Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 жовтня 2019 р. № 520/9651/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (вул. 1-го Травня, буд. 1, смт. Печеніги, Печенізький район, Харківська область,62801, про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить: визнати протиправними дії УПСЗН Печенізької районної адміністрації Харківської області щодо відмови у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; зобов'язати УПСЗН Печенізької районної адміністрації Харківської області надати статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Він приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, залучався до складу формувань Цивільної оборони, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання статусу інваліда війни з видачею посвідчення встановленого зразка. Проте відповідач протиправно відмовив у встановлені статусу.
Ухвалою суду від 19.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження.
Відповідач 03.10.2019 надав відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає. Документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_2 від 05.08.2004 року, що перереєстровано серія НОМЕР_3 від 26.04.2019 року та вкладкою до нього Категорія 1 серія НОМЕР_2 від 05.08.2004 року (а.с. 9-11).
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія МСЕ- № 046269 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 16 лютого 2005 року, причиною якої є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 13).
27 травня 2004 року експертним висновком № 9673 Харківської міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 460 від 26.05.2004 року за результатами розгляду звернення позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання позивача пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
Відповідно до довідки ВАТ "АТП - 16350" №51 від 25.07.2005 року позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в населених пунктах Янов, Копачи, Лелев, тобто у 30 кілометровій зоні у період з 04 липня 1987 року по 04 серпня 1987 року, де працював на посаді водія.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Листом Управління соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 20.06.2019 року № П-02 позивачу відмовлено у встановленні статусу інваліда війни відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 7 Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 201-78 (далі Положення), підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво Міністерством оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об'єктах народного господарства здійснює керівник такого об'єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони
Згідно з пунктом 12 Положення служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Служби цивільної оборони поділялися на загальнорадянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об'єктів народного господарства. Такі служби створювалися з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР.
Відповідно до пункту 13 Положення силами цивільної оборони СРСР були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені у відповідності до плану цивільної оборони організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників. Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснюється керівниками цивільної оборони і керівниками служб цивільної оборони за рахунок об'єктів народного господарства, на базі яких вони створені.
Таким чином, особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.
Формування цивільної оборони підлягали створенню на кожному об'єкті народного господарства, мали визначену чисельність, а їх укомплектування здійснювалося за рахунок громадян СРСР. Певна група громадян СРСР могла бути залучена до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони в обов'язковому порядку.
За змістом пункту 16 Положення громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.
Крім того, особа підлягала залученню до штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони певного рівня загальнорадянського, республіканського, крайового, обласного, районного, міського чи певного об'єкта народного господарства.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 даного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд зазначає, що долучена до матеріалів справи довідка ВАТ « АТП 16350», яка містить посилання на те, що позивач перебував у період з 04.07.1987 по 04.08.1987 року у 30 кілометровій зоні ЧАЕС, не доводить факту виконання обов'язків з ліквідації наслідків ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони.
Позивачем не надані відповідачеві та суду письмові або інші докази, які б підтверджували його залучення до складу формувань Цивільної оборони та направлення на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі одного із формувань Цивільної оборони.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі №756/8323/16,10.10.2019 у справі №810/4584/18, від 31.01.2019 у справі №368/1131/17
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до ст.ст. 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Харківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Зоркіна Ю.В.