Справа № 761/11567/19
Провадження № 2-о/761/213/2019
07 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,
заявниці та її представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
перекладача: Гура З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, -
У березні 2019 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_3 з 2006 року по 11 травня 2018 року.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що з початку січня 2006 року до кінця грудня 2009 року заявник і ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім'єю в кв. АДРЕСА_1 , а потім, на початку січня-лютого 2010 року, вони переїхали жити за адресою: АДРЕСА_2 , що належить останньому на праві власності, де проживали до 11 травня 2018 року (до дня смерті спадкодавця), були пов'язані спільним побутом, мати взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Факт проживання заявника ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_3 можуть підтвердити свідки у судовому засіданні.
Після смерті ОСОБА_3 заявник здійснила його поховання, як дружина розпорядилася речами померлого. Враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом, а також відсутність спадкоємців за законом першої, другої, третьої черг заявниця, відповідно до ст.1264 ЦК України, має право на спадкування за законом у четверту чергу.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України заявник вважає себе такою, що прийняла спадщину, крім цього звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини звернулася до державного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріусом у оформленні права на спадщину відмовлено, вказавши, що документів, які надано для одержання свідоцтва про право на спадщину недостатньо.
Таким чином, встановлення юридичного факту проживання заявника однією сім'єю зі спадкодавцем не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання відповідного свідоцтва.
У судовому засіданні представник заявника вимоги даної заяви підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надіслав лист з проханням розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою суду від 21.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 19.08.2019 року ухвалено викликати і допитати в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 19.08.2019 року витребувано у Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи №1052/2018, що була заведена після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, заслухавши пояснення представника заявника та заявлених у справі свідків, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, звертаючись до суду з даною заявою заявник вказувала, що з початку січня 2006 року до кінця грудня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім'єю в кв. АДРЕСА_1 , а потім, на початку січня-лютого 2010 року, вони переїхали жити за адресою: АДРЕСА_2 , що належить останньому на праві власності, де проживали до 11 травня 2018 року (до дня смерті спадкодавця), були пов'язані спільним побутом, мати взаємні права та обв'язки, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 33).
Між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за час життя останнього не було зареєстровано шлюб.
На підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім'єю в кв. АДРЕСА_1 з початку січня 2006 року до кінця грудня 2009 року надано фотографії, які, як вказувала заявник, зроблені у період 2007 року (поїздка в гості до дочки заявника ОСОБА_8 в смт. Гребінки Васильківського р-ну Київської обл. на хрестини внучки), 2010 року (поїздка до сина заявника до військової частини).
Вказані фото, на думку суду, не можуть бути доказом проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як чоловіка та дружини у вказаний період з огляду на те, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що на них зображені вказані особи. Крім того, самі по собі фото не свідчать про спільне прожиття осіб, їх пов'язаність взаємними правами та обов'язками, спільним побутом.
В ході перевірки тверджень щодо про те, що на початку січня-лютого 2010 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 переїхали жити за адресою: АДРЕСА_2 , що належить останньому на праві власності, де проживали до 11 травня 2018 року (до дня смерті спадкодавця) судом встановлено наступне.
Як вбачається із Акту-Довідки №102 від 07.10.2016 року, який складений в присутності майстра технічної дільниці ОСОБА_9 , жителів будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_10 , про те, що було відвідано кв. АДРЕСА_1 на предмет проживання у ній ОСОБА_1 , 1966 р.н. та ОСОБА_11 , 1991 р.н. Зі слів сусідів, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не проживають за вказаною адресою з 2009 року (а.с. 36).
Крім того, із довідки 10/02/30 від 16.07.2018 року, яка видана Шевченківським районним сервісним центром по роботі зі споживачами Комунального концерну «Центр комунального сервісу» вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , але не проживає за даною адресою з 2010 року (а.с. 38).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За період спільного проживання їздили разом на роботу, вели спільне господарство. На початку 2010 року переїхали жити за адресою АДРЕСА_5 періодично приїздили, адже за тією адресою жила їх донька зі своєю сім'єю.
Свідок ОСОБА_13 , яка була також допитана у судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що була у гостях у заявника та померлого за адресою АДРЕСА_2 , куди вони переїхали в 2010 році. У цей час вони проживали вдвох, пов'язані спільним побутом.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначив, що з померлим ОСОБА_15 вони були знайомі давно, а його цивільну дружину ОСОБА_16 знає з 2010 року. Жили вони постійно за адресою АДРЕСА_2 як подружжя, вели спільне господарство, планували укласти шлюб, але ОСОБА_3 несподівано помер.
З урахуванням вищенаведеного та зважаючи на те, що показання свідків не протирічать іншим зібраним по справі доказам, суд оцінює вказані показання як достовірні.
Факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 до дня смерті останнього підтверджується також Актом, складеним майстром тех. дільниці №4 за підписом сусідів, який затверджений начальником ЖЕД-1 Святошинського району в м. Києві від 13.07.2018 року (а.с. 37).
За час спільного проживання за адресою АДРЕСА_2 як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 сплачували кошти на оплату комунальних послуг, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 49-123).
Після смерті ОСОБА_3 саме заявник організувала його поховання, понесла відповідні витрати, що підтверджується Договором-замовленням №9.96085К на організацію та проведення поховання від 12.05.2018 року, Актом №00000021 здачі-прийняття надання послуг від 14.05.2018 року, Довідкою на одержання праху №9.96085К від 12.05.2018 року, Видатковою накладною №Е-00000135 від 14.05.2018 року, Фіскальним чеком про сплату від 12.05.2018 року (а.с. 16-20), подала документи до центру надання адміністративних послуг з метою зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у зв'язку з його смертю у відповідності до опису наданих документів від 04.07.2018 року (а.с. 21), отримала трудову книжку померлого, як вбачається із листа ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» (а.с. 12).
Крім того, ОСОБА_1 21.08.2018 року, тобто в межах шестимісячного строку, звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2018 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербина Я.О. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю доказів родинних стосунків між спадкоємцем та спадкодавцем.
Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За умови ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як роз'яснено у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки у судовому засіданні з показань свідків було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як дружина і чоловік саме з лютого 2010 року по день смерті останнього за адресою АДРЕСА_2 , так як були пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, вимоги заяві у цій частині підлягають задоволенню.
У той же час, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що з початку січня 2006 року до кінця грудня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживати разом однією сім'єю в кв. АДРЕСА_1 , тому, вимоги заяви у цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, ст. 3 СК України, ст. 1264 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 256-259, 294, 319 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, - задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як дружина і чоловік з 01.02.2010 року по 11.05.2018 року.
В задоволенні решти заявлених вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Заявник: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, адреса проживання АДРЕСА_2 .
Заінтересовані особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, адреса м.Київ, вул.Гната Юри, 9.
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення виготовлено 17.10.2019 року