Провадження № 22-ц/803/4741/19 Справа № 210/1563/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
16 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2014 року, яке постановлено суддею Сільченко В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, -
В березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, Кірієнко І.М., про визнання іпотечного договору від 01 квітня 2008 року таким, що припинив свою дію.
В обґрунтування позову зазначено, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_2 , 01 квітня 2008 року укладено кредитний договір №83-08/в, відповідно якому ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 25 800 доларів США на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних, строком до 30 березня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір, за яким відповідач прийняв в іпотеку належну позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої визначено у 186804,00 грн.
На час звернення позивача до суду, відповідачем змінено відсотки за користування кредитом - 17% річних, про що її повідомлено не було, додаткова угода між нею та відповідачем не укладалася. Через підвищення відсотків виникла заборгованість за кредитом, тому відповідач звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про стягнення достроково заборгованості за кредитним договором зі зверненням стягнення заборгованості за рахунок майна, переданого в іпотеку.
Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства та договору, тому просила суд визнати вищеназваний договір іпотеки таким, що припинив свою дію та скасувати заборону на відчуження квартири, що знаходиться в іпотеці.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2014 року позов задоволено.
Визнано іпотечний договір від 01 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію.
Скасовано заборону на відчуження двохкімнатної квартири за номером АДРЕСА_1 , накладену при укладанні договору іпотеки приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2019 року відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема судом першої інстанції не враховано, що чинне законодавство не містить таку підставу недійсності правочину, як зміна зобов'язання або зміна обставин, на які сторона розраховувала при укладені правочину, тому такі обставини не можуть бути підставою для задоволення позову.
Зауважує на тому, що підстави, передбачені ч.1 ст.215 ЦК України для визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, відсутні, а зміна розміру відсотків по кредитному договору, відбулась без порушення норм чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_2 , 01 квітня 2008 року укладено кредитний договір №83-08/в, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 25 800 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних, строком до 30 березня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким відповідач прийняв в іпотеку належну позивачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої визначено у 186804 грн.
Згідно п. 10.5 іпотечного договору, сторони керуються чинним законодавством при виконанні даного договору.
В пункті 10.2 іпотечного договору зазначено, що умови договору можуть бути змінені або доповненні за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.
Звертаючись з позовом про визнання іпотечного договору від 01 квітня 2008 року таким, що припинив свою дію, позивач посилалась на те, що оскільки згідно кредитному договору ОСОБА_2 отримано кредит у розмірі 130290 грн., а з п.2.3 договору іпотеки вбачається, що вартість предмету іпотеки складає 186804 грн., тому зобов'язання іпотекодавця - ОСОБА_1 , не можуть бути вищими ніж зазначена у кредитному договорі сума. Крім того, будучи поручителем згідно договору іпотеки, який укладено для забезпечення повернення кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних, позивач не була повідомлена про збільшення відсоткової ставки з 14% до 17%, і ніякі додаткові угоди щодо збільшення відсоткової ставки з нею не укладалися.
Визнаючи припиненим іпотечний договір від 01 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 та скасовуючи заборону на відчуження спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до кредитного договору №83-08/в від 01.04.2008 року істотно змінили умови іпотечного договору, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання.
В силу вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За системним аналізом зазначених норм права, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.
З аналізу вищенаведенних норм закону вбачається, що забезпечене іпотекою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, тому зобов'язання за договором іпотеки як похідні від кредитного договору, припиняються.
Ураховуючи викладене, колегія суддів, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини й те, що кредитні зобов'язання, які забезпечені іпотекою, не виконано, приходить до висновку про те, що положеннями Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом у цих правовідносинах, не передбачено припинення іпотеки у зв'язку із зміною умов кредитного договору, тому це не є підставою для припинення іпотеки, а неналежне виконання позичальником основного зобов'язання унеможливлює застосування таких юридичних наслідків, як припинення іпотеки та обтяження за іпотечним договором.
При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що внесення змін до кредитного договору №83-08/в від 01.04.2008 року істотно змінили умови іпотечного договору, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Твердження позивача про те, що зміна основного зобов'язання, а саме підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами значно змінило ті зобов'язання на які позивач розраховувала, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Майновий поручитель не є стороною основного договору, в даному випадку кредитного договору № 83-08/в від 01.04.2008 року, забезпеченого іпотекою. Він лише зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобов'язання припинено, або закінченчився строк дії іпотечного договору, отже зобов'язання за договором іпотеки, як похідні від кредитного договору, не є припиненими.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки основне зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконано, тому іпотека, якою забезпечено вказаний договір, не може бути припиненою, так як іпотечне зобов'язання має акцесорний характер, тобто є похідним від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2017 року, справа № 6-2560 цс 16.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання іпотечного договору від 01 квітня 2008 року таким, що припинив свою дію.
На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 172,05 грн. (а.с.199).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2014 року скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання іпотечного договору від 01 квітня 2008 року таким, що припинив свою дію - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: