Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 жовтня 2019 р. № 520/7891/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Кухар М.Д.
при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,
за участі:
представника позивача - ГрінцоваО.В.,
представника відповідача - Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому,після уточнення позовних вимог просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА807000/2019/002075/2 від 02.05.2019 року; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки митної декларації UА807190/2019/011000 від 22.04.2019 Харківською митницею ДФС (далі -митний орган) прийняте рішення про коригування митної вартості UА807000/2019/002075/2 від 02.05.2019 (надалі - оскаржуване рішення) та на підставі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2019/01543 від 02.05.2019 (надалі - картка відмови) мені (далі - Позивач) протиправно відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією UА807190/2019/011000.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Згідно Рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) FA/3/2019 від 08.04.2019, позивачем у PAN PARTS Sp. Z.o.o. було придбано пошкоджений автомобіль легковий VOLKSWAGEN PASSAT VIN НОМЕР_5 (далі - товар).
Згідно чеку № НОМЕР_1 від 08.04.2019 здійснено оплату інвойсу FA/3/2019 від 08.04.2019 в сумі PLN 27500.00/
Позивачем було ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.
Так. згідно митної декларації UA807190/2019/011000 від 22.04.2019 було поставлено товар: пошкоджений автомобіль легковий для перевезення людей та для використання по дорогах загального користування з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), був у використанні: марка - VOLKSWAGEN, модель - PASSAT - 1шт. VIN НОМЕР_5 V=1968k\6 см., тип двигуна - дизельний, екологічний клас - ЄВРО 6, потужністю I lOkWt, кузов - седан, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5, колісна формула 4x2, колір - сірий. Має пошкодження у відповідності до акту митного огляду від 12.04.2019 № UA209020/2019/19144 та Висновку №70В експертного автотоварознавчого дослідження від 19.04.2019 Виробник: Volkswagen AG. Торговельна марка: VOLKSWAGEN Країна виробництва: DE .
В митній декларації заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі FA/3/2019 від 08.04.2019, а саме:
- ціна товару - PLN 27500.00 (курс 6.87867100 грн.);
- митна вартість - 194618.20 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).
Разом з митною декларацією Позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару, а також додаткові документи.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FA/3/2019 08.04.2019, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА209020/2019/19144 12.04.2019. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 05.08.2015, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 70В 19.04.2019. Договір про надання послуг митного брокера 3210 10.04.2019, довіреність №819 08.04.2019, Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1320855982.1 10.04.2019, 0.0.1330996472.1 19.04.2019, 26473825-1 22.04.2019, Копія митної декларації країни відправлення МRN 19РL402010Н0403674 09.04.2019, Паспортний документ НОМЕР_3 25.12.2001.
02.05.2019 відповідачем було направлено електронний запит (повідомлення) митного органу декларантe: «У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України, митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу. Після проведеної консультації, на підставі наявної інформації (оцінка по SCHWAАКЕ, Аutоаuссtіоns.іо (ІААІ лот ), АСАУР, фактів митного оформлення), пропонуємо визначити митну вартість автомобілю 12751 ЕUR/54556,43 PLN». Документи митним органом не витребувалися.
Митним органом було відмовлено у прийнятті митної декларації № UА807190/2019/011000 від 22.04.2019 та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2019/01543 від 02.05.2019 та було прийнято рішення про коригування митної вартості UA807000/2019/002075/2 від 02.05.2019, відповідно до якого митна вартість товару склала 12751 євро.х30,188501/7,060888=54556.43 PLN. (проти заявленої декларантом ціни товару РLN 27500.00).
Так. в графі 33 оскаржуваного рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив «...У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації відображено у графі ДМВ "Для відміток митного органу (або направлено електронним повідомленням). Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару №1 не може бути визнано: не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів також В рамках проведення процедури консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформації та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митниці, у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 5 7 Митного кодексу України, інформую Вас, що у митниці відсутні на сьогоднішній день підстави для прийняття митної вартості, визначеної Вами за ціною угоди з наступних підстав: Виходячи з згенерованої системи АСАУР: - 105-2, Контроль правильності визначення митної вартості товарів: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ - 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов 'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ - Згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митницею Вам, Вам було запропоновано надати інформацію, зокрема: - копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціонна, рахунки сбіра за аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації), пояснене по формі сплати Т/З и документальне підтвердження сплати, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вами не було надано митному органу жодного з вищезазначених документів.»
Відповідно до картки відмови роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп. 4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.
Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною митним органом, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснило корегування митної вартості та подано нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UА807190/2019/01 1590 від 02.05.2019, за результатами митного оформлення якої митний орган випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України.
Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 59675,81 грн. (мита - 18648,69 грн. та ПДВ - 41027,12 грн.).
Так, згідно запиту від 02.05.2019, направленому митним органом: «У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст. 5 7 Митного кодексу України, митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу. Після проведеної консультації, на підставі наявної інформації (оцінка по SСНWАКЕ, Аutоаuссtіоns.іо (ІААІ лот ), АСАУР, фактів митного оформлення)), пропонуємо визначити митну вартість автомобілю 12751 EUR54556.43 PLN». Жодні документи митним органом не витребувалися.
В подальшому у порядку ст. 55 Митного кодексу України мною були направлені додаткові документи та інформація. У відповідь на надану інформацію позивачем від відповідача було отримано листа № 3752/ДЗН/20-70-19-01 від 22.05.2019 Харківської митниці ДФС про відмову.
На звернення позивача до ДФС України ним було отримано відповідь № 5274/П/99-99-19-02-01 -14 від 01.07.2019 відповідно до якої стало відомо, що у висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля № 70В від 19.04.2019 наявні неточності.
В зв'язку з вищезазначеним, позивачем отримані пояснення судового експерта Шаповалова В.І. від 18 липня 2019 року до Висновку експерта №70В від 19 квітня 2019 року, відповідно до яких описка у висновку не вплинула на кінцеві дані про ринкову вартість КТЗ, висновки, отримані в експертизі, вірні і підтверджуються експертом в повному обсязі. При цьому, надання висновку не було обов'язковим.
Крім того, позивачем було також надано пояснення, що у підрозділі «Методи проведення огляду та ідентифікація автомобіля» розділу «Дослідницька частина» Висновку № 70В вказано пробіг автомобіля 123488 км, згідно з показаннями електронного одометра КТС. Аналогічні ж дані наведені на фото № 6 в фототаблиці Висновки № 70В і відповідають фактичним даним на момент огляду 19.04.2019. У той же час, в акті № UА209020/2019/19144 від 12.04.2019 вказано пробіг 122162 км. Крім того, технічний паспорт транспортного засобу даних про пробіг не містить. У зв'язку з чим, розбіжностей в цих даних не вбачається.
Зазначені пояснення експерта та мої пояснення були повторно направлені митному органу з вимогою скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості, на яке отримано відповідну відмову.
Процедура витребування митним органом додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність. Так, витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, Відповідач має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумніви, з яких мотивів додатково надані документи не спростовують цих сумнівів та ігноруються Відповідачем, яким чином впливає на заявлену декларантом митну вартість. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МКУ можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів передбачених частиною 3 статті 53 МКУ можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів окремо, а не загалом.
Оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів не містить інформації щодо затребуваних митницею документів та пояснень з приводу обставин, які можуть бути підтверджені даними документами.
Частиною 1 та 2 статті 58 глави 9 Митного кодексу України, передбачені обмеження на застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Так, згідно ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно): в) не впливають значного мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті: 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Проте, позивач при митному оформленні товару визначав митну вартість імпортованого товару за основним методом за ціною договору (вартістю операції") та надавав разом з митною декларацією повний пакет документів із достовірними відомостями та розрахунками, які підлягали обчисленню та підтверджували всі складові частини митної вартості товарів.
Тому позивач вважає, що у правомірний спосіб обрав основний метод визначення митної вартості у відповідності до вимог ст.58 Митного кодексу України оскільки відсутні обмеження передбачені цією статтею та надано документальні відомості, які підтверджували всі складові частини митної вартості товарів та які підлягали обчисленню.
При цьому митний орган при митному оформленні та під час формальних консультацій з позивачем, а також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначав та не вказував, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, не зазначав наявність пов'язаності між позивача і компанією, не зазначив ознаки, які вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки товарів, зокрема відносно такої складової митної вартості як ціна придбання, тому твердження митного органу про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару є безпідставними.
Щодо повноти надання позивачем документів для митного оформлення (визначення митної вартості) слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 4. 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включатися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 10 ст.58 Митного кодексу України).
Позивачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надано основні документи, а саме: контракт, доповнення до контракту, інвойс. платіжні доручення в іноземній валюті, документи про кількість та якість товару, а також експортну декларацію країни відправлення, в який зазначена ціна товару задекларована відправником. Крім того, надано наявні у нього додаткові документи: угода з продавцем, інвойс на ім'я продавця, виписка банку щодо оплати, чек щодо оплати товару, пояснення експерта.
Надані Позивачем документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.
Товар, що імпортувався позивачем ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась, позивач з продавцем не є пов'язаними особами.
Таким чином, позивач для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору надав до митної декларації № иА807190/2019/011000 від 22.04.2019 всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Таким чином, під час проведення процедури консультації з декларантом та розгляду клопотання в порядку ст. 55 МКУ, митний орган, незважаючи на законодавче встановлені приписи щодо підстав витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, вказав на необхідність подання додаткових документів без зазначення фактичних підстав для їх витребування, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, без зазначення причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та причин незгоди з обраним позивачем методом.
Як вбачається з зазначеної Митним органом інформації з цінової бази, задекларованій позивачем ціні було протиставлено товар без зазначення його фізичних характеристик (зокрема характеру та наявності фізичних пошкоджень), яка є однією із обов'язкових умов, які визначенні до ідентичного товару, відповідно до поняття зазначеного у ч.2 ст.59 Митного кодексу України, що не було враховано Митним органом.
Згідно до ч.5 ст.59 Митного кодексу України серед іншого зазначено, що інформація при здійсненні коригування за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, повинна бути документально підтверджена, але митний орган порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених ним як ідентичні, - не проводив.
Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.
Відповідно до п.2.1 Правил у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» серед іншого зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції, у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Інших причин не передбачено.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Тобто приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Пороте, в графі 33 оскаржуваного рішення митний орган не вказав доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та витребувавши додаткові документи митний орган не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.
Митний орган пославшись в оскаржуваному рішенні на цінову інформацію (оцінка по SСНWАКЕ, Аutоаuссtіоns.іо (ІААІ лот ), АСАУР , фактів митного оформлення), як підставу коригування, не вказав докладної інформації, яка використовувалась при цьому митним органом, тобто не зазначив, що саме за ціна була протипоставлена задекларованої позивачем, вартість якого саме товару бралася за основу, п метод визначення митної вартості, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, комерційні умови поставки, тощо.
Відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Відповідно до пп. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14ПКУ ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку: країна виробництва (походження); виробник.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідноз частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4. 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракт)') щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості: на основі додавання вартості (обчислена вартість): за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції"). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу): якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.4 статті 53 МКУ, визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
В силу частини 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих. що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1.2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю заданою операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України ст. 53 - заборонено.
Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган мас право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Тому, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі, передбачені ч.2 ст. 53 МК України документи, які давали змогу митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Крім цього, вважаю за необхідне зазначити, що 24.11.2016 року ЄСПЛ прийнято рішення у справі ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05), яке набуло статусу остаточного 24.02.2017 року, відповідно до якого «...Суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (latridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-ІІ). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції» (Hentrich v. France), від 22 вересня 1994 року. п. 42, серія А № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), №48191/99. пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Крім того, будь-яке втручання, включаючи те. яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52)...».
Як встановлено в ході судового розгляду, позивачем було надано повний та достатній пакет документів для митного оформлення ввезеного товару за основним методом, проте відповідач протиправно відмовив в митному оформленні товару за ціною договору та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, чим порушив права позивача.
Відтак, вході судового розгляду, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, а відтак таке рішення підлягає скасуванню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА807000/2019/002075/2 від 02.05.2019 року.
Стягнути з Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ: 39534151) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2019 року.
Суддя Кухар М.Д.