Житомирський апеляційний суд
Справа №295/7574/18 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 48 Доповідач Микитюк О. Ю.
21 жовтня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Галацевич О.М. Борисюка Р.М. при секретарі Гайдамащук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №295/7574/18
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомир,
встановив:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, визнати за нею право на Ѕ частину зазначеного майна і припинити право спільної сумісної власності. В обґрунтування позову зазначила, що 15.09.2011 р. між сторонами укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 09.06.2017 р. шлюб на підставі рішення розірвано. Під час шлюбу придбано об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці площею 0,0999 га, кадастровий номер 1810136300:11:021:0009. В подальшому відповідач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га за цією адресою.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що земельна ділянка відповідачем не купувалася, а отримана шляхом приватизації. Суд безпідставно визнав відповідача, який купив об'єкт незавершеного будівництва, власником житлового будинку, збудованого за кошти позивачки. Суд не взяв до уваги зміст п.8 шлюбного договору.
У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що 15.09.2011 р. між сторонами укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 09.06.2017 р. шлюб на підставі рішення розірвано. 17 квітня 2014 р. між сторонами укладено шлюбний договір, який є чинним (а.с.12).
Відповідно до п.2 шлюбного договору сторони домовились, що на майно, набуте за час шлюбу, не поширюються положення ст.60 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_1 погодилася з тим, що майно, набуте ОСОБА_2 в період шлюбу та зареєстроване на його ім'я, буде належати йому на праві особистої приватної власності, тобто вважатися роздільним майном подружжя, та зобов'язалась не пред'являти жодних вимог щодо цього майна та розподілу частки в цьому майні (п.3).
06 грудня 2011 року ОСОБА_2 купив об'єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності 51 %, житловий будинок загальною площею 99,4 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_3 ) на земельній ділянці площею 0,0999 га, кадастровий номер 1810136300:11:021:0009, яка перебувала в оренді у продавця об'єкта незавершеного будівництва.
24.07.2013 р. ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:11:021:0009 за адресою АДРЕСА_4 , будинок АДРЕСА_2 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.18-19).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Частинами першою, дев'ятою статті 7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
У частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме, така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.
У статтях 92, 93 СК України передбачено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
Частинами другою, третьою та п'ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу та включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що майно, щодо якого заявлено спір, не є спільним майном подружжя і обґрунтовано відмовив у позові.
Земельна ділянка є особистим майном ОСОБА_2 згідно умов шлюбного договору.
Право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому з урахуванням положень ст.ст.182,190, 31 ЦК України він не є майном, і відповідно, не може бути предметом поділу як спільне майно подружжя. Позову про визнання спільним майном подружжя об'єкта незавершеного будівництва ОСОБА_1 не заявила.
Пункт 8 шлюбного договору не регулює спірні правовідносини, оскільки предметом позову не є майно, придбане за спільні кошти.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 червня 2019 року без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Судді: