Провадження № 11-кп/803/2834/19 Справа № 206/4290/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Привільне Солонянського району Дніпропетровської області, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
За ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від відбування покарання.
Задовольняючи клопотання суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 до праці з благоустрою ставиться сумлінно, у роботі проявляє ініціативу, допомагає іншим засудженим, вимог режиму утримання дотримується свідомо, за період відбування покарання характеризується позитивно, стягнень не має, має 2 заохочення, приймає участь у виховних заходах «Фізкультура та спорт», проявляє соціальнокорисну активність, підтримує стійкі соціальні зв'язки зі своєю родиною шляхом телефонних розмов і особистих побачень, тому суд вважає, що ОСОБА_7 сумлінною працею довів своє виправлення, а тому може бути звільнений умовно-достроково.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у застосуванні щодо ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що судом не враховано дані, які характеризують особу засудженого, зокрема те, що засуджений під час відбування покарання працював не весь час, а лише декілька місяців, має не сплачений в повному обсязі цивільний позов, за весь час відбування покарання засудженим ОСОБА_7 було сплачено по цивільному позову лише 399, 95 грн. Також звертає увагу, що комісією установи 14 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_7 у застосуванні до нього ст. 82 КК України у зв'язку з тим, що останній не став на шлях виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду скасувати.
Засуджений під час апеляційного розгляду в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Із матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув клопотання засудженого, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що засуджений довів своє виправлення, а тому може бути звільнений умовно-достроково.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Як вбачаться із роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року вказаний вирок у частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_7 за ст. 128 КК України покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяці.
Як встановив суд першої інстанції, виходячи з даних характеристики ОСОБА_7 , за час перебування у ДУ «Ігренський виправний центр (№133)” засуджений характеризується позитивно, має 2 заохочення, стягнень не має, працевлаштований, залучається до виконання робіт з благоустрою колонії установи та прилеглої території, приймає участь у виховних заходах «Фізкультура та спорт», проявляє соціальнокорисну активність, підтримує стійкі соціальні зв'язки зі своєю родиною шляхом телефонних розмов і особистих побачень, що свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення.
Аналізуючи наведені обставини апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання установи про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , оскільки обставини провадження свідчать лише про наявність позитивних чинників, які дають змогу суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений своєю поведінкою, яка розцінюється судом як позитивна, став на шлях виправлення та виховання, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не находить підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Сам факт, що засуджений під час відбування покарання працював не весь час, а лише декілька місяців, має не сплачений в повному обсязі цивільний позов, не може свідчити про відсутність критичного ставлення до вчиненого злочину та подання ним негативного прикладу для інших засуджених. Достатніх даних на підтвердження вказаного факту прокурор не навів в апеляційній скарзі та не надав при її розгляді.
Доводи прокурорапро те, що комісією установи 14 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_7 у застосуванні до нього ст. 82 КК України, знаходять своє підтвердження, але вони не впливають на рішення суду і не містять достатніх даних для скасування ухвали суду першої інстанції про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 , про що наполягав у своїй апеляційній скарзі прокурор.
Судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по справі законного і обгрунтованого рішення.
Також враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до ОСОБА_7 може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, та не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги прокурора.
З огляду на вищевикладене доводи прокурора не спростовують висновки суду першої інстанції, а також не свідчать про недоведення засудженим свого виправлення та про відсутність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4