Провадження № 22-ц/803/4553/19 Справа № 211/3783/18 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
16 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Чубіна А.В.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року, яке постановлено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі та повний текст рішення складено 12 лютого 2019 року, -
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначено, що 19 вересня 2017 року о 16-30 годині на регульованому перехресті проспекту Гагаріна і вулиці Олександра Васякіна в м. Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_2 , під час якої було пошкоджено його автомобіль марки «Volkswagen Т4».
Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу ушкодженням належного йому автомобіля, згідно висновку експертизи, за проведення якої ним сплачено 1500 грн., складає 180848,57 грн., з яких 78247,83 грн. були йому відшкодовані страховою компанією, в якій відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, однак залишок в сумі 102600,74 грн. йому відповідачем досі не відшкодовано.
Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля йому також була завдана моральна шкода, яка полягає в завданні йому нервового стресу, сильних душевних переживань та моральних страждань внаслідок пошкодження його власності, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 20 000 грн.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 102600,74 грн., 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати за проведення експертного дослідження 1500 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 102 600 грн. 74 коп., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 500 грн., судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 409 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що транспортний засіб позивача був визнаний фактично знищеним, оскільки вартість його відновлюваного ремонту значно перевищує його ринкову вартість, позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 78247,83 грн. та йому були залишені рештки автомобіля, вартість яких становить 102600,74 грн., отже, стягнутий з відповідача на користь позивача розмір матеріальної шкоди є недоведеним. При цьому відповідач посилається на те, що в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про призначення експертизи для встановлення ринкової вартості транспортного засобу позивача в аварійному стані, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання, при цьому в ухвалі суду зазначено, що автомобіль нібито відремонтований позивачем.
Крім того відповідач зауважує на тому, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним та такий розмір не підтверджений належними та допустимими доказами, як і не підтверджено обґрунтованість понесених витрат відповідача в такому розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 . - ОСОБА_3 ., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Volkswagen Т4» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10).
19 вересня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Superb В. Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volkswagen Т4» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, яке сталося 19.09.2017 року, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 254/17, складеного 20 жовтня 2017 року, сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Т4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 180848,57 грн. (а.с.11-18)
Як вбачається з виписки з карткового рахунку позивача ОСОБА_1 , останньому виплачено страхове відшкодування в сумі 78247,83 грн. (а.с.19).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вартість матеріальної шкоди, яка завдана позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, частково відшкодована позивачу страховою компанією та він має право на стягнення з винної у ДТП особи лише майнову шкоду, яка не покрита страховою виплатою, а також на відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, завданої відповідачем позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, однак не може погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром матеріальної шкоди, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається із матеріалів справи, 19 вересня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Superb В. Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volkswagen Т4», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, яке сталося 19.09.2017 року, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 254/17, складеного 20 жовтня 2017 року, сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Т4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 180848,57 грн. (а.с.11-18), та відповідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 , останньому виплачено страхове відшкодування в сумі 78247,83 грн. (а.с.19).
Крім того, відповідно до висновку експерта № 157/19 від 27.06.2019 року про визначення ринкової вартості автомобіля «Volkswagen Т4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Т4» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди 19.09.2017 року у аварійному стані складає 91354,92 грн.
Суд першої інстанції, встановивши, що вартість матеріальної шкоди, яка завдана позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, частково відшкодована позивачу страховою компанією та він має право на стягнення з винної у ДТП особи лише майнову шкоду, яка не покрита страховою виплатою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, яка спричинена останньому пошкодженням належного його автомобіля.
Проте, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром стягнутої матеріальної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст. 30 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З наданого висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 254/17, складеного 20 жовтня 2017 року по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля № 254/17 від 20 жовтня 2017 року, ремонт пошкодженого автомобіля є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на його ремонт в сумі 246063,71 перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 180848,57 грн.
При цьому колегією суддів враховується, що залишки автомобіля залишились у позивача.
Таким чином, розмір завданої позивачу матеріальної шкоди розраховується наступним чином: 180848,57 грн. (вартість ТЗ до ДТП, визначена на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 254/17, складеного 20 жовтня 2017 року судового експерта Рейнюка А.В.) - 91354,92 грн. (вартість ТЗ після ДТП в аварійному стані, визначена на підставі висновку судового експерта Рейнюка А.В. № 157/19 від 27.06.2019 року про визначення ринкової вартості автомобіля «Volkswagen Т4» реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 78247,83 грн. (сума страхового відшкодування) = 11245,82 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, яка завдана позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, в розмірі 11245,82 грн., у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про те, що транспортний засіб позивача був визнаний фактично знищеним, оскільки вартість його відновлюваного ремонту значно перевищує його ринкову вартість, позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 78247,83 грн. та йому були залишені рештки автомобіля, вартість яких становить 102600,74 грн., тому стягнутий з відповідача на користь позивача розмір матеріальної шкоди є недоведеним, заслуговують на увагу.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За таких обставин, з урахуванням наявності вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частинами 3, 4, 5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих услуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) вченням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або /публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Стягнення на користь сторони витрат на професійну правничу допомогу можливо за сукупності таких умов: результат вирішення справи, наданий суду детальний розрахунок та опис виконаних робіт (наданих послуг), та належні докази оплати таких робіт стороною на користь адвоката.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., оскільки в матеріалах справи наяві докази на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг в розмірі 6606,25 грн., які складаються з наступного: аналіз обставин справи - 4 години, попередньої консультації - 1 година, підготовки позовної заяви - 20 годин, участі в судових засіданнях - 1 година 12 хвилин., всього 26 годин 12 хвилин з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката 250 грн. (а.с.39).
При цьому, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 116,10 грн., пропорційно заявлених позовних вимог, змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, із її зменшенням з 102 600 грн. 74 коп. до 11245 грн. 82 коп. та змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, із зменшенням цього розміру з 10 000 грн. до 116 грн. 10 коп.
В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року змінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, зменшивши цей розмір з 102 600 гривень 74 коп. до 11245 (одинадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 82 коп.
Рішення суду змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, зменшивши цей розмір з 10 000 грн. до 116 (сто шістнадцять) грн. 10 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: