибирання даху будинку від снігу та криги, внаслідок падіння якого пошкоджено автомобіль позивача.
При цьому, розмір заподіяної майнової шкоди відповідач не оспорював.
Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» щодо того, що публічним договором про надання житлово-комунальних послуг передбачено обов'язок управителя забезпечувати надання тільки тих послуг, що вказані в рішенні виконавчого комітету Харківської міської ради, яким встановлено тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не передбачено очищення покрівлі будинку від снігу, бурульок, наледі, отже підприємство не є належним відповідачем у справі, судовою колегією не приймаються.
Порядком формування тарифів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 515, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначені складові тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які включають обов'язки з прибирання технічних поверхів, підвалу та покрівлі будинку.
Крім того, обов'язок балансоутримувача виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду передбачений також пунктом 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та пунктом 1.1.8.6. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд.
Пунктом 5.6.8.8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених Рішенням Харківської міської ради від 16 листопада 2011 року № 504/11, визначено, що балансоутримувачі, відповідні підприємства, установи, організації або особи, які утримують відповідні території за договором, зобов'язані забезпечувати видалення бурульок з дахів, карнизів та інших елементів будинків.
Відповідно до пункту 5.6.11 Правил благоустрою території міста Харкова балансоутримувачі, установи, підприємства та організації, громадяни можуть укладати договори з відповідними підприємствами про прибирання, у тому числі, механізоване, полив, посипання піщаною сумішшю та іншими дозволеними для цього матеріалами вулиць, площ, перехресть, тротуарів, закріплених за ними територій, та інші дії або проводити ці роботи самостійно.
Оскільки відомостей про те, що відповідач як управитель будинку укладав договори на прибирання снігу та льоду з даху з іншими особами, матеріали справи не містять, в даному випадку саме він несе відповідальність за несвоєчасне очищення даху від снігу та льоду.
Враховуючи викладене, посилання апеляційної скарги на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20 грудня 2011 року зі змінами від 11 травня 2018 року, згідно якого встановлено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, серед яких відсутня послуга по скиданню з покрівель льодових брил, не може бути взято до уваги, та посилання відповідача на те, що прибирання снігу та криги з покрівлі будинку не входить до складових тарифу на утримання будинку та прибудинкової території та відповідних обов'язків підприємства, є безпідставними.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року, справа № 369/3076/17-ц, провадження № 61-6327 св 18.
Твердження апелянта щодо того, що територія біля будинку, де був припаркований автомобіль позивача, не відведена для стоянки автомобілів, тож, автомобіль не знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту, є необґрунтованими, оскільки даних щодо того, що стоянка автотранспорту біля будинку АДРЕСА_1 заборонена, відповідачем не надано.
Посилання Комунального підприємства «Жилкомсервіс» щодо того, що до його обов'язків не входить збереження автомобілів, які припарковані у пішохідній зоні, та ОСОБА_1 мала як власник сама подбати про свій автомобіль, є безпідставними, оскільки зазначені обставини не звільняють відповідача від виконання свого обов'язку з утримання у належному стані будинків, які знаходяться на балансі територіальної громади міста, зокрема, своєчасного очищення їх дахів від криги.
Крім того, доказів, що відповідачем виконано обов'язок з розміщення обмежувальних стрічок навколо будинку з метою недопущення нещасних випадків у зв'язку з падінням льоду з покрівлі, матеріали справи також не містять.
Твердження відповідача щодо того, що у позовній заяві відсутні докази, що шкода буда спричинена майну саме внаслідок протиправних дій відповідача, та між такими діями і шкодою є причинний зв'язок, спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що шкоду позивачу завдано внаслідок падіння глиби льоду з даху будинку на її автомобіль, яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків з утримання будинку. Доказів на спростування вищезазначених обставин відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 6 статті 139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як вбачається з супровідного листа на адресу ОСОБА_1 до висновку експерта від 22 березня 2019 року №2667 вартість висновку експерта за результатами автотоварознавчої експертизи 2230,80 грн. сплачено (а. с. 38).
Сплата позивачем зазначеної суми коштів підтверджується також повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса та копією квитанції Акціонерного товариства «ПриватБанк» №TS207597 від 05 лютого 2019 року про сплату ОСОБА_1 на адресу Харківського науково-дослідного інституту імені судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса за проведення експертизи 2230,80 грн. (а. с. 17, 18).
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 2230,80 грн. за проведення експертизи.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 4000,00 грн.
Однак, у прохальній частині позовної заяви не вказано суму коштів, сплачених за надання правової допомоги, які позивач просить стягнути з відповідача.
Також, матеріали справи не містять підтвердження фактичного обсягу наданих адвокатом послуг з правової допомоги (актів наданих послуг, актів виконаних робіт тощо), обґрунтованого детального опису наданих послуг та їх вартості із зазначенням кількості часу, витраченого адвокатом для виконання відповідних дій (надання послуг).
Належних платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвоката, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку тощо) до суду також не надано.
Виходячи з того, що позивачем чітко не зазначено розмір коштів, сплачених за надання правової допомоги, та не висловлено прохання щодо стягнення певної суми з відповідача ані у позовній заяві, ані в іншій заяві протягом розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано не розглядав вимог, пов'язаних зі стягненням витрат на надання правової допомоги.
Оскільки апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилкомсервіс» залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилкомсервіс» - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді П.В. Кісь
А.І. Колтунова
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 року.