справа № 691/1214/18
провадження № 2/691/113/19
07 жовтня 2019 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Йосипенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2010 у розмірі 19416 грн. 56 коп. та судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник позивача Ховайба Ю.О. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явилася, хоча про дату, час та місце слухання справи була повідомлена вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток. Про причину своєї неявки, суд не повідомила.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа, зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що 29.11.2010 ОСОБА_1 , ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та склавши анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк».
Свої підписом, відповідач надала згоду, що анкета-заява з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» в «ПриватБанк» та «Тарифами Банку», розміщеними на сайті банку, складають договір, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3800 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.
За довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000038499983, ОСОБА_1 29.11.2010 ознайомилася з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, про що свідчить її особистий підпис у відповідній довідці про умови кредитування, яка є додатком до анкети-заяви.
За даними умовами, базова процентна ставка становить 3% на місяць.
Також, при порушенні строків платежів, відповідач зобов'язалася сплатити штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій, пеню в розмірі базової процентної ставки по договору + 1% заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць.
За наданим позивачем розрахунку заборгованості позивач має борг перед банком в сумі 7643 грн. 29 коп. - нарахованих відсотків за користування кредитом, у сумі 11232 грн. 42 коп. - за пенею, у сумі 500 грн. 00 коп. - штрафу (фіксована частина) та сумі 900 грн. 79 коп. - штрафу (відсоткова складова).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України позивач зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В обґрунтування нарахованих процентів, позивач посилається на п. 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг.
Із таким нарахуванням процентів суд не погоджується, оскільки погоджений сторонами Договору розмір процентів міститься у довідці про умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та, як зазначалося вище, складає 3% на місяць.
У той же час, позивачем надано розрахунок заборгованості процентів, у якому вказано процентну ставку 36%, 72%, 30 %, 34,80%, 43,20 % річних, що не узгоджується з погодженою сторонами Договору процентною ставкою.
А тому, оскільки позивачем не надано суду розрахунку процентної ставки в розмірі 3% на місяць, суд не приймає наданий інший (невірний) розрахунок процентної ставки та в цій частині відмовляє у задоволенні позову.
Оскільки сплата штрафу за невиконання зобов'язань узгоджена сторонами в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. - фіксована частина.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач має також основну суму боргу, однак банк не бажає стягувати ці кошти, а просить стягнути лише відсотки, пеню і штраф.
Однак, у позовній заяві не вказано та представник позивача не зміг пояснити в судовому засіданні розмір основної суми боргу, з якої розраховувалася фіксована частина штрафу. А тому в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 900 грн. 79 коп. (фіксована частина) слід відмовити за необґрунтованістю.
Разом з тим, відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин щодо їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року. Підстав для відступлення від даної правової позиції, в даному випадку, суд не вбачає.
А тому, оскільки суд прийшов до висновку про стягнення штрафу, у стягненні пені в сумі 11232 грн. 42 коп. слід відмовити.
Крім цього, в обґрунтування нарахованої пені, позивач посилається на п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правила надання банківських послуг, які, як зазначалося вище, не є частиною Договору, а тому, проведені за ними розрахунки, не можуть бути прийняті судом у якості доказу. Ця обставина є самостійною підставою для відмови в цій частині позову про стягнення пені.
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника штрафу в розмірі 500 грн. - фіксована частина.
У решті позовних вимог слід відмовити.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, викладеними в Постанові від 03.07.2019 та Постанові Верховного Суду по справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 45 грн. 37 коп.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 29.11.2010 у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 45 грн. (сорок п'ять) грн. 37 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 17.10.2019.
Суддя Л. В. Подорога