Номер провадження 22-ц/821/110/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 310030000 Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
21 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину, -
У липні місяці 2018 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з листопада 2012 року у неї з відповідачем ОСОБА_3 склалися близькі відносини. Разом вони не проживали, але відповідач приймав участь в житті її родини. Мав ключ від квартири, в якій вона проживає, та в якій знаходилися його особисті речі, планували спільно проживати разом. Від даних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження батьком вказаний ОСОБА_5 .
Запис про батька доньки був зроблений за прізвищем позивача, а ім'я, по-батькові батька дитини записувалось за її вказівкою.
18 січня 2014 року ОСОБА_3 останній раз знаходився за її адресою проживання. Зазначає, що ОСОБА_3 є батьком дитини, але він відмовляється зареєструвати батьківство.
Просила суд встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 612, складеного відділом державної реєстрації акті цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції 27 травня 2014 року, в якому у відомості про батька внести громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінити відомості по батькові дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »; стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ? частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред?явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позову повністю.
Суд мотивував рішення тим, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального права, неповне з?ясування фактичних обставин справи, просила скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що хоча вони з відповідачем проживали окремо, але між нею та відповідачем ОСОБА_3 склалися родинні відносини.
Так, ОСОБА_3 мав ключ від квартири де проживає ОСОБА_1 , добре спілкувався з усіма членами родини, знайшов контакт та заваював довіру з її сином від першого шлюбу ОСОБА_9 . ОСОБА_3 приймав участь в купівлі продуктів харчування, як за власні кошти так і за кошти її сім?ї, купував для неї подарунки та особисті речі. Наголосила, що відносини між ними складалися таким чином, що вони планували своє спільне життя разом також планували народження спільної дитини.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на 40 тижні вагітності вона народила дитину дівчинку, яку назвали ОСОБА_10 , батьком дитини з її слів було записано ОСОБА_5
Вважає, що її пояснення та свідчення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтверджують факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 .
Окрім того, зазначила, що людина яка внесена в свідоцтво про народження її доньки ОСОБА_14 , колишній її чоловік як батько не спілкувався з нею та був у розшуку, та на теперішній час помер, а тому не міг бути батьком її доньки.
Вказує, що на стадії попереднього розгляду справи стороною позивача було заявлено про необхідність призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи та встановлення батьківства відповідача, але на момент подання позовної заяви та отримання відзиву, у сторони позивача не було відомостей про той факт, що сторона відповідача визнає, чи не визнає себе батьком дитини.
При апеляційному розгляді справи апеляційним судом Черкаської області 27 лютого 2019 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи, проведення якої доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , у визначений судом строк не подав, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В суд апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду, ураховуючи положення ч.1 ст. 131 ЦПК, повідомлений належним чином.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_3 , оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 доводи викладені в апеляційній скарзі підтримала та просила їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, так як відповідач умисно ухиляється від призначеної судом експертизи, при цьому своєчасно отримуючи повідомлення про дату та час розгляду як справи так і проведення експертизи. З врахуванням системного ухилення відповідача від проведення судово-медичної експертизи просила відповідно до норм ст. 109 ЦПК України встановити факт доведення факту батьківства відповідача ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_6 та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач у справі ОСОБА_1 народила ОСОБА_6 про що 27 травня 2014 року відділом ДРАЦС по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського МУЮ складено відповідний актовий запис № 612 та видано свідоцтво про народження (а.с.10)
Матір?ю дитини є ОСОБА_1 Батьком дитини зазначений ОСОБА_5
Згідно актового запису про народження № 612 від 27 травня 2014 року, наданого Черкаським міський відділом державної реєстрації актів цивільного стану, в графі «відомості про батька» вказано ОСОБА_5 , на підставі заяви матері ОСОБА_1 від 27 травня 2014 року та видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з ч.1 ст. 135 СК України (а.с.73).
В судовому засіданні судом першої інстанції достеменно встановлено, що позивач з відповідачем у шлюбі не перебувала і не перебуває.
Вирішуючи даний спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд мотивував тим, що позивач не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (ст.128 ч.1 СК України). В такому випадку позов про визнання батьківства може бути поданий, зокрема, матір'ю та в разі, якщо запис про батька дитини в Книзі народжень вчинено відповідно до ст.135 ч.1 СК України (ст.128 ч.3, 4 СК України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно актового запису про народження № 612 від 27 травня 2014 року, наданого Черкаським міський відділом державної реєстрації актів цивільного стану, в графі «відомості про батька» вказано ОСОБА_5 , на підставі заяви матері ОСОБА_1 від 27 травня 2014 року та видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з ч.1 ст. 135 СК України (а.с.73).
Відповідно до ч.2 статті 128 СК України передбачено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Згідно із положенням ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, стаття 78 ЦПК України передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також стаття 79 та ч.6 статті 81 ЦПК України встановлює, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року у справі було призначено судово-біологічну (генетичну) експертизу, проведення якої доручити експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, на вирішення якої було поставлено питання: чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також в ухвалі суду роз'яснено сторонам наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені ч.1 ст.109 ЦПК України (а.с.147-150).
Проведення процедури по відбору зразків крові було призначено на 03 травня 2019 року (а.с.161).
Відповідно до листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, від 13.05.2019 року, №100-408/1105 проведення відбору зразків крові було відкладено на 21.06.2019 року у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 й разом з тим вказано, що 03.05.2019 року ОСОБА_1 разом з дитиною з'явилась для відбору зразків крові (а.с.165).
15.07.2019 року до суду надійшов лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 03.07.2019 року №100-565/1541 в якому вказано, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації згідно з ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27.02.2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 неможливо, тому що, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з?явився, ухвала апеляційного суду Черкаської області була залишена без виконання (а.с.174).
Відповідно до положень ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Апеляційний суд враховуючи вище вказані обставини приходить до висновку, що системне та неодноразове ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетично-ідентифікаційної експертизи шляхом нез'явлення ним до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про його небажання отримати висновки щодо походження дитини та відповідно і спростування доводів позивачки про його батьківства щодо дитини та дає суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від відповідача, виходячи з інтересів дитини.
Така правова позиція міститься і в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 2/711/355/15 від 05 вересня 2018 року, № 750/8489/15-ц від 12 грудня 2018 року, №751/5788/16-ц від 30 травня 2018 року.
Приходячи до вказаного висновку апеляційний суд враховує, що про дату та час проведення експертизи на 03 травня 2019 року та 21 червня 2019 року відповідач був повідомлений належним чином. Однак, на вказані дати не з?явився причин неявки не повідомив (а.с.161, 168).
Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України, викладених у п.9 Постанови Пленуму № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Крім того апеляційний суд враховує, як доказ встановлення батьківства ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_14 , пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , які були допитані в суді першої інстанції.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_3 почав проживати з 2012 року разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , в окремій кімнаті разом. Допомогав по господарству, але коли ОСОБА_1 перебувала на п?ятому місяці вагітності залишив її.
Свідок ОСОБА_12 повідомила, що позивач ОСОБА_1 , зустрічалась з чоловіком, хоча вона його особисто не бачила, але зі слів ОСОБА_1 відомо, що остання хотіла дітей.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що зі слів ОСОБА_16 їй відомо, що відповідач хороша людина. Особисто бачила його речі в кімнаті ОСОБА_1 . Також зі слів сина позивачки, відомо, що ОСОБА_1 вагітна.
Отже, враховуючи те, що відповідач ігнорує виклики до суду, не надав жодних пояснень щодо позовних вимог, ухилився від явки до експертної установи, при цьому будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення відбору необхідних зразків, зважаючи на те, яке доказове значення має проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи по даній справі, приймаючи до уваги, що іншим способом неможливо встановити біологічне походження дитини від батька, колегія суддів вважає за необхідне визнати факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту батьківства підлягають до задоволення, то позов в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_14 також підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 мешкає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Матеріальної допомоги, для забезпечення права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку відповідач у добровільному порядку не надає.
Отже, враховуючи обставини, що склалися у даній справі, колегія суддів вважає за можливе призначити аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму.
Що стосується часу, з якого присуджуються аліменти на дитину суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належних доказів на підтвердження того, що позивач вживала заходів щодо стягнення аліментів, а відповідач ухилявся від їх сплати суду не надано.
Враховуючи викладене підстави для стягнення аліментів за минулий час відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору, але нею було проведено оплату за подачу позовної заяви у сумі 704,80 грн. (а.с.1), а при зверненні до суду апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги нею було сплачено 1057,20 грн., то із відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1762,00 грн.
Згідно п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 листопада 2018 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виключити з актового запису № 612, вчинений 27 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, в свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 про народження дитини ОСОБА_6 відомості про батьківство в графі батько - ОСОБА_5 .
Внести зміни до актового запису № 612 вчинений 27 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції в свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 про народження дитини ОСОБА_6 , а саме в графі батько зазначити - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Черкаси, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 липня 2018 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1762,00 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 року.
Судді: