Провадження № 11-кп/803/876/19 Справа № 215/2794/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040760000891, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк вiдбуття покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з 20 листопада 2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 травня 2017 року по 19 листопада 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні в м. Кривому Розі закінченого замаху на вчинення умисного вбивства, вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, та у незаконному носінні, придбанні та зберіганні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу за наступних обставин.
ОСОБА_7 в останній декаді квітня 2017 року, точну дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось, в лісопосадці селища Бурі Вуглі в Тернівському районі м. Кривого Рогу знайшов гранату РГД-5, яка відноситься до вибухових пристроїв, таким чином незаконно придбав її шляхом привласнення знайденого та у подальшому поклав до карману штанів та утримуючи її при собі без передбаченого на це законом дозволу переніс до приміщення ферми, розташованої в с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області, після чого незаконно зберігав вищевказану гранату в тумбі в приміщенні ферми та носив при собі.
02 травня 2017 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_7 взяв в тумбі для переодягання зазначеної ферми вищевказану гранату РГД-5 та 03 травня 2017 року приблизно об 00.30 годині направився до будинку АДРЕСА_2 , де мешкали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , після чого зайшовши всередину даного будинку, маючи при собі гранату РГД-5 і перебуваючи при вході до кухні ОСОБА_7 побачив потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які розпивали алкогольні напої. В ході розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у ОСОБА_7 виник побутовий конфлікт з ОСОБА_11 і гостра неприязнь до неї.
У ході конфлікту ОСОБА_7 , діючи на грунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілої ОСОБА_11 , з метою позбавлення життя останньої, усвідомлюючи, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечним для життя багатьох осіб, що знаходилися всередині будинку, умисно дістав з одягу вищевказану заздалегідь приготовлену гранату і тримаючи її в правій руці витягнув запобіжне кільце та кинув її на підлогу кухні, розраховуючи на особливо тяжкі наслідки внаслідок вибуху, зокрема позбавлення життя потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , після чого відразу вийшов з приміщення будинку. Таким чином ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
У той же час ручна осколкова наступальна граната РГД-5 вибухнула та від дії осколків вказаного предмету потерпілій ОСОБА_11 спричинено легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, а потерпілому ОСОБА_12 спричинено легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні.
Епіцентр вибуху знаходився біля плити при вході до приміщення кухні та підірвана ручна осколкова наступальна граната РГД-5 не мала будь-яких сторонніх включень.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. В іншій частині вирок залишити без зміни.
Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, п. 5. ч. 2 ст. 115 КК України, обвинувачений вчинив з винятковим цинізмом, усвідомлюючи, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечним для життя багатьох осіб, що знаходилися в середині будинку, що виразилося в демонстрації гранати та висловленні погроз їх “підірвати”. Також, на думку прокурора, не враховано характер дій обвинуваченого, конкретні обставини реалізації його злочинної поведінки, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 при вчиненні злочину використав гранату РГД-5, що в сучасному суспільстві викликає велику занепокоєність та стурбованість.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 виправдати за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5. ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Обгрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та частина показань потерпілих, де потерпілий ОСОБА_12 вказав, що під час сварки між ОСОБА_7 , та потерпілою ОСОБА_11 , остання штовхнула ОСОБА_7 , після чого він побачив, як на підлогу впала граната, яка в подальшому вибухнула, тоді як потерпіла ОСОБА_11 показала, що дійсно під час сварки із ОСОБА_7 , намагаючись залишити приміщення кухні штовхнула останнього, після чого почула звук від кільця гранати, за чим відбувся вибух, при цьому вона не виключала, що граната могла випасти з рук ОСОБА_7 від її поштовху. Також зазначає, що обидва потерпілих не бачили, щоб ОСОБА_7 умисно висмикнув чеку з гранати та кинув її на підлогу, а тому вважає, що виникають розумні сумніви щодо наявності в діях обвинуваченого умислу на протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох людей, що в свою чергу свідчить про відсутність в його діяннях складу цього кримінального правопорушення. Захисник звертає увагу на те, що розширене тлумачення судом першої інстанції поняття “закон” як законодавства в цілому, до якого входять нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України, є безпідставним.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скарги прокурора, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити в повному обсязі, а апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статті 374 КПК України. При цьому відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Судом чітко дотримано ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Висновок суду про винуватость ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, викладеними у вироку, і є обґрунтованим.
Такий висновок ґрунтується на показаннях під час досудового розслідування і в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , на даних, що містяться в протоколах огляду місця події та слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_11 , а також за участю ОСОБА_7 , протоколах прийняття заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про вчиненні кримінальні правопорушення, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколі огляду вилученого майна, висновках судово-психіатричної та судово-медичних експертиз.
Зокрема, із показань потерпілого ОСОБА_12 в суді, вбачається, що у травні 2017 року в нічний час він за запрошенням перебував в гостях в будинку знайомих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 разом з потерпілою ОСОБА_11 . У подальшому до будинку зайшов ОСОБА_7 і почалася сварка. На той момент ОСОБА_7 стояв при вході в кухню, потерпіла ОСОБА_11 перебувала за столом, а він знаходився посередині кухонної кімнати. Під час сварки, коли він ненадовго відвернув свою увагу на потерпілу ОСОБА_11 , раптово побачив неподалік від себе на підлозі гранату, яку він вдарив ногою в сторону пічки. Після цього відразу відбувся вибух, від якого він втратив свідомість. Внаслідок вибуху йому і ОСОБА_11 було заподіяно тілесні ушкодження.
Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що у травні 2017 року перебувала в гостях у ОСОБА_15 . В подальшому, приблизно опівночі, коли ОСОБА_22 вийшла з будинку, до них в кухонну кімнату зайшов ОСОБА_7 , який був агресивно налаштований, та почав в грубій формі вимагати від них негайно повідомити, де знаходиться ОСОБА_10 , погрожував при цьому всіх «підірвати», тримаючи в правій руці гранату. У ході цього конфлікту, коли вона перебувала неподалік столу і обвинуваченого, вона почула звук, схожий на відривання кільця гранати, та рятуючи своє життя сховалась біля дверей. Потім відразу відбувся вибух, внаслідок чого вона і ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження.
Також, дані обставини вони підтвердили і при проведенні слідчих експериментів (т. 2 а.с. 207-208, 214-218), продемонструвавши на місці обставини і спосіб метання обвинуваченим гранати і її подальшого вибуху в будинку.
У суду не було підстав сумніватися в достовірності цих показань потерпілих, оскільки вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою так і з даними протоколу огляду місця події і висновку судово-медичного експерта, а також спростовують доводи захисника та обвинуваченого щодо випадковості вибуху .
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_13 , даних в судовому засіданні, у травні 2017 року до нього додому прибіг сусід ОСОБА_23 і повідомив про вибух гранати в будинку, де проживає ОСОБА_9 , коли він прийшов до вказаного будинку, то всередині побачив сліди вибуху і тілесні ушкодження в потерпілих, які говорили, що ОСОБА_7 взірвав гранату.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що 02 травня 2017 року спілкувався з ОСОБА_7 , який повідомляв про намір поїхати до мікрорайону по вул. Чавунній в м. Кривому Розі. Пізніше ОСОБА_7 прийшов до нього і просив дозволу залишитись в нього вдома на ніч.
З показань свідка ОСОБА_15 відомо, що вона раніше мала близькі стосунки з ОСОБА_7 та у травні 2017 року разом з потерпілими та ОСОБА_10 відпочивали в будинку, в іншій кімнаті на той час відпочивав ОСОБА_16 . Пізніше, коли ОСОБА_10 також пішов відпочивати, вона вийшла на подвір'я і побачила на вулиці ОСОБА_7 , якого запросила до будинку. Коли ОСОБА_7 зайшов до будинку, вона в цей час вийшла по своїх справах. Коли через деякий час вона повернулась, то побачила сліди вибуху в кухонній кімнаті і тілесні ушкодження в потерпілих .
Свідок ОСОБА_16 під час допиту в судовому засіданні вказав, що у травні 2017 року знаходився в будинку за місцем проживання ОСОБА_15 та після вживання спиртних напоїв пішов відпочивати в одну з житлових кімнат. Під час сну раптово почув вибух у будинку.
Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 в судовому засіданні у суді першої інстанції вказали, що про вибух дізнались від працівників поліції.
Із протоколу огляду місця події з план-схемою та фототаблицею до нього вбачається місце розташування слідів нашарування речовини бурого та кіптявого кольорів, численні пошкодження у вигляді посічень і відшарування глини - на стінах; металеві фрагменти різної форми - на підлозі. Також при вході у житлову кімнату № 1 на підлозі виявлено металеву пластину 5*12 см з маркуванням «У3РГМ-2» та металеві фрагменти різної форми.
Протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_7 04 травня 2017 року, вважаючи дату якого (2016 рік) технічною опискою, яким підтверджуються обставини перенесення обвинуваченим до житлового будинку вибухового пристрою та подальшого його використання (а.с.114-116 т. 2).
Даними, що містяться в висновках судово-медичних експертиз № 781 від 18 травня 2017 року та № 981 від 19 червня 2017 року, підтверджується спричинення потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, які кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, та термін їх виникнення може відповідати 03 травня 2017 року, а характер виявлених ушкоджень відповідає механізму їх виникнення, а саме від вибуху гранати, а також спричинення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, які кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, термін їх виникнення може відповідати 03 травня 2017 року, а характер виявлених ушкоджень відповідає механізму їх виникнення, а саме від дії вибухової хвилі та утворених вторинних тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею скалок (штампів металу), які мали достатню кінетичну енергію для спричинення вищевказаних тілесних ушкоджень.
Висновки суду про те, що ОСОБА_7 , діставши з одягу заздалегідь приготовлену гранату, витягнувши запобіжне кільце та кинувши її на підлогу кухні, розраховував на особливо тяжкі наслідки внаслідок вибуху, зокрема позбавлення життя потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , є обгрунтованими, оскільки, як достовірно встановлено судом, кидаючи гранату з витягнутим запобіжним кільцем на підлогу кухні, де перебували ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , обвинувачений діяв навмисно, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання смерті потерпілих та бажав цього, що підтверджено актом судово-психіатричної експертизи, і саме ці дії вказують на наявність у обвинуваченого умислу на вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Відповідно до висновків експерта за № 1/5.1/1488 від 24 травня 2017 року і за № 35/5.2/253 від 21 червня 2017 року на місці події по вул. Чавунній ,36 у м. Кривому Розі 03 травня 2017 року стався вибух вибухового пристрою типу осколкова ручна наступальна граната РГД-5. Предмети, вилучені слідчим з місця події, являються запобіжною чекою з кільцем від запалу УЗРГМ-2 (№1), спусковим важелем від запалу УЗРГМ-2 (№2), частиною трубки ударно спускового механізму запалу та частиною з'єднувальної муфти після виробництва вибуху (№ 3), фрагментами корпусу вибухового пристрою (№ 4). Підірвана ручна осколкова наступальна граната РГД-5 була промислового виготовлення. Епіцентр вибуху знаходився біля плити при вході до приміщення кухні. Підірвана ручна осколкова наступальна граната РГД-5 не мала будь-яких сторонніх підключень.
На підставі аналізу і оцінки зібраних у справі доказів, які повно і всебічно перевірялись в судовому засіданні, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 і у вчиненні незаконного носіння, придбання та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу. Підстав для виправдання обвинуваченого, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника, немає.
Таким чином, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід визнати необгрунтованими доводи захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ'єктивність дослідження судом матеріалів кримінального провадження.
Згідно з матеріалами кримінального провадження судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати значення для правильного вирішення кримінального провадження.
Таким чином, висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у закінченому замаху на умисне вбивство та незаконному носінні, придбанні та зберіганні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволувідповідають фактичним обставинам кримінального провадження і грунтуються на зібраних у провадженні доказах, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.
Що стосується доводів захисника про те, що відсутня кримінальна відповідальність в Україні закону, який би регулював порядок надання дозволу на носіння зброї, є безпідставними, оскільки норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. є безпідставними таз матеріалів справи не випливають. Поняття ж «закон» має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про його особу, а також усі обставини провадження. Суд також зазначив, що визнав обставинами, що пом”якшують покарання, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_11 у розмірі 5000 грн., обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому - судом не встановлено.
З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та конкретних обставин їх вчинення, а також даних про особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю, не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість на даний час погашена, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 263, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням ст. 70 КК України.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що обвинувачений ОСОБА_7 при вчиненні злочину використав гранату РГД-5, що в сучасному суспільстві викликає велику занепокоєність та стурбованість, мають місце, проте вказана обставина була врахована судом першої інстанції.
Також необхідно зазначити, що як вбачається з вимог резолютивної частини апеляційної скарги прокурора останній погоджується з рішенням суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років та за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та фактично не погоджується з принципом призначення покарання за сукупністю злочинів, зазначаючи про необхідність застосування принципу часткового складання покарання, тим самим призначити обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворе покарання, чим погіршити становище останнього.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання судом вимоги ст.ст. 50, 65 КК України дотримано, призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є обгрунтованим та необхідним.
Підстав для зміни призначеного покарання ОСОБА_7 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі прокурор.
Доводи апеляційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з 03 травня 2017 року.
Враховуючи положення ст. 5 КК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року та зарахування обвинуваченому ОСОБА_7 в строк покарання строк попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4