Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 жовтня 2019 р. справа № 520/8143/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харків ській області щодо не встановлення ОСОБА_1 з серпня 2019р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області по чинаючи з серпня 2019р. при обчисленні ОСОБА_1 розміру до вічного грошового утримання зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання додатково п'ять років роботи на поса дах юрисконсульта ОГ и КР Маріупольського державного морського торгового порту (з 17.11.1993р. по 30.06.1998р.) та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту (з 01.07.1998р. по 19.12.2001р.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області починаючи з серпня 2019р. нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування з урахуванням виплачених сум довічного грошового утримання.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 15.02.2018 р. № 487/0/15-18 його звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду в зв'язку з поданням заяви про відставку та в подальшому, з 26.03.2018 р. призначено довічне грошове утримання у сумі 19712,00 грн. щомісяця починаючи з 21.02.2018 р. Як вказано позивачем, до призначення суддею господарського суду Донецької області більш п'яти років він пропрацював на посадах юрисконсульта ОГ и КР Маріупольського державного морського торгового порту (з 17.11.1993 р. по 30.06.1998 р.) та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту (з 01.07.1998 р. по 19.12.2001 р.), проте вказаний період не було зараховано до його стажу. З приводу даного питання позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування до стажу роботи відповідні періоди та починаючи з серпня 2019 року нараховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді. Однак отримав відмову із посиланням на положення п.34 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 20.08.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі в порядку ст. 257 КАС України.
Від представника відповідача через канцелярію суду 05.09.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зарахувати до його стажу п'ять років роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, проте відповідно до абз. 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2453-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до обрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), а отже, оскільки позивача було призначено на посаду судді господарського суду Донецької області відповідно до Указу Президента України від 27.11.2001 року №1151/2001, то для обчислення його стажу роботи на посаді судді необхідно керуватися положеннями Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ. Отже, оскільки положеннями вказаного закону не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, то у відповідача відсутні правові підстави для здійснення вказаних дій. Крім того, вказано, що позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, яке підтвердило б відповідність займаній посаді та не пропрацював три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання, тому розмір щомісячного довічного утримання було визначено відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010. З огляду на зазначене, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Також суд зазначає, що через канцелярію суду 11.09.2019 року від позивача надійшло заперечення на відзив із викладенням власної правової позиції позивача стосовно питань порушених відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд зазначає наступне.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.02.2018 р. № 487/0/15-18 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду в зв'язку з поданням заяви про відставку, у зв'язку з чим позивач набув статус судді у відставці та є отримувачем довічного грошового утримання судді у відставці.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку в Управлінні з 21.02.2018 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке в подальшому було йому нараховано.
При цьому, в адміністративному позові позивачем вказано, що він у період з 01.09.1985 р. по 30.06.1986 р. та з 01.07.1988 р. по 26.06.1992 р. проходив навчання на денній формі навчання на юридичному факультеті Ростовського-на-Дону Державного університету, зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями архівної довідки від 10.12.2008 року № 54/1105 та диплому НОМЕР_1 .
В той же час, у період з 10.07.1986 р. по 11.06.1988 р. ОСОБА_1 проходив службу в Радянській армії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
Як вказано позивачем, в подальшому та до призначення суддею господарського суду Донецької області більш п'яти років він пропрацював на посадах юрисконсульта ОГ и КР Маріупольського державного морського торгового порту у період з 17.11.1993 р. по 30.06.1998 р. та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту у період з 01.07.1998 р. по 19.12.2001 р.
В подальшому, у період з 20.12.2001 року по 20.02.2018 року позивач працював суддею Господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду, що як зазначено позивачем разом становить 25 років.
Отже, як вбачається зі змісту позову, на думку позивача, його загальний стаж, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, повинен складати загалом 25 років (02 роки 04 місяці 27 днів - денна форма навчання (1/2) на юридичному факультеті Ростовського - на - Дону Державного університету, 01 рік 11 місяці 01 день - служба в Радянській армії, 16 років 02 місяці 02 дні - робота суддею, 5 років - роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту), у зв'язку з чим розмір грошового утримання у відсотках повинен складати 90%, але відповідачем визначено розмір грошового утримання ОСОБА_1 у відсотках - 80%.
Зі змісту позову вбачається, що 04.07.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно зарахування періоду роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту) (5 років) до стажу, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, та проведення перерахунку розміру довічного грошового утримання судді з серпня 2019 року.
Листом від 08.08.2019 року 3 2534/02.21-20 відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до наданого розрахунку Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року № 03-19/191/18 стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримань судді у відставці складає 20 років 05 місяців 28 днів, з них: денна форма навчання у Ростовському державному університеті (1/2) - 02 роки 04 місяці 27 днів, служба в Радянській Армії - 01 рік 11 місяців 01 день, суддя господарського суду Донецької області - 09 років 10 місяців 11 днів, суддя Донецького апеляційного господарського суду - 06 років 03 місяці 19 днів, з огляду на що загальний процент розрахунку утримання від заробітку згідно поданих документів складає 80%. Також вказано, що передбачені частиною другою статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ положення щодо зарахування до "стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), здійснюється з 05.08.2018 року (з дати набрання чинності Законом України від 12.07.2018 № 2509- VIIІ). З огляду на зазначене позивача повідомлено, що підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді часу роботи на посадах юрисконсульта старшого юрисконсульта в Маріупольському Державному морському торговому порті відсутні.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання дане питання врегульовано положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII.
Відповідно до положень ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
При цьому, як передбачено п.25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
В той же час, відповідно до приписів ч. 1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до положень п.11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI був чинним Закон України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", відповідно ч.4 ст. 43 якого судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Як передбачено п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Однак, суд зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIІ, який набрав чинності 29.03.2015 року та яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.
Як вказано Конституційним Судом України у рішенні від 11.10.2005 року № 3-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Також Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що фактично відсутність у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIІ, який набрав чинності 29.03.2015 року та яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, положення щодо збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Відтак, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідним є врахування половини строку навчання позивача та строку проходження ним строкової військової служби.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2018 року у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17, від 22.03.2018 року у справі № 520/5412/17, від 20.03.2018 року у справі № 520/5814/17, від 22.05.2018 року у справі № 490/1719/17.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що до стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до розрахунку стажу Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року № 03-19/191/18 включено періоди денної форми навчання у Ростовському державному університеті (1/2), служби в Радянській Армії, роботи на посадах судді господарського суду Донецької області, судді Донецького апеляційного господарського суду.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушень прав позивача в частині, що стосується вказаних періодів.
При цьому, як вбачається зі змісту позову, позивачем фактично в якості підстави для звернення до суду вказано на обставини не включення до його стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду його роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, що складає п'ять років, та має бути зараховано до стажу з 05.08.2018 року з огляду на набрання чинності Законом України №2509-VІІІ, яким до ч.2 ст. 137 Закону України №1402-VIII внесено зміни щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Згідно із положеннями ч. 6 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України, законами України "Про Конституційний Суд України", "Про господарські суди" та іншими законами України.
Відповідно до приписів ст.22 Закону України "Про господарські суди" № 1142-ХІІ, в редакції, чинній станом на момент призначення позивача на посаду судді вперше, право на зайняття посади судді господарських судів областей, міст Києва та Севастополя мав громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, мав вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
Згідно із ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
При цьому, як передбачено положеннями ч. 1 ст. 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІІ на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Згідно із приписами ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІІ встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІІ, в редакції чинній з 05 серпня 2018 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, суд зазначає, що приписами абз. 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи обставини того, що позивач був призначений на посаду судді указом президента України від 27.11.2001 року №1151/2001, що відбулося у період дії Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ, то і визначення його стажу роботи на посаді судді здійснюється відповідно до вказаного законодавства.
При цьому, доводи позивача стосовно наявності підстав для застосування до нього положень ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІІ, в редакції чинній з 05 серпня 2018 року, не можуть вважатися судом належними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію в цій частині позовних вимог, посилається на норму, яка набула чинності після виходу ним у відставку, а отже з огляду на положення ст. 58 Конституції України відсутні підстави для включення до його стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, що складає п'ять років.
Також, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у рішенні № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) зазначив, що "підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453-VI, законами України" (пп. 6.2 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013). Таким чином, умови та порядок здійснення професійних повноважень суддею визначають рівень його забезпечення у відставці.
Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та у яких здійснюється правосуддя.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що стаж роботи на посаді судді, призначеного чи обраного на посаду до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, визначається відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Вказані обставини також підтверджуються положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Колегія суддів зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 09.11.2018 року у справах №243/5236/17, №713/1064/17 та №559/443/17, а згідно з статтею ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки робота на зазначених посадах, на день обрання позивача суддею та на день призначення щомісячного довічного грошового утримання, не визначалася як стаж, що дає право на відставку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для її зарахування до стажу роботи на посаді судді.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини "Реквеній проти Угорщини" № 25390/94, після закінчення чинності нормативно-правові акти, як регулятори суспільних правовідносин, набувають, зокрема, ознаки передбачуваності, що дає змогу кожному учаснику суспільних відносин, відповідним чином визначати свою поведінку, передбачити наслідки певних дій.
При цьому слід зауважити, що законне очікування позивача на право зарахування до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років стосується саме положень Закону, який був чинний на час призначення позивача на посаду.
Крім того, зміни до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016 року, яку доповнено частиною другою, внесено після звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині, що стосується зобов'язання відповідача, починаючи з серпня 2019 року при обчисленні ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання п'ять років роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту.
Також, суд зазначає, що як вбачається з електронної системи "Діловодство спеціалізованого суду" та зазначено відповідачем у відзиві на позов, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року по справі № 520/11150/18 надано оцінку вказаним обставинам та зазначено про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, що складає п'ять років.
Суд не приймає до уваги позицію позивача, яка викладена у запереченнях на відзив, стосовно того, що підстави та предмет справи № 520/11150/18 різняться від тих, які викладені у даній справі, оскільки ОСОБА_1 як в справі № 520/11150/18, так і в даній справі № 520/8143/19 не погоджується з неврахуванням відповідачем до стажу роботи саме періоду роботи на посадах юрисконсульта ОГ і КР Маріупольського державного морського торгового порту та старшого юрисконсульта Маріупольського державного морського торгового порту, що складає п'ять років.
Водночас, різниця у предметах та підставах вказаних справ становить лише період , з якого позивач просить нарахувати та виплачувати йому довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % від винагороди судді.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного суду в межах справи № 9901/805/18, як на підставу звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, оскільки дослідження у межах вказаної справи стосуються обставин відсутності підстав для зарахування Вищою радою правосуддя до стажу періоду роботи, що дає право саме на відставку судді.
Окрім того, Велика Палата Верховного суду в межах справи № 9901/805/18, з посиланням на абзац 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1402-VIII, дійшла висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу, що дає право на відставку судді, періоди її роботи нотаріусом, адвокатом, юристом районної державної адміністрації та секретаріату районної ради народних депутатів, оскільки на день обрання позивача суддею, робота на зазначених посадах не визначалася як стаж, що дає право на відставку.
Разом з цим, Верховний Суд вказав на такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принцип рівності перед законом, оскільки абзацом 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1402-VIII встановлено збереження за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд також зазначає, що посилання позивача (а.с. 6) в якості обґрунтування правомірності викладеної позиції на спільний лист "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" від 05 листопада 2018 року голови Вищої ради правосуддя України, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації України, ректора Національної школи суддів України, адресованого апеляційним та місцевим судам не можуть вважатися судом належними, оскільки зазначений лист стосується питання зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, а позов ОСОБА_1 стосується питання встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 п. 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ від 02.06.2016 право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Згідно із абз. 1 п. 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010.
Як передбачено приписами абз. 1 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Водночас положеннями абз. 2 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ визначено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
З огляду на вищевикладені норми слід дійти висновку, що судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, яке підтвердило відповідність займаній посаді та який не пропрацював щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання, розмір щомісячного довічного утримання визначається відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, яке підтвердило відповідність займаній посаді та не пропрацював три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання, тому розмір щомісячного довічного утримання визначено відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010.
Водночас, стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача, починаючи з серпня 2019 року нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру, перерахунок здійснити з урахуванням виплачених сум грошового утримання, то суд зазначає, що з огляду на відсутність підстав для проведення перерахунку розміру довічного грошового утримання, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно клопотання позивача від 23.09.2019 року про прискорення розгляду справи, то суд зазначає, що, по-перше, вказане клопотання не передбачене вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак суд його оцінює як тиск на суд та зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
По-друге, суд зауважує, що приписами ст. 258 КАС України (на яку посилався позивач) передбачено розумний строк розгляду даної категорії справ, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Так, провадження по даній справі відкрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року, а відтак на моменту прийняття рішення по даній справі (21.10.2019 року) строк в шістдесят днів не сплинув, враховуючи також те, що 19 та 20 жовтня 2019 року - це вихідні дні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.