Справа № 166/375/19 Провадження №11-кп/802/472/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
17 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 з доповненнями та змінами до апеляційної скарги заступника прокурора Волинської області на вирок Ратнівського районного суду Волинської області 07 червня 2019 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Видраниця Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого 01 березня 2019 року вироком Ратнівського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт.
Постановлено, що даний вирок та вирок Ратнівського районного суду від 01 березня 2019 року слід виконувати самостійно.
Цим вироком стягнуто з ОСОБА_7 в доход держави 1430 гривень процесуальних витрат на залучення експерта.
Вироком вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що на початку серпня 2018 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), у АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу з будинку та літньої кухні таємно викрав гроші в сумі 700 грн., чоловічі чоботи-сніготопи 43 розміру вартістю 222,03 грн, а також речі, які були у використанні, зокрема, чоловічі черевики 43 розміру вартістю 335,49 грн, дворучну пилку вартістю 194 грн, ножівку по дереву вартістю 97 грн, молоток вартістю 63,05 грн, вила господарські вартістю 103,47 грн, поводок вартістю 55,94 грн, бруска для точіння вартістю 21 грн, навісного замка вартістю 57 грн, круга для точіння вартістю 52 грн, шість курей вартістю 80 грн кожна на суму 480 грн, п'ять курчат вартістю 40 грн кожне на суму 200 грн, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2 580,98 грн.
Не погодившись з вироком суду, прокурор оскаржує його у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення.
Посилається, що місцевим судом дана невірна кваліфікація діям обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, тоді як такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Просить вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 07 червня 2019 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом таємного викрадення господарських речей у потерпілої ОСОБА_9 з частини 1 на частину 2 статті 185 КК України.
Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, цей вирок та вирок Ратнівського районного суду від 01 березня 2019 року виконувати самостійно.
В решті вирок суду залишити без змін.
В змінах та доповненнях до апеляційної скарги заступник прокурора Волинської області ОСОБА_10 підтримує повністю апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні.
Зазначає, що окрім іншого, судом першої інстанції безпідставно не було зараховано в строк відбуття покарання, повністю чи частково відбуте покарання за вироком Ратнівського районного суду від 01 березня 2019 року, а також судом у вступній частині вироку помилково зазначено, що обвинувачений в порядку ст. 89 КК України не судимий, що на його думку, свідчить про істотне порушення судом вимог статтей 370, 374 КПК України.
Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 150 годин громадських робіт, призначеного за вироком Ратнівського районного суду від 01 березня 2019 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів зарахувати повністю відбуте покарання за попереднім вироком, із врахуванням правил, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, а саме, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт.
В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги з доповненнями і змінами, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого, який в судовому засідання апеляційного суду наполягав, що усі епізоди викрадення речей у потерпілої ОСОБА_9 , за якими засуджений обома вироками вчиняв у один і той самий день, про що неодноразово заявляв органу досудового розслідування на час розслідування кримінального провадження, стверджував про безпідставність апеляційної скарги прокурора в частині засудження його до покарання у виді обмеження волі, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Фактично не оспорюється в апеляційній скарзі факт таємного викрадення ОСОБА_7 грошей в сумі 700 грн, чоловічих чобіт-сніготопів 43 розміру, вартістю 222,03 грн, а також речей, які були у використанні, зокрема, чоловічих черевиків 43 розміру, вартістю 335,49 грн, дворучної пилки, вартістю 194 грн, ножівки по дереву, вартістю 97 грн, молотка, вартістю 63,05 грн, вил господарських, вартістю 103,47 грн, поводка, вартістю 55,94 грн, бруска для точіння, вартістю 21 грн, навісного замка вартістю 57 грн, круга для точіння вартістю 52 грн, шести курей, вартістю 80 грн кожна на суму 480 грн, п'яти курчат вартістю 40 грн кожне на суму 200 грн, майна на загальну суму 2580,98 грн. в потерпілої ОСОБА_9 у місці та спосіб, зазначеному у вироку, натомість апелянти вважають, що дії обвинуваченого необхідно вважати повторними, тому їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.
Такі доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції та спростовані місцевим судом в оскаржуваному рішенні.
Так, місцевий суд, врахувавши, що ОСОБА_7 на початку серпня 2018 року, викрав гроші в сумі 700 грн, чоловічі чоботи-сніготопи 43 розміру вартістю 222,03 грн, а також речі, які були у використанні, зокрема, чоловічі черевики 43 розміру вартістю 335,49 грн, дворучну пилку вартістю 194 грн, ножівку по дереву вартістю 97 грн, молоток вартістю 63,05 грн, вила господарські вартістю 103,47 грн, поводок вартістю 55,94 грн, бруска для точіння вартістю 21 грн, навісного замка вартістю 57 грн, круга для точіння вартістю 52 грн, шість курей вартістю 80 грн кожна на суму 480 грн, п'ять курчат вартістю 40 грн кожне на суму 200 грн., всього майна на загальну суму 2580,98 грн. у той же день коли викрадав належні потерпілій ОСОБА_9 алюмінієвий бідон та чавунний казан, тобто у період з 04 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року, за що був засуджений вироком Ратнівського районного суду від 01.03.19, прийшов до обґрунтованого та правильного висновку, що крадіжка речей у потерпілої ОСОБА_9 , за що ОСОБА_7 засуджений оскарженим вироком є одним із епізодів продовжуваного злочину, і не може вважатись окремим епізодом злочинного діяння, вчиненим повторно, оскільки стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом, що дане діяння має самостійний умисел, який виник безпосередньо перед вчиненням крадіжки грошей в сумі 700 грн, чоловічих чобіт-сніготопів, чоловічих черевиків, дворучної пилки, ножівки по дереву, молотка, вил господарських, поводка, бруска для точіння, навісного замка, круга для точіння, шести курей, п'яти курчат саме після крадіжки алюмінієвого бідона та чавунного казана.
Відповідно до ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Таким чином, посилання прокурора про наявність в діях ОСОБА_7 повторності діянь є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування не встановлено точної дати та часу вчинення даного кримінального правопорушення, при тому не було підтверджено поза розумним сумнівом будь-якими фактичними даними тих обставин, що до вчинення першого з низки тотожних діянь обвинувачений мав не єдиний злочинний намір на вчинення викрадення певної кількості предметів та вчиняв декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію окремого злочинного наміру.
За таких обставин, в діях ОСОБА_7 відсутня повторність діянь, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України.
Що ж стосується доводів прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, то такі є слушними і заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку суд призначає покарання за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, а саме, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
В порушення даних вимог закону, суд першої інстанції, призначивши за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді 240 годин громадських робіт, безпідставно не зарахував покарання, повністю чи частково відбуте за вироком Ратнівського районного суду від 01.03.2019, надавши вказівку, що вироки слід виконувати самостійно, внаслідок чого обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного.
Таким чином, вирок місцевого суду в цій частині підлягає зміні, а тому, застосувавши вимоги ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 150 годин громадських робіт, призначеного вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2019 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_7 слід остаточно визначити покарання у виді 240 годин громадських робіт, зарахувавши в строк відбуття відбуте за вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2019 року покарання.
На думку апеляційного суду таке покарання відповідатиме вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, апеляційна скарга зі змінами та доповненнями підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 з доповненнями та змінами до апеляційної скарги заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.
Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 07 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Залишити призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у виді 240 годин громадських робіт.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 150 годин громадських робіт, призначеного вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2019 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначити покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_7 повністю відбуте покарання за вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 01 березня 2019 року.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційних скарг.
Головуючий
Судді